4
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N А-42/212-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової – головуючого
Н. Волковицької
Г. Фролової
за участю представників:
позивача Ковальова М.І. – директор
Яковлева Н.П. – дов. від 01.01.2004
року
відповідача Марченко Г.А. – дов. від 08.01.2004
року
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Балаклійському районі Харківської
касаційну скаргу області
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 10.02.2004
року
у справі № А-42/212-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Споживчого товариства Балаклійський
ринок
до Державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської
області
про визнання недійсним податкового повідомлення- рішення
Державної податкової інспекції у Балаклійському районі
Харківської області від 12.09.2003 року № 0000261500/0
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року споживче товариство Балаклійський ринок
звернулося до господарського суду Харківської області з позовом
до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі
Харківської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської області від 12.09.2003 року
№ 0000261500/0, яке прийнято на підставі акта перевірки від
06.09.2003 року № 49/23-104-2, відповідно до пункту 5 Указу
Президента України “Про впорядкування механізму сплати ринкового
збору” ( 761/99 ) (761/99)
від 28.06.1999 року № 761/99, пункту 6
положення до рішення 16 сесії 23 скликання Балаклійської міської
Ради Харківської області від 30.03.2001 року (із змінами та
доповненнями).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем при здійсненні
перевірки та прийнятті акта перевірки порушено вимоги статей 3,
7 Указу Президента України “Про деякі заходи щодо дерегулювання
підприємницької діяльності”, пункту 12 Інструкції про порядок
застосування і стягнення штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби, затвердженої Наказом Державної
податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110,
зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.2001 року за
№ 268/5459 (із змінами та доповненням).
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.12.2003
року (суддя Яризько В.О.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 10.02.2004
року (Судді: Ю.М.Філатов - головуючий, В.О.Івакіна, В.І.Сіверін)
позов задоволено повністю: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської області № 0000261500/0 від
12.09.2003 року. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
Балаклійському районі Харківської області на користь споживчого
товариства Балаклійський ринок 85 грн. державного мита та 118
грн. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що: акт перевірки, на
підставі якого прийнято оскаржуване податкове
повідомлення-рішення, та акти перевірок осіб від 06.09.2003 року
не можуть бути доказом правопорушення позивача, оскільки в них
не наведені та не встановлені всі об’єктивні дані, які
обов’язкові для складу правопорушення. Спірне податкове
повідомлення-рішення прийняте без встановлення фактичного складу
порушення. Акт перевірки не містить даних стосовно торгівців,
які перевірялися, а також номерів актів перевірок цих осіб.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна податкова
інспекція у Балаклійському районі Харківської області звернулась
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
10.02.2004 року, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування апеляційним господарським судом норм матеріального
права, а саме: пункту 5 Указу Президента України “Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору” ( 761/99 ) (761/99)
від
28.06.1999 року № 761/99.
Споживче товариство Балаклійський ринок надало відзив на
касаційну скаргу, в якому постанову у даній справі просить
залишити без змін, оскільки судом були з’ясовані всі обставини
справи і, відповідно, відображені в постанові, а тому, не
відповідають дійсності посилання відповідача на те, що
апеляційним судом порушено норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді – доповідача та пояснення
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Пунктом 3 частини 2 статті 15 Закону України “Про систему
оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
ринковий збір віднесено до місцевих
зборів (обов’язкових платежів).
Відповідно до частини другої статті 22 Декрету Кабінету
Міністрів України “Про місцеві податки і збори” ( 56-93 ) (56-93)
контроль за сплатою місцевих податків і зборів здійснюється
державними податковими інспекціями.
Згідно пункту 6 положення про порядок нарахування та сплати
ринкового збору до рішення 16 сесії 23 скликання Балаклійської
міської Ради Харківської області від 30.03.2001 року (із змінами
та доповненнями) відповідальність за правильність обчислення,
повноту і своєчасне перерахування до місцевого бюджету ринкового
збору покладається на адміністрацію ринку.
У відповідності до статті 5 Указу Президента України “Про
впорядкування механізму сплати ринкового збору” ( 761/99 ) (761/99)
, у
разі виявлення на ринку під час проведення контрольної перевірки
працівниками органів державної податкової служби торгівців без
касових чеків, що засвідчують сплату ринкового збору, з цих
торгівців стягується штраф у сумі, еквівалентній п'яти розмірам
ринкового збору, а з адміністрації ринку - у розмірі 10
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі виявлення у
торгівців неналежним чином оформлених з вини адміністрації ринку
касових чеків адміністрація ринку за кожний випадок сплачує
штраф у сумі, еквівалентній 20 неоподатковуваним мінімумам
доходів громадян.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій акт перевірки, на підставі якого прийнято податкове
повідомлення-рішення від 12.09.2003 року № 0000261500/0 та акти
перевірок торгівців не можуть бути доказом правопорушення з боку
позивача, оскільки в них не наведені та не встановлені всі
об’єктивні дані, які обов’язкові для складу правопорушення. В
акті перевірки від 06.09.2003 року № 49/23-104-2 не вказано час
проведення перевірки, відсутні дані стосовно торгівців, які
перевірялися і у яких відсутні чеки про сплату ринкового збору,
не зазначено прізвище, ім’я, по батькові, ідентифікаційний код
чи номер акту перевірки цих осіб.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 01.12.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 10.02.2004 року у справі № А-42/212-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Балаклійському районі
Харківської області – без задоволення.