ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N А-13/235-02
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової – головуючого
Н.О. Волковицької
Г.М. Фролової
за участю представників:
позивача не з’явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
відповідача Кожушкова Л.А. - дов. від 29.03.2004
року
розглянувши у відкритому Чугуївської об’єднаної державної
судовому засіданні податкової інспекції Харківської
касаційну скаргу області
на постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 27.01.2004
року
у справі № А-13/235-02 господарського суду
Харківської області
за позовом Науково-виробничого об’єднання
“Спецодяг”
до Чугуївської об’єднаної державної
податкової інспекції Харківської
області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції
Харківської області від 14.10.2002 року № 0000602310/0 та
№ 0000612310/0
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2002 року Науково-виробниче об’єднання “Спецодяг”
завернулось до господарського суду Харківської області з позовом
до Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції
Харківської області про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень Чугуївської об’єднаної державної податкової
інспекції Харківської області від 14.10.2002 року № 0000602310/0
та № 0000612310/0. В порядку статті 22 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач заявив
клопотання про уточнення позовних вимог та просить визнати
недійсними податкові повідомлення-рішення від 14.10.2002 року
№ 0000602310/0 про визначення суми податкового зобов’язання по
податку на додану вартість в сумі 36 560,00 грн. в тому числі
штрафні санкцій в розмірі 7 312,00 грн., № 0000612310/0 про
визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток
в сумі 56 362,50 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкцій в
розмірі 11 272,50 грн., та покласти на відповідача витрати по
оплаті адвокатських послуг в сумі 9 393,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.03.2003
року у справі № А-13/235-02 (суддя Мамалуй О.О.), залишеним без
змін постановою Харківського апеляційного господарського суду
від 27.01.2004 року (судді: Філатов Ю.М. - головуючий, Івакіна
В.О., Сіверін В.І.), позов задоволено частково: визнано
недійсним податкові повідомлення-рішення Чугуївської об’єднаної
державної податкової інспекції Харківської області від
14.10.2002 року № 0000602310/0 про визначення суми податкового
зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 36 560,00 грн.
в тому числі штрафні санкцій в розмірі 7 312,00 грн.,
№ 0000612310/0 про визначення суми податкового зобов’язання по
податку на прибуток в сумі 56 362,50 грн. в тому числі штрафні
(фінансові) санкцій в розмірі 11 272,50 грн. Стягнуто на користь
Науково-виробничого об’єднання “Спецодяг” державне мито в сумі
170,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу в розмірі 118,00 грн. В частині стягнення
витрат на послуги адвоката відмовлено.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що господарські операції,
які здійснював позивач, а саме придбання та реалізація товарів,
здійснювались на договірній основі за угодами в яких сторони
узгодили ціну, ціни продажу та ціни придбання, відповідно до
положень статті 23 Закону України “Про підприємства в Україні”
( 887-12 ) (887-12)
, та які не визнані недійсними у встановленому законом
порядку, а тому у податкової інспекції не було законних підстав
для виключення з валових витрат суми по придбаним товарам, які в
подальшому реалізовані позивачем за ціною нижчою ціни придбання
і виключення з податкового кредиту податку на додану вартість по
цім операціям є безпідставними.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, Чугуївська об’єднана
державна податкова інспекція Харківської області звернулась до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
27.01.2004 року, в якій просить рішення господарського суду
Харківської області від 18.03.2003 року та постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2004
року у справі № А-13/235-02 скасувати, прийняти нове рішення,
яким у позові відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме
підпункту 5.2.1 пункту 5.2. статті 5 та пункту 5.9 статті 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Позивач відзив на касаційну скаргу не надав.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника
відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет
правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх
встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для
господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції, а саме.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій відповідач на підставі акта перевірки від 30.09.2002
року № 1854/23-106 прийняв податкові повідомлення-рішення від
14.10.2002 року, якими визначив позивачу суму податкового
зобов’язання по податку на додану вартість в розмірі 36 560,00
грн. в тому числі штрафні санкцій в розмірі 7 312,00 грн., та
суму податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі
56 362,50 грн. в тому числі штрафні (фінансові) санкцій в
розмірі 11 272,50 грн.
В процесі розгляду справи, відповідач в своїх поясненнях
посилався на те, що позивач мав взаєморозрахунки
(правовідносини) з фіктивними фірмами, зокрема ПП “Браво”, ПП
“Трансервіс”, ПП “Украгропром”, ПП “Нисена”, та в підтвердження
цього надавав рішення Ленінського районного місцевого суду
м. Донецька про визнання недійсними установчі документи ПП
“Браво”, ПП “Нисена”.
Задовольняючи позовні вимоги виключно з позиції того,що висновки
відповідача не доведені документально та того, що договори
(угоди) з цими підприємствами та інші на реалізацію товарів за
цінами, нижчими за ціну придбання не визнані недійсними у
встановленому законом порядку місцевий та апеляційний
господарський суд в порушення норм процесуального права не
з’ясував за якими операціями та по яким сумам було визначено
позивачу податкове зобов’язання та якими документами це
пўдтверджується, що є порушенням статей 4-3, 22, 43, 84, 99,
101, 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та вимог, викладених в постанові Пленуму Верховного
Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
.
Також задовольняючи позовні вимоги господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій не надано належну оцінку представленим
відповідачем доказам.
Господарськими судами не з’ясовано чи дійсно позивач мав
правовідносини з даними підприємствами, чи знайшли дані
обставини відповідне відображення в акті перевірки.
Також господарськими судами не з’ясовано чи проводилось
донарахування податкового зобов’язання по податку на додану
вартість та податку на прибуток саме по взаєморозрахункам з
згаданими підприємствами.
Відповідно до пункті 1 постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши
всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши
всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Неповне з’ясування обставин, які мають значення для справи,
невідповідність висновку суду фактичним обставинам справи та
неправильне застосування норм матеріального та процесуального
права призвели до неправильного вирішення спору, що дає підстави
для скасування всіх ухвалених у справі судових рішень та
передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа – направленню
на новий розгляд до господарського суду Харківської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від 18.03.2003
року та постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 27.01.2004 року у справі № А-13/235-02 господарського суду
Харківської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Касаційну скаргу Чугуївської об’єднаної державної податкової
інспекції Харківської області задовольнити частково.