ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 25/315а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової – головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача Джаран Л.А. – дов. від 24.05.2004 року
Грищенко С.А. – дов. від 24.05.2004 року
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у спеціалізованої державної податкової
відкритому судовому інспекції по роботі з великими платниками
засіданні касаційну податків у м. Донецьку
скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 02.02.2004 року
у справі № 25/315а господарського суду Донецької
області
за позовом Донецького казенного заводу хімічних
виробів
до спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку від 19.12.2002 року
№ 003260816/0-877-08-40-2-14311844-33692/10
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Донецький казенний завод хімічних виробів
звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку від 19.12.2002 року
№ 0003260816/0-877-08-40-2-14311844-33692/10 про застосування до
Донецького казенного заводу хімічних виробів суми штрафної
санкції з податку на прибуток у розмірі 219 177,76 грн., на
підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач в обґрунтуванні позовних вимог посилається на
відсутність підстав у податкового органу для застосування до
нього штрафної санкції відповідно до підпункту 17.1.7 пункту
17.1 статті 17 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
відповідно до пункту 17.2 статті 17 зазначеного Закону подав до
податкового органу у лютому 2002 року уточнену податкову
декларацію з податку на прибуток за ІІІ квартал 2001 року та
сплатив визначену у неї суму податку та суму штрафу в розмірі
10%, та зазначає, що податковим органом складено спірне
податкове повідомлення-рішення без проведення документальної чи
камеральної перевірки, що є порушенням вимог пункту 13
Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби ( z0268-01 ) (z0268-01)
,
затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України
від 17.03.2001 року № 110, зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 23.03.2001 року за № 268/5459.
Рішенням господарського суду Донецької області від 05.12.2003
року (суддя Бойко І.А.), в позові відмовлено, з мотивів
недоведеності підстав застосування підприємством пункту 17.2
статті 17 зазначеного Закону.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
02.02.2004 року (Судді: Величко Н.Л. – головуючий, Алєєва І.В.,
Агапов О.Л.) рішення господарського суду Донецької області від
05.12.2003 року скасовано. Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку
від 19.12.2002 року
№ 0003260816/0-877-08-40-2-14311844-33692/10. Стягнуто з
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку на користь Донецького
казенного заводу хімічних виробів витрати по сплаті державного
мита в сумі 127,50 грн. та судові витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
Мотивуючи судове рішення господарський суд апеляційної інстанції
виходив з того, що для сплати податку на прибуток встановлено
базовий податковий період який дорівнює кварталу, позивач подав
уточнену декларацію за ІІІ квартал 2001 року відповідно до
пункту 17.2 статті 17 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому
застосування податковим органом штрафу відповідно до підпункту
17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є
неправомірним.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції спеціалізована державна податкова інспекція по роботі
з великими платниками податків у м. Донецьку звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.02.2004 року, в якій просить постанову у справі скасувати,
залишити в силі рішення господарського суду Донецької області
від 05.12.2003 року, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме
підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7 пункту
17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, пункту 3 статті 9 Закону України “Про
систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Донецький казенний завод хімічних виробів надав відзив на
касаційну скаргу, в якому просить постанову у даній справі
залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді – доповідача та пояснення
представників позивача, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку 19.12.2002 року
прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, про застосування
до позивача суми штрафної санкції у розмірі 219 177,76 грн., на
підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач
подав до податкової інспекції декларацію з податку на прибуток
за 9 місяців 2001 року з визначенням суми податкового
зобов’язання 58,7 тис. грн.
У зв’язку з самостійним виявленням помилки позивач 08.02.2002
року подав до податкової інспекції уточнену податкову декларацію
з податку на прибуток за ІІІ квартал 2001 року з визначенням
суми податкового зобов’язання 1 276 500,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
самостійне узгодження
податкового зобов'язання це податкове зобов'язання, самостійно
визначене платником податків у податковій декларації, вважається
узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене
платником податків в адміністративному або судовому порядку. У
разі коли у майбутніх податкових періодах платник податків
самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним
податковій декларації, такий платник податків зобов'язаний
подати нову податкову декларацію, що містить виправлені
показники.
Згідно пункту 11.1 статті 11 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
для цілей цього Закону
використовуються такі періоди: звітний (податковий) рік -
період, який розпочинається 1.01.поточного року і закінчується
31.12.поточного року; звітний (податковий) квартал.
Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа місяця,
наступного за звітним кварталом.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до
податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний
квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного
фінансового року (пункт 16.4 статті 16 зазначеного Закону).
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкові
декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що
дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті
місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів,
наступних за останнім календарним днем звітного (податкового)
місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у
тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових
внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім
календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в)
календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г”
підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за
останнім календарним днем звітного (податкового) року; г)
календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб
(прибуткового податку з громадян), - до 1.04.року, наступного за
звітним.
Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або
рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників
базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал,
півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових
внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування,
така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для
такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4
цього пункту під терміном “базовий податковий період” слід
розуміти податковий період, визначений відповідним законом з
питань оподаткування.
Згідно з пунктом 17.2 статті 17 зазначеного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли платник податків до початку його перевірки
контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження
податкового зобов'язання, а також самостійно погашає суму
недоплати та штраф у розмірі десяти відсотків суми такої
недоплати, штрафи, визначені підпунктами 17.1.2 - 17.1.7 пункту
17.1 цієї статті, а також адміністративні штрафи, які відповідно
до законодавства накладаються на платника податків (його
посадових осіб) за відповідні правопорушення, не застосовуються.
Це правило не застосовується, якщо: а) платник податків не подає
податкову декларацію за період, протягом якого відбулася
недоплата податкового зобов'язання; б) судом встановлено скоєння
злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою
- платником податків щодо умисного ухилення від сплати
зазначеного податкового зобов'язання.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на підпункт 5.3.1
пункту 5.3 статті 5, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, пункт 3 статті 9 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
не беруться судом до уваги, оскільки
господарським судом апеляційної інстанції при прийнятті
постанови забезпечено дотримання вимог статей Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного,
повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин
справи відповідно до чинного законодавства та надано належну
юридичну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що постанова у
справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та
процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не
вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
02.02.2004 року у справі № 25/315а господарського суду Донецької
області залишити без змін, а касаційну скаргу спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку – без задоволення.