ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 28/214
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкіна – головуючого,
Є. Чернова,
В. Цвігун
за участю представників:
- позивача О. Платков
- відповідача Ж. Белецька
розглянув
касаційну скаргу ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 26.11.2003
у справі № 28/214
за позовом ДПІ у Дніпровському районі м. Києва
до комунального підприємства
“Київміськоформлення”,
ТОВ “Троп-Сап”
про визнання угоди недійсною та стягнення одержаного за угодою
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.09.2003 (суддя
А.Лосєв) у позові відмовлено, так як позивач не надав доказів
підтвердження донарахування відповідачу-2 податкових
зобов’язань, не довів наявність податкового боргу.
Відповідно до п. 22 роз’яснень Вищого арбітражного суду України
№ 02-5/334 від 12.09.96 “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов’язаних із створенням, реалізацією та ліквідацією
підприємств, саме лише визнання господарським судом недійсними
установчих документів підприємства, прийняття судом рішення про
скасування державної реєстрації не є підставою для того, щоб
визнати угоду недійсною до моменту виключення підприємства з
державного реєстру.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
26.11.2003 (судді Г.Фролова, В.Шипка, А.Полянський) рішення суду
по цій справі залишено без зміни, так як позивачем не
представлено достатніх доказів, які б підтверджували або
спростовували наявність як суб’єктивного, так і об’єктивного
складу правопорушення, не доведення порушення приписів ст. 49 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва просить позовні вимоги
задовольнити, постанову апеляційного господарського суду та
рішення суду по цій справі скасувати, так як підприємство ТОВ
“Троп-Сап” за відомо було зареєстроване на підставі фіктивних
документів з метою несплати податків, судами не дотримані вимоги
п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.78 “Про
судову практику в справах про визнання угод недійсними”
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
На виконання умов зобов’язань згідно укладеної з ТОВ “Троп-Сап”
угоди, у КП “Київміськоформлення” виникли податкові зобов’язання
як у виконавця господарських правовідносин. Після отримання
коштів за виконання робіт у сумі 27850 гривень від 11.02.2002
року КП “Київміськоформлення” сплатило всі необхідні податки за
придбання матеріалів, виплатило заробітну плату працівникам
підприємства, що підтверджується наданими документами.
На підприємстві у квітні 2002 р. проводилась перевірка КРУ
м. Києва за період з 01.02.2000 р. по 01.05.2002 р.
Порушень не виявлено.
Таким чином, в процесі укладання і виконання угоди не було
допущено порушень норм чинного законодавства, що спростовує
помилкове твердження позивача про умисел при укладанні угоди,
завідомо суперечної інтересам держави і суспільства (ст. 49 КЦ
України) та наявність шкідливих наслідків, заподіяних державі
зазначеною угодою при наявності /відсутності/ у ТОВ “Троп-Сап”
умислу на ухилення від сплати податків.
Рішення Дніпровського суду від 27.12.2002 р. про визнання
установчих документів ТОВ “Троп-Сап” недійсними було прийняте
пізніше моменту укладання і виконання угоди. КП
“Київміськоформлення” не могло бути відомо про даний факт. Крім
того, саме лише визнання господарським судом недійсними
установчих документів підприємства не є підставою для того, щоб
вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з іншими
підприємствами чи організаціями до моменту виключення його з
державного реєстру, згідно п. 22 роз’яснень Вищого арбітражного
суду України № 02-5/334 від 12.09.1996 р. “Про деякі питання
практики вирішення спорів, пов’язаних із створенням та
ліквідацією підприємства” ( v_334800-96 ) (v_334800-96)
(із змінами та
доповненнями).
Що стосується посилання на постанову Верховного суду України від
28.04.78 № 3 “Про судову практику про визнання угод недійсними”
( v0003700-78 ) (v0003700-78)
, то метою її прийняття є посилення розгляду
судовою колегією з цивільних справа позовів про визнання угод
недійсними, в тому числі спрямованих на використання всупереч
закону колективної, державної, приватної власності з корисливою
метою, приховування фізичними та юридичними особами доходів від
оподаткування, що позивачем не доведено.
Низка законів України на яких бузувалася зазначена постанова
втратили силу. Зокрема, ст. 49 колишнього ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
виключена з нової редакції ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Згідно п. 4
Прикіневих та перехідних положень нового ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
визначено, що стосовно цивільних відносин, які виникли до
набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
та продовжують існувати
після набрання ним чинності застосовуються положення нового ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
,який по суті є Конституцією у галузі
приватних правовідносин
ВГС України враховує,що відносини між юридичними особами носять
приватно-правовий характер, інше законодавство не застосовується
касаційною інстанцією, як таке, що суперечить нормам нового ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
Касаційна інстанція зазначає, що посилання на реєстрацію другого
відповідача на підставі фіктивних документів, не виключає
недотримання скаржником порядку перевірки та визначення
фіктивних документів при реєстрації платника податків, зокрема
п. 4.13 Інструкції “Про порядок обліку платників податків”
( z0172-98 ) (z0172-98)
.
Орган податкової міліції звіряє паспортні дані виключно за умови
особистої явки засновників та посадових осіб підприємств та за
наявності оригіналів паспортів.
Під фіктивним підприємством закон розуміє “створення або
придбання суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб)
з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів
діяльності щодо яких є заборона (ст. 205 нового Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ) (2341-14)
). Факт фіктивного підприємництва
може встановлюватись винятково в порядку кримінального
судочинства, а не цивільного або господарського. (ст. 24 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
ДПІ у Дніпровському районі м. Києва не надані докази на
підтвердження донарахування податкового боргу другому позивачу
та спричинення шкоди державі.
По справі оголошувалась перерва до 25.05. 2004
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-10, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И Л И:
Постанову Київського апеляційного господарського суду у справі
№ 28/214 від 26.11.2003 та рішення суду від 08.09.2003 у цій
справі залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.