ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 24/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф.- головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Донецькобленерго” на постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.01.2004 р. у справі
№ 24/226 за позовом ВАТ “Донецькобленерго” до державного
підприємства “Підприємство селищних електричних мереж
виробничого об’єднання “Донецьквугілля” за участю представників
позивача – Костюк С.В., Глущенко Т.Д., Нестеренко О.А., ДП
“Укренерговугілля” – Федонін С.Г., Донецької філії ДП
“Укренерговугілля” – Балакай А.А.
Про стягнення 5 986 398,36 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2003 р.
позов ВАТ “Донецькобленерго” задоволено та стягнено з державного
підприємства “Підприємство селищних електричних мереж
виробничого об’єднання “Донецьквугілля” на користь позивача 5
986 398,36,36 грн. заборгованості, 1 700 грн. державного мита та
118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. рішення місцевого суду від 13.10.2003 р.
скасовано, в позові відмовлено, судові витрати при поданні
апеляційної скарги у сумі 850 грн. стягнено з ВАТ
“Донецькобленерго” на користь державного підприємства
“Підприємство селищних електричних мереж виробничого об’єднання
“Донецьквугілля”.
У касаційній скарзі ВАТ “Донецькобленерго” просить скасувати
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням
норм законодавства.
Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У червні 2003 р. ВАТ “Донецькобленерго” звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення з державного
підприємства “Підприємство селищних електричних мереж
виробничого об’єднання “Донецьквугілля” 598 6 398,36 грн. боргу
за передачу електроенергії та 1 700 грн. держмита, 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Верховний Суд України в ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму від
29.12.1976 р. № 11 з наступними змінами “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз’яснив, що обґрунтованим визнається рішення,
в якому повно відображені обставини, які мають значення для
даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Апеляційний суд при розгляді справи не дотримався наведених
роз’яснень Верховного Суду України та не виконав вимог ст. 105
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Так, зміст постанови апеляційної інстанції зводиться до того, що
суд піддав сумніву умови договору сторін про передачу
електроенергії, надані позивачем матеріали про виконання ним
договору і ухилення відповідача від здійснення розрахунків, а
також зазначив, що докази позивача не відповідають вимогам
чинного законодавства. Висновки суду належним чином не
мотивовані та не обґрунтовані наявними у справі матеріалами. Суд
не вказав якому саме законодавству не відповідають докази
позивача. Посилання суду на порушення позивачем вимог ст. 161 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
є не коректним, тому що в ній викладені
загальні приписи щодо безумовності виконання договірних
зобов’язань, а інші конкретні законодавчі акти, які
безпосередньо регулюють питання розрахунків між сторонами судом
не наведені.
В даному випадку суд мав вжити заходів для з’ясування дійсних
правовідносин сторін, зокрема, встановити порядок здійснених
відповідачем розрахунків за інші періоди дії договору сторін від
16.03.1999 р. № 17 та причини, в силу яких відповідач не сплачує
борг.
Окрім того, апеляційний суд залишив поза увагою матеріали про
реорганізацію відповідача, не вживав заходів встановлення його
правового статусу. В дійсності, відповідач в період ухвалення
постанови апеляційною інстанцією був ліквідований і 14.01.2004
р. виключений з Єдиного держаного реєстру підприємств та
організацій України. Згідно статуту ДП “Укренерговугілля” це
підприємство є правонаступником відповідача, однак, апеляційний
суд не обговорював питання про залучення його до участі в
розгляді справи.
Отже, належний відповідач був позбавлений права на участь у
розгляді спору апеляційним судом.
Враховуючи викладене, постанова апеляційної інстанції підлягає
скасуванню, а справа - передачі для розгляду апеляційному суду.
При новому розгляді справи суду належить врахувати викладене в
цій постанові, вжити заходів щодо повного, об’єктивного,
всебічного з’ясування обставин спору та прийняти законне і
обґрунтоване судове рішення.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Донецькобленерго” задовольнити.
2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. у справі № 24/226 скасувати.
3. Справу № 24/226 передати для розгляду Донецькому апеляційному
господарському суду.
4. Стягнути з ДП “Укренерговугілля” на користь ВАТ
“Донецькобленерго” 850 грн. державного мита.
5. Доручити господарському суду Донецької області видати наказ.