ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 39/413пд
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув Приватного підприємця Івахненко В.Л.
касаційну скаргу
на постанову від 21.01.04 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі № 39/413пд господарського суду Донецької
області
за позовом Приватного підприємця Івахненко В.Л.
до Горлівської міської ради
3-тя особа на Приватний підприємець Бондаренко м. Е.
стороні
відповідача без
самостійних вимог
про визнання недійсним рішення Горлівської міської ради
У справі взяли участь представники
позивача: Шокуров Г.
відповідача: не з’явилися
3-ої особи на стороні відповідача без самостійних вимог: не
з’явилися
Рішенням господарського суду Донецької області від 06.10.2003
позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Горлівської
міської ради № 504 від 04.06.2003 в частині затвердження проекту
відводу та надання в оренду земельної ділянки приватному
підприємцю Бондаренко М.Е. у зв’язку з тим, що воно прийняте з
порушенням вимог діючого законодавства в частині затвердження
проекту відводу та надання в оренду земельної ділянки площею
0,0401 га кадастровий номер 141060-0000:01:003:0084 (суддя Р.
Волков).
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
21.01.2004 вищевказане рішення суду скасовано і в позові
відмовлено з тих підстав, що Горлівською міською Радою рішення
№ 504 від 04.06.2003 взагалі не приймалося. В матеріалах справи
(арк. 115) є тільки ксерокопія рішення виконкому № 504 від
04.06.2003. Виконком Горлівської міської Ради є самостійною
юридичною особою Господарський місцевий суд не вказав які саме
норми законів були порушені при прийнятті рішення виконкомом
(судді С. Мирошниченко, Т. Колядко, О. Скакун).
В поданій касаційній скарзі приватний підприємець В. Івахненко
просить постанову апеляційної інстанції скасувати і залишити в
силі рішення місцевого суду від 06.10.2003. Скарга мотивована
тим, що судом порушені вимоги ст. 91 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а саме ним
розглянута апеляційна скарга Бондаренко м. Е., який не був
стороною у справі, а був залучений до участі у розгляді справи в
якості 3-ої особи без самостійних вимог на боці відповідача.
Горлівська міська Рада апеляційної скарги не подавала.
Апеляційний суд порушив вимоги ст. ст. 24, 99, 104
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки прийняв постанову, що зачіпає права виконкому
міськради, який у справу залучений не був. Належного відповідача
суд до справи не залучив.
Скаржник вважає, що Горлівська міська Рада затвердила рішення
виконкому № 504 від 04.06.2003 і повинна відповідати по позову
про визнання його недійсним.
Апеляційним судом також порушені вимоги ст. 39 Земельного
кодексу України, тобто цю норму закону, якою встановлено, що
використання земель у відповідності з генеральним планом, іншою
міськбудівною документацією, суд не застосував. Встановлено, що
земельна ділянка надана Бондаренко за рахунок пішохідної вулиці
від зупинки загального транспорту до магазину позивача, що
протирічить додатку 7.1 ДБН 360-92 С. 103. Статтею 83 п. 3
п.п. “а” Земельного Кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
заборонено
надавати у приватну власність землі комунальної власності
загального користування населених пунктів (площі, вулиці,
проїзди, путі, пляжі, парки та інше).
Відносно позивача порушені принципи добросусідства (ст. 103 ЗК
України) та суд не здійснив захист прав позивача як користувача
земельної ділянки на якій розташований магазин, відмовив у
судовому захисті від фактичної ліквідації пішохідної вулиці, що
вела до магазину позивача.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарський суд має право визнати акт державного чи іншого
органу недійсним з підстав невідповідності його вимогам чинного
законодавства або визначений законом компетенції органу, який
видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акта недійсним є
також порушення у зв’язку з його прийняттям прав та охоронюваних
законом інтересів підприємства-позивача у справі.
Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач звернувся з
позовом про визнання недійсним рішення Горлівської міської ради
№ 504 від 04.06.03, в той час, як в матеріалах справи (а.с.115)
є ксерокопія рішення Виконавчого комітету Горлівської міської
ради № 504 від 04.06.03, якій в свою чергу є самостійною
юридичною особою. Вказане рішення було прийняте виконкомом
міської ради, який до участі у справі не залучався.
Горлівська міська Рада рішення від 04.06.2003 № 504 не приймала.
Таким чином, позов був пред’явлений до неналежного відповідача.
Відповідно ст. 21 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, сторонами в судовому
процесі – позивачами та відповідачами - можуть бути підприємства
та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
користуються процесуальними правами і несуть процесуальні
обов’язки сторін, крім права на зміну підстави і предмета
позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, а також
на відмову від позову або визнання позову.
Таким чином, статтею 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
третім особам
наданў рівні зі сторонами процесуальні права (за винятками,
передбаченими ч. 5 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Відповідно до ст. 91 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційну скаргу мають право подати сторони
у справі.
Таким чином, при прийнятті апеляційної скарги третьої особи на
стороні відповідача без самостійних вимог апеляційним
господарським судом не було порушено вимог процесуального
законодавства.
Скасовуючи рішення господарського суду, суд апеляційної
інстанції прийняв нове рішення - в позові відмовити. З таким
висновком колегія суддів погодитися не може з огляду на те, що
оскільки відсутній предмет спору, то відповідно до вимог п. 1-1
ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження у справі слід
припинити. Однак допущена помилка апеляційного суду не призвела
до прийняття по суті невірного рішення, а тому не є підставою
для скасування постанови апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 5 ст. 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Приватного підприємця Івахненко В.Л.
залишити без задоволення.
2. Постанову від 21.01.04 Донецького апеляційного господарського
суду у справі № 39/413пд господарського суду Донецької області
змінити. Пункт 3 зазначеної постанови викласти в наступній
редакції: “Провадження по справі припинити.”