ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 29/133
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
касаційну скаргу
на постанову від 17.12.03 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 29/133 господарського суду м. Києва
за позовом ДПІ у Шевченківському районі м. Києва
до АКБ “Надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
про стягнення 2 002 263,20 грн.
У справі взяли участь представники
позивача: Ковальчук О.В., довір. у справі, Семілетова Ю.В.,
довір. № 363/9/10-14 від 19.01.04
відповідача: Привалова Н.Г. довір. № 28-11-1677 від 19.03.04
06.02.02 ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в господарському
суді пред’явлено позов до АКБ “Надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
про
стягнення грошових коштів в рахунок погашення шкоди, заподіяної
державі з вини працівників відповідача під час виконання ними
своїх трудових обов’язків.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на адресу відповідача була
направлена постанова слідчого Голосіївського РУ ГУ МВС в
м. Києві по кримінальній справі, згідно якої накладений арешт на
грошові кошти в сумі 2 002 263,20 грн. В наслідок протиправних
дій посадових осіб відповідача до державного бюджету не надійшли
грошові кошти, на які було накладено арешт і які повинні були
надійти до бюджету.
Рішенням арбітражного суду м. Києва від 6.10.2003 року в позові
відмовлено (суддя І.Усатенко) на підставі того, що чинним
законодавством не передбачене право податкового органу
звертатися до суду з позовом про стягнення шкоди.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
17.12.03 рішення господарського суду залишено без змін з тих же
підстав (у складі суддів: Г.Фролова- головуюча, А.Полянський,
В.Шипко).
Позивач звернувся з касаційною скаргою в якій просить судові
рішення скасувати, мотивуючи тим, що постановлені по справі
рішення не відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 440 Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
шкода, заподіяна особі або майну громадянина, а також шкода
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка
заподіяла шкоду, у повному обсязі.
Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення
цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди,
протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними
та наявність вини заподіювача шкоди.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що вироком
Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальній справі
№ 1-105/203, який набув законної сили, працівник банку Кононіхін
Ю.В. засуджений та визнаний винним у скоенні злочину,
передбаченого ст. 367 ч. 2 КК України, за ст. 209 ч. 2 КК
України – виправданий. У вироку суду зазначено, що всього станом
на 30.11.01 на рахунку № 29090800021001 “Інша дебіторська
заборгованість для вкладів населення”(для подальшого
перерахування на особові рахунки фізичних осіб ФАКБ “Надра”
( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
“Центральне відділення” знаходилося грошових
коштів на загальну суму 1000063,20 грн.)
Згідно постанови слідчого СВ Голосіївського РУ ГУ МВС України в
м. Києві від 27.11.01 було накладено арешт на зазначені кошти
30.11.01. Конюхін, не маючи постанови про скасування арешту
грошових коштів, на підставі підробленого листа № 287/10/31-341,
дав вказівку про необхідність зняття арешту з зазначених
грошових коштів, чим порушив ст.ст. 59,64,64 Закону України “Про
банки та банківську діяльність” ( 872-12 ) (872-12)
ст.ст. 14,15 ч. 2
Розділу 10 Інструкції НБУ № 135 від 29.03.01 “Про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті” ( z0368-01 ) (z0368-01)
,
п. 10.29 додатку до Постанови КМУ та НБУ від 28.08.01 № 1124
підписав документи, на підставі яких ФАКБ “Надра” ( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
“Центральне відділення” від 25.01.02 було здійснено банківські
операції по перерахуванню коштів на рахунки ТОВ “Джулія і Ко”,
що мають ознаки фіктивності.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
вирок суду у кримінальній справі, що
набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при
вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони
вчинені.
Звертаючись з позовом про стягнення коштів в рахунок погашення
шкоди, заподіяної державі з вини працівників АКБ “Надра”
( 132/94-ВР ) (132/94-ВР)
Конюхіна Ю.В. та Захлібного В.І. позивач не
зазначив, неправомірні дії якої особи він вважає такими, що
призвели до заподіяння шкоди, оскільки у відношенні Захлібного
кримінальну справу закрито.
З вироку суду вбачається, що дії Конюхіна призвели до
ненадходження до державного бюджету коштів в сумі 2000623,20
грн.
Попередніми судовими інстанціями зроблено обґрунтований
висновок, що доводи позивача, які ґрунтуються на вимогах
ст.ст. 440 та 441 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є безпідставними,
оскільки бюджетні відносини нормами ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
не
регулюються. Постановою про зняття арешту з грошових рахунків та
визнання речовими доказами і передачу на зберігання в
кримінальній справі № 70-00055 від 28.01.02, яка є чинною
постановлено, що грошові кошти перераховуються для подальшого
зберігання на депозитний рахунок ДПА м. Києва банк одержувача та
одержувач –Управлніння Державного казначейства у м. Києві.
Відповідно до п. 11 ст. 10 Закону України “Про державну
податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
податкові органи подають до суду
позови до підприємств, установ, організацій та громадян про
визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів,
одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках- коштів,
одержаних без установлених законом підставі, а також про
стягнення заборгованості перед бюджетами і державними цільовими
фондами за рахунок майна..
На підставі викладеного, попередні судові інстанції дійшли
вірного висновку, що зазначеною нормою не передбачено право
податкового органу із зверненням до суду з позовом про стягнення
шкоди.
Виходячи з цього, враховуючі межі касаційної інстанції щодо
встановлення фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла
висновку, що постановлені по справі судові рішення не підлягають
скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишити
без задоволення, постанову Київського апеляційного
господарського суду від 17.12.03 у справі № 29/133
господарського суду м. Києва без змін.