ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 6/342
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
розглянувши касаційні скарги Фонду загальнообов'язкового
державного соціального страхування України на випадок безробіття в
особі P-ського міськрайонного центру зайнятості, м. Р-ськ
Чернігівської області (далі - центр зайнятості) та агропромислової
корпорації "XXX", м. Р-ськ Чернігівської області (далі - АПК
"XXX")
на рішення господарського суду Чернігівської області від
23.12.2003 p.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
18.02.2004 p.
зі справи 6/342
за позовом центру зайнятості
до АПК "XXX"
про стягнення 38007,72 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фонд загальнообов'язкового держаного соціального страхування
України на випадок безробіття (далі - Фонд) в особі центру
зайнятості подав до господарського суду Чернігівської області
позов до АПК "XXX" про стягнення 33662,04 грн. недоїмки зі сплати
страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування на випадок безробіття та пені в сумі 4345,71 грн.,
всього 38007,72 грн.
Рішенням названого господарського суду від 23.12.2003 (суддя
Блохіна Ж.В.) позов задоволено частково: з АПК "XXX" стягнуто на
користь Фонду в особі центру зайнятості 20442,31 грн. недоїмки та
1905,37 грн. пені; на АПК "XXX" віднесено судові витрати у
відповідній сумі; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
У прийнятті відповідного рішення суд виходив з того, що Фонд як
контролюючий орган у розумінні Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
не "може бути позивачем
в суді щодо стягнення заборгованості за період з 01.03.2003 по
01.07.2003".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
18.02.2004 (колегія суддів у складі: головуючий - суддя Кондес
Л.О., судді Верховець А.А., Куровський С.В.) рішення
господарського суду першої інстанції залишено без змін з огляду на
те, що стягнення недоїмки та пені за період з 01.07.2002 по
01.03.2003 судом здійснено правомірно, відмову ж у стягненні решти
суми недоїмки й пені за період з 01.03.2003 по 01.07.2003
здійснено обгрунтовано, оскільки Фонд не мав повноважень щодо
здійснення заходів з погашення податкового боргу за останній із
зазначених періодів часу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України центр
зайнятості просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині
відмови у задоволенні позову і задовольнити позов повністю в сумі
38007,72 грн. Скаргу мотивовано порушенням з боку суду права
скаржника на судовий захист його прав та законних інтересів,
пріоритетністю Закону України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
щодо
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
та тим, що предметом спору є "законність нарахування
внесків до Фонду".
АПК "XXX" у касаційній скарзі до Вищого господарського суду
України просить скасувати постанову апеляційної інстанції в даній
справі і позов залишити без задоволення. Скаргу мотивовано тим, що
АПК "XXX" є платником фіксованого сільськогосподарського податку й
на нього поширюється дія Закону України "Про фінансовий
сільськогосподарський податок ( 320-14 ) (320-14)
, у зв'язку з чим судовими
інстанціями, які не взяли це до уваги, у розгляді справи порушено
вимоги названого Закону та Законів України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
і "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційних скарг.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування судових рішень, прийнятих по суті справи, та передачі
її на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з
урахуванням такого.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- АПК "XXX" зареєстроване як платник страхових внесків на випадок
безробіття у центрі зайнятості;
- за результатами перевірки, проведеної центром зайнятості з
питань правильності нарахування, своєчасності та повноти
перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду за період з
01.07.2002 по 30.09.2003, встановлено заборгованість АПК "XXX" зі
сплати цих внесків в сумі 33662,04 грн. та нараховано 4345,71 грн.
пені, про що складено акт перевірки від 01.12.2003 № 95;
- згідно з довідкою центру зайнятості борг АПК "XXX" зі сплати
страхових внесків до Фонду за період з 01.07.2002 по 30.09.2003
становить 38007,72 грн.
Судом апеляційної інстанції, крім того, встановлено, що ВАТ "XXX"
є сільськогосподарським товаровиробником та зареєстроване як
платник фінансового сільськогосподарського податку.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне
соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
. Розмір
внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття (далі Фонд) встановлено Законом
України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового
державного соціального страхування" ( 2213-14 ) (2213-14)
.
Стаття 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
визначає страхування
на випадок безробіття як один з видів загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Порядок нарахування внесків та їх сплати регулюється Інструкцією
про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх
надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття ( z0030-01 ) (z0030-01)
, затвердженою
наказом Міністерства праці та соціальної політики України від
18.12.2000 № 339 (далі - Інструкція).
Згідно з частиною 2 статті 12 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
функції робочих органів виконавчої
дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної
Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські,
районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри
зайнятості. Аналогічний за змістом припис вміщено в абзаці першому
пункту 3.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Зазначена норма Закону України "Про загальнообов'язкове державне
страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
відносить до
компетенції - робочих органів Фонду, зокрема, проведення збору
страхових внесків, контроль за правильністю нарахування,
своєчасністю сплати страхових внесків, а також витратами за
страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду
в судових та інших органах.
Частиною 1 статті 38 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ) (1533-14)
та пунктом
9.1 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
визначено відповідальність роботодавця
за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків. У
разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальники
сплачують суму донарахованих контролюючим органом внесків
(недоїмки), штраф та пеню.
Згідно з частиною 2 статті 38 названого Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход
Фонду із страхувальника у безспірному порядку. Строк давності у
разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій,
передбачених цією статтею, не застосовується. Статтею 39 цього ж
законодавчого акта ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що спори, які
виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому
порядку.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.4 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
контроль за
правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та
надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості
шляхом проведення планових перевірок, за результатами яких
складається акт у двох примірниках і підписується особами, які
проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером
страхувальника. Один примірник акта передається під розписку
керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший
залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку. В акті
зазначається, за який період проведено перевірку, які виявлено
порушення при нарахування і оплаті страхових внесків.
Згідно з вимогами пункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
не сплачені в
строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в доход Фонду із
страхувальника у безспірному порядку незалежно від результатів
фінансово-господарської діяльності на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Згідно з преамбулою Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 20.02.2003 № 550-ІІV ( 550-15 ) (550-15)
) цей Закон є
спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює
порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами.
Згаданим Законом України від 20.02.2003 № 550-ІV "Про внесення
змін до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 550-15 ) (550-15)
до числа контролюючих органів віднесено органи
фондів загальнообов'язкового соціального страхування - стосовно
внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у
межах компетенції цих органів, встановленої законом.
З огляду на викладене після набрання чинності зазначеним Законом
України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
, тобто після
26.03.2003, погашення зобов'язань зі сплати внесків на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється
згідно з приписами Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Ці приписи не відносять органи
фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування до
числа органів стягнення, які зазначено у підпункті 2.3.1 пункту
2.2. статті 3 ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідного законодавчого акта і які
уповноважені здійснювати заходи з погашення податкового боргу.
Водночас органи фондів загальнообов'язкового державного
страхування є контролюючими органами у розумінні статті 2 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
і
користуються відповідними повноваженнями згідно з цим Законом та
іншими нормативно-правовими актами.
У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового
зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає
такому платнику податків податкову вимогу. Якщо контролюючий
орган, що провів процедуру узгодження суми податкового
зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий
контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає відповідному податковому органу
подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу
платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі
якого податковий орган надсилає податкові вимоги (підпункт 6.2.1
пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
).
Постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2001 № 1387 "Про
затвердження порядку надіслання органам державної податкової
служби подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податку та інформації про скасування або зміну суми
нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду
(господарського суду) від інших контролюючих органів"
( 1387-2001-п ) (1387-2001-п)
визначено, зокрема, правовий механізм надсилання
контролюючим органом, який не є органом державної податкової
служби, подання про здійснення заходів з погашення податкового
боргу платника податків. На підставі зазначеного подання
податковий орган здійснює передбачені законодавством заходи з
погашення податкового боргу платника податків.
Судові інстанції у розгляді даної справи припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, що виявилося в такому.
З огляду на законодавчі зміни у визначенні порядку і органів
стягнення заборгованості за внесками до Фонду у зв'язку з
прийняттям Закону України від 20.02.2003 № 550-ІV ( 550-15 ) (550-15)
важливе значення для правильного розгляду даної справи має точне
визначення періоду часу, протягом якого утворилася така
заборгованість та за який вона стягується в судовому порядку або
відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Проте судові інстанції у розгляді справи дійшли необгрунтованого
висновку про те, що Фонд як контролюючий орган не може бути
позивачем в суді зі стягнення заборгованості за період з
01.03.2003 по 01.07.2003. Такий висновок не грунтується на
законодавчих приписах і тому є невірним, однак саме з нього
виходили судові інстанції у визначенні суми, яка, на їх думку,
підлягала стягненню за позовом центру зайнятості.
Касаційна ж інстанція з огляду на її повноваження не вправі
визначитися з цією сумою.
Крім того, судові інстанції не з'ясували, чи приймався відповідно
до вимог Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
акт ненормативного характеру про
стягнення суми несплачених страхових внесків.
Суд апеляційної інстанції до того ж не здійснив оцінки наведених в
апеляційній скарзі доводів скаржника щодо наявності в нього
статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку та не
встановив обставин, пов'язаних зі сплатою АПК "XXX" в
установленому порядку названого податку в період з 01.07.2002 по
30.09.2003 і, зокрема, чи увійшли до цього податку суми збору на
обов'язкове соціальне страхування та яким чином це вплинуло на
зобов'язання АПК зі сплати внесків до Фонду.
Таким чином, прийняті по суті справи судові рішення ґрунтуються на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету
доказування, а отже неможливо зробити висновок про правильність
застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального
права.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Фонду загальнообов'язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття в особі
P-ського міськрайонного центру зайнятості та агропромислової
корпорації "XXX" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від
23.12.2003 p. та постанову Київського апеляційного господарського
суду від 18.02.2004 p. зі справи № 6/342 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь