ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N А-13/297-03
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача Рубаненко Л.В. – дов. від 21.05.2004 року
відповідача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у спеціалізованої державної податкової
відкритому інспекції по роботі з великими платниками
судовому засіданні податку у місті Харкові
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 09.02.2004 року
у справі № А-13/297-03 господарського суду
Харківської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Харківський тракторний завод ім. С.
Орджонікідзе”
до спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками
податку у місті Харкові
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податку у місті Харкові
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2003 року Відкрите акціонерне товариство “Харківський
тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” звернулося до
господарського суду Харківської області з позовом до
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податку у місті Харкові про визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податку у місті Харкові від 22.05.2003 року. В порядку статті 22
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати недійсним
податкові повідомлення-рішення спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у
місті Харкові від 17.10.2003 року в сумі 263313,47 грн. та від
17.10.2003 року № 0000030831/24-0/2 в сумі 120796,08 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2003
року (суддя Водолажська Н.С.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2004
року (судді: Шевель О.В. - головуючий, Твердохліб А.Ф.,
Погребняк В.Я.), позов задоволено: визнано недійсними податкові
повідомлення-рішення спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податку у місті
Харкові від 17.10.2003 року № 0000730811/33-1/2 в частині
нарахування суми 263313,47 грн. та № 0000030831/24-0/2 в частині
120796,08 грн. Стягнуто з спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податку у місті
Харкові на користь Відкритого акціонерного товариства
“Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе” державне мито
в сумі 170,00 грн., та судові витрати в сумі 118,00 грн.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що підставою для
прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт
перевірки від 19.05.2003 року № 127/33-1, висновки якого
ґрунтуються на помилковій оцінці господарських операцій позивача
і зроблені без врахування відповідних норм чинного
законодавства, що регулюють спірні відносини, а тому у
відповідача не було законного права застосовувати фінансові
санкції в розмірі 17930,80 грн., також в судових рішеннях
господарських судів зазначено, що, згідно з приписами підпункту
17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у відповідача не було
законного права застосовувати фінансові санкції в сумі 922,43
грн., та в сумі 868,46 грн. Фінансові санкції по операціям,
перелік яких наведений в додатку № 63, є обґрунтованими в
розмірі 35737,71 грн., що не спростовано представниками сторін.
Твердження відповідача про те, що на час проведення відчуження
майна, активи позивача перебували в податковій заставі, а тому
таке відчуження повинно було погоджуватись з податковою
інспекцією не відповідає вимогам підпункту 6.2.4 пункту 6.2
статті 6 зазначеного Закону, а тому є незаконними.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, спеціалізована
державна податкова інспекція по роботі з великими платниками
податку у місті Харкові звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 09.02.2004 року, в якій
просить рішення та постанову у справі скасувати в частині
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
17.10.2003 року № 0000030831/24-0/2 про визначення штрафної
санкції за відчуження активів, які перебувають у податковій
заставі, без попередньої згоди податкового органу у розмірі
120796,08 грн., та прийняти нове рішення, яким у задоволенні
позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судом норм процесуального права, а
саме: вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу в якому зазначає, що
рішення та постанова у даній справі повністю відповідають
вимогам Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, є повними, всебічними та об’єктивними, а тому не
підлягають скасуванню.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника
позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, 07.03.2003 року спеціалізованою державною податковою
інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті
Харкові сформована податкова вимога від 07.03.2003 року № 2/55,
вказана податкова вимога отримана позивачем 11.03.2002 року, про
що свідчить корінець на якому є запис про вручення вимоги
особисто начальнику бюро податкового обліку громадянину Сбоєву
С.О. 11.03.2002 року.
Також господарськими судами встановлено, що перша податкова
вимога від 04.02.2002 року № 1/54 відкликана (підстави для
визнання першої податкової вимоги відкликаною досліджені в
рішенні господарського суду Харківської області від 22.02.2002
року по справі № 3868/1-13 та постанові Харківського
апеляційного господарського суду від 28.05.2002 року, а тому в
порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
новому доведенню не підлягають).
Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова
вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її
передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або
надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній
особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її
законному представникові чи надіслано листом на її адресу за
місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження
із повідомленням про вручення.
Згідно підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 згаданого Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення або податкові вимоги
вважаються відкликаними, якщо: а) сума податкового зобов'язання
або податкового боргу, а також пені та штрафних санкцій (за їх
наявності) самостійно погашається платником податків; б)
контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення
про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних
санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного
оскарження; в) рішення контролюючого органу про нарахування суми
податкового зобов'язання або стягнення податкового боргу
скасовується чи змінюється судом; г) податковий борг
розстрочується або відстрочується чи стосовно нього досягається
податковий компроміс та про це зазначається у відповідному
рішенні про розстрочення, відстрочення або податковий компроміс;
д) податковий борг визнається безнадійним.
Статтею 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
передбачено, що
правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до
яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх
посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Таким чином господарські суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано дійшли висновку, що у відповідача відсутні підстави
стверджувати про те, що на час проведення відчуження майна,
активи позивача перебували в податковій заставі, а тому вимоги,
щодо обов’язкового погодження даної операції з спеціалізованою
державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками
податку у місті Харкові є незаконними.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на приписи статті 129
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не беруться судом до
уваги, оскільки господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій у прийнятті судових рішень забезпечено дотримання
вимог вказаних статей, щодо законності, рівності усіх учасників
судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та
свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед
судом їх переконливості, всебічного, повного та об'єктивного
дослідження усіх фактичних обставин справи відповідно до чинного
законодавства та надано належну юридичну оцінку наявним у
матеріалах справи доказам.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 09.02.2004 року у справі № А-13/297-03 господарського суду
Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податку у місті Харкові – без задоволення.