ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 25/399
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.
суддів: Чернова Є.В.
Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача С.Трифонов
відповідача В.Наум
розглянув касаційну ДПІ у Печерському районі м. Києва
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського
суду
у справі № 25/399
за позовом ДПІ у Печерському районі м. Києва
до ТОВ Редакції газети “Все про
бухгалтерський облік”, ТОВ “Леонт”
про визнання угоди недійсною,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.09.2003 (суддя
О.Хрипун) позовні вимоги задоволено, спірний договір визнано
недійсним, з ТОВ газети “Все про бухгалтерський облік” на
користь ТОВ “Леонт” стягнуто 3972000,00 грн., з останнього
зазначена сума стягнута до державного бюджету. Витрати,
пов’язані із сплатою державного мита покладені на ТОВ “Леонт”.
Рішення суду мотивовано тим, що ТОВ “Леонт” є фіктивним
підприємством, створено на підставну особу, установчі документи
підприємства визнані недійсними у судовому порядку, по факту
фіктивного підприємництва порушено кримінальну справу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 (судді В.Коваленко, О.Вербицька, О.Нечитайло),
рішення суду по цій справі скасовано, у задоволенні позовних
вимог ДПІ у Печерському районі відмовлено, державне мито в
розмірі 892 грн. 50 коп. стягнуто з ДПІ на користь Редакції
газети.
Постанова Київського апеляційного господарського суду мотивована
відсутністю акта перевірки дотримання податкового законодавства
ТОВ “Леонт”, прокуратурою м. Києва не встановлено факту
перевищення повноважень з боку посадових осіб редакції, у
порушенні кримінальної справи відмовлено, що свідчить про
відсутність мети, яка суперечить інтересам держави та
суспільства. Позивачем не доведено наявність умислу, який
суперечить інтересам держави та суспільства по конкретній
спірній угоді.
ДПІ у Печерському районі просить постанову Київського
апеляційного господарського суду по цій справі скасувати,
рішення суду першої інстанції залишити без зміни, так як
перевірка дотримання податкового законодавства ТОВ “Леонт” не
здійснювалась в зв’язку з відсутністю відповідача за юридичною
адресою, посадові особи, які діяли від імені ТОВ “Леонт” не
встановлені, рішення суду про визнання установчих документів
недійсними є підставою для визнання недійсною спірної угоди, ТОВ
“Леонт” має ознаки фіктивності.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні
дослідив матеріали справи та не вбачає підстав для задоволення
касаційної скарги виходячи з наступного.
ТОВ “Леонт та редакцією газети “Все про бухгалтерський облік”
укладено договір від 10.05.2002 про надання інтернет послуг. Є
акти підписані сторонами про виконання робіт по згаданому
договору у червні 2002р.
Перевірка ТОВ “Леонт” у 2002р. щодо дотримання податкового
законодавства не проводилась, а отже позивачем не доведено
необгрунтованість виписування податкових накладних та порушення
податкового законодавства з боку ТОВ “Леонт”.
При цьому касаційна інстанція враховує, що оскільки сторони
знаходяться у адміністративному підпорядкуванні обов’язок
доказування відсутності підприємства за юридичною адресою у
2002р. лежить на податковій інспекції. Зазначена обставина
позивачем не доведена.
Позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв’язку
між визнанням недійсними установчих документів та конкретною
угодою про надання інтернет послуг, наявність умислу, який
суперечить інтересам держави та суспільства і є підставою для
застосування ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Про відсутність протиправного умислу свідчить постанова старшого
слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у м. Києві про закриття кримінальної
справи за відсутністю складу злочину від 27.06.2003 та постанова
прокурора відділу прокуратури м. Києва від 21.03.2003 про
відмову у порушенні кримінальної справи.
У постанові прокуратури м. Києва, зокрема, зазначено щодо
фактичного надання послуг у розділах “Rambr.. TOP 100” на
загальну суму 3972 тис.грн.
У постанові також вказується, що в ході проведеної перевірки
спірні господарські операції належним чином відображені у книзі
обліку придбання товарів. Сума податкового кредиту включена до
податкових декларацій по ПДВ за відповідні періоди,
дебіторсько-кредиторської заборгованості не виявлено.
Касаційна інстанція зазначає, що створення або придбання
суб’єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою
прикриття незаконної діяльності – “фіктивне підприємництво”
визначено виключно у ст. 205 нового Кримінального кодексу
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, факт фіктивного підприємництва може
встановлюватись винятково у порядку кримінального судочинства, а
не цивільного або господарського, відповідно до ст. 24 ЦПК
України, ст. 12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Крім того, слід врахувати особливості застосування роз’яснень
Вищого господарського суду України від 12.03.99, в тому числі ті
обставини, що Закони України, на яких базувалися роз’яснення
втратили силу. Зокрема, з редакції нового Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
виключена ст. 49 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Касаційна інстанція враховує, що відносини між господарськими
суб’єктами носять приватно-правовий характер.
Інші законодавчі акти не застосовуються касаційною інстанцією,
як такі, що суперечать новому ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який
регулює цивільно-правові відносини у галузі приватного права.
Апеляційний суд правильно застосував ст. 4 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Касаційна інстанція зазначає, що посилання на реєстрацію другого
відповідача на підставі фіктивних документів свідчить про
недотримання скаржником порядку перевірки документів при
реєстрації платника податків, невиконанні вимог п. 4.13
Інструкції “Про порядок обліку платників податків” ( z0172-98 ) (z0172-98)
.
Орган податкової міліції звіряє паспортні дані виключно за умови
особистої явки засновників та посадових осіб підприємств та за
наявності оригіналів паспортів.
По справі оголошувалась перерва до 25.05.2004 до 9 год.15 хв.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
11.11.2003 у справі № 25/399 залишити без зміни, а касаційну
скаргу без задоволення.