ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 34/447
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С.(головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційні скарги H-ської районної у м. Києві державної
адміністрації та Приватного підприємства "XXX"
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.01.2004 року
у справі
за позовом Виробничого кооперативу "YYY"
до H-ської районної у м. Києві державної
адміністрації
3-тя особа H-ська районна у м. Києві Рада
про спонукання продовжити дію договору,
УСТАНОВИВ:
У липні 2003 року позивач звернувся до господарського суду м.
Києва з позовною заявою до відповідача
про спонукання продовжити дію договору оренди нежитлового
приміщення,
посилаючись на те, що
зазначене зобов'язання в останнього виникає з фактичних дій сторін
та з підстав передбачених чинним законодавством.
Рішенням господарського суду м. Києва від 23.10.2003 року позов
задоволено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
15.01.2004 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене
без змін.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом порушено і
неправильно застосовано норми матеріального та процесуального
права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та в позові
відмовити.
У касаційній скарзі ПП "XXX" вважає, що судом порушено норми
процесуального права, оскільки прийняте ним рішення стосується
його прав та обов'язків, а воно не було залучено до участі в
справі, і тому просить оскаржені судові рішення скасувати та
справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відзиви на касаційні скарги від позивача та третьої особи до суду
не надходили.
У судовому засіданні оголошувались перерви на 20.05.2004 року та
на 25.05.2004 року.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та ПП
"XXX", дослідивши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали
справи і прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційні
скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, між КП житлового господарства
P-ського району м. Києва і позивачем було укладено договір від
16.02.2001 року № 4545, за умовами якого останньому надано в
оренду нежитлове приміщення загальною площею 108,2 кв.м. в м.
Києві по вул. Ч-ській, 99, строком до 31.12.2001 року.
В подальшому орендоване майно було віднесено за рішеннями
Київської міської ради до комунальної власності територіальної
громади H-ського району м. Києва.
Згідно рішення H-ської районної в м. Києві ради від 03.12.2002
року № 9/13 зазначене приміщення надається в оренду ПП "XXX", і в
цій частині рішення ради набуває чинності з моменту укладення
договору оренди.
Приписом від 30.01.2003 року № 91/6-р третя особа повідомила
позивача про відсутність згоди на продовження договору оренди №
4545 від 16.02.2001 року на наступний період.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 17 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
після закінчення
терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував
свої обов'язки, має переважне право, за інших умов, на продовження
договору оренди на новий термін.
Судом встановлено, що позивач належним чином виконував
зобов'язання за договором оренди, строк дії якого закінчився.
Отже, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і
апеляційний суд, про наявність у позивача переважного права на
продовження договору оренди на новий термін є правильним і
обгрунтованим, оскільки він відповідає матеріалам справи та
вимогам закону.
Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують висновків
суду.
Доводи касаційної скарги ПП "XXX" про те, що прийняте у даній
справі судове рішення стосується його прав і обов'язків, не можуть
бути прийняті до уваги, оскільки на час прийняття зазначеного
рішення суду вказаною особою не було укладено договору оренди на
спірне приміщення, і в неї не виникли права та обов'язки щодо
цього приміщення.
За таких обставин, касаційна інстанція не має правових підстав для
скасування або зміни оскаржуваних судових рішень, оскільки вони є
законними й обгрунтованими, і тому їх слід залишити без змін, а
касаційні скарги без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, 121-1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги H-ської районної у м. Києві державної
адміністрації та Приватного підприємства "XXX" залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 15.01.2004 року без змін.
Поновити виконання рішення господарського суду м. Києва від
23.10.2003 року в справі № 34/447.
Головуючий В. Перепічай
С у д д і: І. Вовк
П. Гончарук