ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 23/120-03-3312
м. Київ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
за участю представників сторін А.А.А. (дов. від 05.05.04), Б.Б.Б.
(дов. від 05.05.04) В.В.В. (дов. від 27.01.04), розглянувши у
відкритому судовому засіданні касаційну скаргу українсько -
шведського спільного підприємства "XXX"
на постанову від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 23/120-03-3312
за позовом державного підприємства "YYY"
до українсько-шведського спільного підприємства "XXX"
про розірвання договору та зобов'язання укласти новий договір,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 9 червня 2003 року господарського суду Одеської
області (суддя С.Володимиренко) в позові відмовлено з мотивів
відсутності доказів припинення довіреності, не внесенням
відповідачу пропозицій про дострокове розірвання договору,
свободою договору, а також недотриманням позивачем порядку
досудового врегулювання розбіжностей під час укладання договору.
Постановою від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного
господарського суду (судді Г. Єрмілов, О. Воронюк, В. Лашин)
рішення скасовано з відмовою в позові і визнанням на підставі
пункту 1 частини першої статті 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
недійсним договору про сумісну
діяльність від 30 червня 1998 року № КД- 307 в редакції від 31
грудня 2001 року.
Постанова мотивована порушення учасниками договору приписів
частини другої статті 432 і статті 433 Цивільного кодексу
Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
На думку українсько-шведського спільного підприємства "XXX"
постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з
огляду на неправильне застосування судом статей 60, 432 і 433
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також порушень
приписів статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
та статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
і просить залишити в силі рішення місцевого
господарського суду.
Державне підприємство "YYY" проти доводів касаційної скарги
заперечує з огляду на їх безпідставність.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено місцевим і апеляційним господарськими судами, між
сторонами укладений договір від 30 червня 1998 року № КД- 307 про
сумісну діяльність, предметом якого є діяльність у сфері надання
послуг по перевалці вантажів, включаючи стивідорські операції,
зберігання, складування, ліхтеровку, інші послуги виробничого
характеру, а також збереження вантажів, включаючи їх переупаковку,
сортування, ремонт тари тощо, а також співробітництво щодо
реконструкції і модернізації інфраструктури порту.
Внески сторін у сумісну діяльність, їх оцінка і правовий режим
визначено сторонами в розділі 5 договору.
Перелік і вартість таких внесків згідно з пунктом 5.1 договору
зазначено в додатках 1 і 2 договору.
За висновками господарського суду апеляційної інстанції
взаємовідносини сторін за договором регулюються главою 38
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та загальними
положеннями про зобов'язання.
Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
внески учасників договору набувають статусу спільної
їх власності з визначенням часток.
В договорі передбачено, що майно передається в тимчасове
користування без права розпорядження ним.
За такої умови господарський суд апеляційної інстанції дійшов
правильного висновку про те, що вказаний договір не передбачає
створення спільного майна учасників сумісної діяльності і
укладений сторонами з порушенням вимог статей 432 і 433 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Як встановлено пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарський суд, ухвалюючи рішення,
має право визнати недійсним повністю чи у певній частині
пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить
законодавству.
Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, в апеляційній інстанції справи переглядаються за
правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням
особливостей, передбачених у розділі XII цього кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному
порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Положення частини 3 статті 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
про те, що в апеляційній інстанції не
приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом
розгляду в суді першої інстанції, не можна розуміти так, що
апеляційний суд позбавлений права реалізувати право суду,
передбачене пунктом 1 статті 83 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
при скасуванні рішення ухваленого
судом першої інстанції.
Отже, апеляційний господарський суд мав повноваження для визнання
спірного договору недійсним.
Судом апеляційної інстанції наведені й підстави висновку про
недійсність договору - його суперечність вимогам статей 432 і 433
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Крім того, постанова апеляційного господарського суду ґрунтується
на тому, що в даному випадку визнання частини даного договору
недійсним неможливе, оскільки, не можна припустити, що договір був
би укладений і без включення його недійсної частини. Такий
висновок відповідає положенням статті 60 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені Одеським
апеляційним господарським судом на підставі всебічного, повного і
об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду
відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з
правильним застосуванням норм матеріального і процесуального
права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ:
Постанову від 7 серпня 2003 року Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 23/120-03-3312 залишити без змін, а
касаційну скаргу українсько-шведського спільного підприємства
"XXX" без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя І. М. Васищак
Суддя В. М. Палій