ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 32/641
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О.
Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. - дов. від 07.10.2003 p.
Б.Б.Б. - директор
відповідача В.В.В. - дов. від 24.05.2004 p.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
на постанову від 20.02.2004 p. Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 32/641 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до Державної інспекції з контролю за цінами у
м. Києві
про визнання недійсним рішення № 110 від 09.07.2003 p. Державної
інспекції з контролю за цінами у м. Києві
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "XXX" до господарського суду м. Києва заявлена вимога про
визнання недійсним рішення № 110 від 09.07.2003 Державної
інспекції з контролю за цінами у м. Києві, яким на підставі Закону
України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту
етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових
виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
вирішено вилучити у товариства 500 грн. та
застосувати фінансові санкції в сумі 500 грн. за порушення вимог
Постанови Кабінету Міністрів України "Про запровадження
мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби" ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
.
Підставою прийняття оспорюваного рішення став акт № 430 від
17.06.2003, в якому зафіксовано здійснення товариством реалізації
алкогольних напоїв за заниженими цінами.
06.11.2003 позивач змінив предмет позову на підставі статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
виклавши вимогу про визнання недійсним рішення № 188 від
01.09.2003 Державної інспекції з контролю за цінами у м. Києві на
цю ж суму, оскільки попереднє рішення № 110 від 09.07.2003
скасовано з прийняттям рішення № 188 від 01.09.2003.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.11.2003 (суддя О.О.
Хрипун) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що на момент реалізації товариством
алкогольних напоїв - 07.07.2001 та 08.07.2001 набула чинності
Постанова Кабінету Міністрів України "Про запровадження
мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби" ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
, якою затверджено на
період до 31 грудня 2001 року розміри мінімальних цін на
вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби, що
реалізуються в Україні підприємствами оптової і роздрібної
торгівлі, громадського харчування, підприємствами-виробниками
незалежно від форми власності та фізичними особами - суб'єктами
підприємницької діяльності.
Крім того, в рішенні зазначено, що реалізація алкогольних напоїв
за цінами, нижчими за встановлені мінімальні, є порушенням правил
торгівлі відповідно до пункту 43 Порядку заняття торгівельною
діяльністю і Правил торгівельного обслуговування населення
( 108-95-п ) (108-95-п)
, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України
від 08.02.1995 № 108, згідно з яким продаж товарів господарюючими
суб'єктами здійснюється за цінами, що встановлюються відповідно до
чинного законодавства.
За апеляційною скаргою ТОВ "XXX" Київський апеляційний
господарський суд (судді: Панова І. Ю. - головуючий, Дзюбко П.О.,
Пантелієнко В. О.), переглянувши рішення у справі в апеляційному
порядку, постановою від 20.02.2004 залишив його без зміни з тих же
підстав.
ТОВ "XXX" подало до Вищого господарського суду України касаційну
скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду, в
якій просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні
вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема,
Конституції України, стаття 58 якої ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачає, що
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в
часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують
відповідальність особи.
Скаржник зауважує, що статтю 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
якою передбачено відповідальність за порушення його вимог, було
доповнено приписом стосовно застосування фінансових санкцій за
торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими встановлених
мінімальних 07.02.2002. Вказана норма набула чинності 20.03.2002.
Таким чином, на думку останнього, на момент виникнення спірних
правовідносин (07.07.2001 та 08.07.2001) були відсутні законодавчі
підстави для застосування фінансових санкцій.
Товариство посилається також на відсутність у законодавстві
повноважень органу по контролю за цінами притягувати до
відповідальності, передбаченої Законом України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Крім того, скаржник звертає увагу судової колегії, що при
винесенні оспорюваного рішення в його змісті відповідач не вказав,
на підставі якого пункту статті 17 згаданого закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
до підприємства були застосовані фінансові санкції, у зв'язку з
чим останнього було притягнуто до відповідальності, не
передбаченої законодавством.
Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить
постанову Київського апеляційного господарського суду у даній
справі залишити без змін з підстав, якими вона мотивована.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, підставою прийняття оспорюваного у справі
рішення є реалізація позивачем 07.07.2001 та 08.07.2001
алкогольних напоїв за цінами, нижче встановлених, чим порушено
вимоги Постанови Кабінету Міністрів України "Про запровадження
мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби" ( 700-2001-п ) (700-2001-п)
.
Цією постановою затверджено на період до 31 грудня 2001 року
розміри мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і
лікеро-горілчані вироби, що реалізуються в Україні підприємствами
оптової і роздрібної торгівлі, громадського харчування,
підприємствами-виробниками незалежно від форми власності та
фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності
(додаються).
Відповідно до пункту 29 Постанови Кабінету Міністрів "Про
затвердження правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями"
( 854-96-п ) (854-96-п)
суб'єкти господарської діяльності (юридичні та
фізичні особи) які мають право на роздрібну торгівлю алкогольними
напоями та їх працівники зобов'язані дотримуватись Законів України
"Про захист прав споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
, "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
,
"Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя
населення"( 4004-12 ) (4004-12)
, цих Правил, Порядку заняття торгівельною
діяльністю і правил торгівельного обслуговування населення
( 108-95-п ) (108-95-п)
, затверджених постановою Кабінету Міністрів України
від 08 лютого 1995 р. N 108 ( 108-95-п ) (108-95-п)
, та інших нормативних
документів прямо чи/та побічно регламентуючих торгівельну
діяльність.
Пунктом 43 Постанови Кабінету Міністрів "Про Порядок заняття
торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування
населення" ( 108-95-п ) (108-95-п)
передбачено, що продаж товарів суб'єктами
господарської діяльності здійснюється за цінами, що встановлюються
відповідно до чинного законодавства.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва,
експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним,
спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем
виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та
тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту
здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним
виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на
території України визначено Законом України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Відповідно до статті 17 цього закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
за порушення
його норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним
і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом
етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним,
спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами посадові особи і громадяни притягаються до
відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, зазначена норма містить перелік порушень та відповідні
фінансові санкції за їх здійснення суб'єктами підприємницької
діяльності.
Вказана норма (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних
правовідносин) містить відповідальність за здійснення оптової
(включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом
етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим
виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим,
алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій
або з порушенням установлених правил торгівлі ними - 200 відсотків
вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Беручи до уваги наведені приписи, касаційна інстанція вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанції правомірно
застосували їх до спірних правовідносин та дійшли обґрунтованого
висновку, що реалізація алкогольних напоїв за цінами, нижчими, ніж
мінімальні, є одночасно порушенням державної дисципліни цін і
правил торгівлі алкогольними напоями.
Проте, при вирішенні господарського спору поза увагою судів
залишився аналіз правової природи та розміру застосованих
відповідачем штрафних санкцій.
Зокрема, як вбачається з оспорюваного рішення, за наведені
правопорушення підставі частин 2, 6 статті 17 Закону України "Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
вирішено: "вилучити у ТОВ "XXX" в доход державного
бюджету 500 грн.; в доход державного бюджету штраф у сумі 500
грн."
Разом з тим, підстава застосування саме таких санкцій ні в
рішенні, ні в акті перевірки не конкретизована. Вказані обставини
не знайшли свого чіткого відображення також і в оскаржуваних
судових актах.
При цьому касаційною інстанцією не беруться до уваги наведені в
рішенні та постанові обґрунтування загального характеру з цього
приводу, оскільки частини 2, 4 статті 17 Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
не
містять такого виду відповідальності як вилучення коштів в доход
державного бюджету. Без належної правової оцінки господарських
судів залишилось також питання правомірності розміру застосовних
штрафних санкцій.
Наведені обставини свідчать про передчасність викладеного в
рішенні та постанові висновку стосовно правомірності оспорюваного
у справі рішення.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 12.11.2003 p. господарського суду м. Києва та
постанову від 20.02.2004 p. Київського апеляційного господарського
суду у справі № 32/641 господарського суду м. Києва скасувати,
справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова