ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 32/734
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
Дроботової Т.Б. - головуючого
Волковицької Н.О., Фролової Г.Н.
за участю представників
позивача А.А.А. дов. від 26.08.2003 року, Б.Б.Б. дов.
від 20.06.2002 року
відповідача В.В.В. дов. від 15.01.04 року
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві.
на постанову від 10.02.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 32/734 господарського суду міста Києва.
за позовом Акціонерного комерційного банку "XXX"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
у м. Києві.
третя особа - Головне управління внутрішніх військ МВС
України
про визнання недійсним податкових повідомлень -
рішень № 0000222302/0 від 17.04.2003 року та
№ 0000222302/3 від 24.09.2003 року
ВСТАНОВИВ:
Акціонерний комерційний банк "XXX" звернувся до Господарського
суду міста Києва з позовною заявою про визнання недійсним
податкового повідомлення - рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками
податків №00002223/3 від 24.09.2003 року, прийнятого межах
процедури апеляційного узгодження податкових зобов'язань по
податку на прибуток, яким згідно з підпунктом "б" підпункту 4.2.2
пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно до пункту 22.3 статті 22, статті
12 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
позивачу АКБ "XXX" визначено суму податкового зобов'язання з
податку на прибуток у розмірі 250000 грн. та 130400 грн. штрафних
санкцій.
Заявою від 11.12.2003 року позивач доповнив позовні вимоги і
просить визнати недійсним також податкове повідомлення рішення №
0000222302/0 від 17.04.2003 року в сумі 375000 грн.
Підставою прийняття оспорюваного податкового повідомлення -
рішення є акт від 15.04.2003 року №151/23-2/125/14359319
комплексної документальної перевірки Акціонерного комерційного
банку "XXX" за період з 01.07.2000 року по 01.07.2002 року.
В акті зроблений висновок про заниження банком податкового
зобов'язання з податку на прибуток за IV квартал 2001року в сумі
250 000 грн., в зв'язку з порушенням АКБ "XXX" п. 22.3 статті 22
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 2,10,13,15 та п.18 Постанови Кабінету Міністрів
України від 27.04.98 року №568 "Про методологію визначення цін і
процедур зменшення податкових зобов'язань платників податку на
прибуток підприємств на суму вартості матеріальних активів, що
інвестуються ними у будівництво житла для військовослужбовців та
членів їх сімей, і порядок використання коштів, що спрямовуються
на будівництво такого житла, та здійснення бюджетного контролю за
їх цільовим використанням" ( 568-98-п ) (568-98-п)
, яке полягає в тому, що
замовники будівництва будинку в мікрорайону "YYY" Київський МЗ
"ZZZ" та інститут "QQQ" угод про інвестування житла для
військовослужбовців до 01.071997 року не укладали, а ГУВВМВС
України, на підставі договору, згідно з яким позивач вніс 250000
грн. інвестицій, став замовником цього будівництва лише з грудня
1999 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2003 року по
справі №32/734 (суддя Хрипун О.О.) позовні вимоги були задоволені
з тих підстав, що позивач правомірно скористався пільгою,
передбаченою п.22.3 статті Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому підстав для
донарахування позивачу суми податку на прибуток та застосування
штрафних санкцій до позивача у відповідача не було.
За апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві,
Київський апеляційний господарський суд переглянув рішення
господарського суду м. Києва від 03.12.2003року в апеляційному
порядку та постановою від 10.02.2004 року залишив його без змін з
тих же підстав.
З касаційною скаргою до Вищого господарського суду звернулась
Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими
платниками податків у місті Києві, в який просить рішення від
24.09.2003 року та постанову від 10.02.2004 року скасувати; в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
24.09.2003 року №0000222302/3 припинити провадження у справі, в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
17.04.2003 року №0000222302/0 прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування судом першої та апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
Свої вимоги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП обґрунтувала
посиланням на підпункт 5.2.4 пункту 5.2 та підпункт 5.3.2 пункту
5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, якими передбачено, що сплата податкового
зобов'язання у випадках апеляційного узгодження здійснюється
протягом десяти календарних днів наступних за днем узгодження.
Податкове повідомлення - рішення від 24.09.2003року №0000222302/3
має суто інформаційний характер, доводить до платника податків
новий граничний строк сплати податкового зобов'язання і не
призводить до збільшення суми податкових зобов'язань, які мають
бути сплачені позивачем, а отже не породжує будь-яких правових
наслідків. Також заявник посилається на те, що станом на 1 липня
1997 року об'єкт будівництва житлового будинку в 2-му мікрорайоні
масиву "YYY" не призначався для військовослужбовців та членів їх
сімей, а надані АКБ "XXX" в листопаді 2001 року інвестиції на суму
250 000 грн. не можуть враховуватись у зменшення податкового
зобов'язання відповідно до пункту 22.3 статті 22Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
АКБ "XXX" у відзиві на касаційну скаргу проти доводів відповідача
заперечує і просить рішення господарського суду м. Києва та
постанову Київського апеляційного господарського суду по даній
справі залишити без змін з мотивів, якими вони обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія судів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
Відповідно до пункту 1 Роз'яснень Президії ВАС України від
26.01.2000 року №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших
органів"( v5_35800-00 ) (v5_35800-00)
- це юридична форма рішення цих органів,
тобто офіційний письмовий документ, який породжує правові
наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних
відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом
норм статті 12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, яке полягає у визнанні недійсним податкового
повідомлення - рішення №0000222302/3 від 24.09.2003 року яке,
нібито, містить лише новий граничний термін сплати податкового
зобов'язання є безпідставним, оскільки за своїм змістом є
обов'язковим для виконання, а отже, породжує для позивача
обов'язок сплатити , визначену цим податковим повідомленням -
рішенням, суму податкового зобов'язання.
Щодо порушення АКБ "XXX" пункту 22.3 статті 22 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пунктів
2,10,13,15 та 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.98
року №568 "Про методологію визначення цін і процедур зменшення
податкових зобов'язань платників податку на прибуток підприємств
на суму вартості матеріальних активів, що інвестуються ними у
будівництво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, і
порядок використання коштів, що спрямовуються на будівництво
такого житла, та здійснення бюджетного контролю за їх цільовим
використанням" ( 568-98-п ) (568-98-п)
та заниження банком податкового
зобов'язання по податку на прибуток за IV квартал 2001року в сумі
250 000 грн. колегія суддів зазначає таке:
Як зазначено в рішенні господарського суду та постанові
апеляційного господарського суду, 14.06.1997 року між ВВ МВС
України (Замовник) та ПКФ "GGG" (Інвестор) був укладений договір
№5/22/5/5-1 про інвестування коштів в будівництво житла для
військовослужбовців ВВ МВС України та членів їх сімей.
Відповідно до статей 197-202 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
/чинного на період здійснення спірних правовідносин/
уступка права вимоги та перевід боргу тягне за собою заміну
сторони в зобов'язанні.
21.12.1999 року до вищевказаного договору Головним управлінням ВВ
МВС України, ПКФ "GGG" та АКБ "XXX" укладена додаткова угода №13,
з моменту підписання якої позивач - Інвестор 2 став повноправною
стороною договору від 14.06.1997 року №5/22/5-1 зі всіма правами
та обов'язками Інвестора, що випливають з умов цього договору.
Згідно реєстрів підприємств - інвесторів будівництва житла для
військовослужбовців ВВ МВС України та інвестиційних угод, що
відповідають вимогам п. 22.3 статті 22 ЗУ "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, до яких включений позивач.
Зазначені реєстри погоджені ДПА України.
Позивач вніс інвестиції, сплативши 250000 грн. ГУ ВВ МВС України,
що підтверджується наявною в справі копією платіжного доручення 58
від 19.11.2001 року.
Згідно частині 2 пункту 22.3 статті 22 ЗУ "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
кошти, спрямовані платником
податку на будівництво житла військовослужбовців та членів їх
сімей, які мають право на отримання житла відповідно до
законодавства України, за укладеними до 1 липня 1997 року угодами
про інвестування будівництва житла для військовослужбовців ВВ МВС
України та членів їх сімей, по яких на 1 липня 1997 року проведені
фактичні витрати, враховуються у зменшення податкового
зобов'язання такого платника податку у сумі, що не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
(податкового) періоду, в якому здійснювалося таке інвестування,
протягом терміну завершення будівництва об'єктів житла, розпочатих
до 1 липня 1997 року,але не пізніше терміну завершення будівництва
об'єктів житла, розпочатих до 1 липня 1997 року,але не пізніше
терміну, встановленого абзацом першим цього пункту. Порядок
використання таких коштів та бюджетного контролю за їх цільовим
використанням встановлюється Кабінетом Міністрів України. У разі
здійснення платником податку інвестуванням будівництва такого
житла шляхом передачі матеріальних активів його податкове
зобов'язання зменшується на суму вартості таких матеріальних
активів за цінами і процедурою, що визначаються за методологією,
встановленою Кабінетом Міністрів України у сумі, що не перевищує
розмір податкового зобов'язання, нарахованого протягом звітного
періоду, в якому здійснювалося таке інвестування (частина 3 п.
22.3 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
За змістом пункту 22.3 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у зменшення
податкового зобов'язання враховуються кошти, спрямовані платником
податку на будівництво житла військовослужбовців та членів їх
сімей за угодами, укладеними до 01.07.1997 року, і по яких до цієї
дати проведені фактичні витрати.
Договір №5/22/5/5-1 від 14.06.1997 року та додаткова угода №13 від
21.12.1999 року до нього повністю відповідає вимогам, зазначеним в
пункті 22.3 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема:
- кошти, перераховані позивачем, направлені на будівництво житла
для військовослужбовців та членів їх сімей;
- зазначені кошти перераховані на підставі договору про
інвестування будівництва житла для військовослужбовців та членів
їх сімей;
- по зазначеному договору за станом на 01.07.1997року проведені
фактичні витрати;
Таким чином, беручи до уваги встановлені судоми обставини справи,
судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій
дійшли обґрунтованого висновку про відсутність збоку позивача
визначених в акті перевірки порушень пункту 22.3 статті 22 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а
тому донарахування позивачу суми податку на прибуток та
застосування до нього штрафних санкції є безпідставним.
Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі, судова колегія
вважає непереконливими та такими, що спростовуються встановленими
обставинами справи.
Керуючись статтями 108, пунктом 3 статті 111-9, 111-10, 111-11
111-12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року у справі № 32/734 залишити без змін, а касаційну
скаргу СДПІ по роботі с ВПП у місті Києві без задоволення.
Головуючий Т.Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г.Фролова