ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 6/33
Вищий господарський суд, України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченко О.С.,
суддів : Продаєвич Л.В.,
Яценко О.В.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу ТОВ "XXX"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2004 р.
у справі № 6/33
за позовом ТОВ "XXX"
до Управління державного архітектурно-будівельного
контролю Київської міської державної
адміністрації
про визнання недійсною постанови
за участю представників:
від позивача А.А.А.
від відповідача Б.Б.Б.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.02.2004 року у
справі № 6/33 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено, визнано
недійсною постанову Управління державного
архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної
адміністрації від 09.12.2003 року № 14/3 про накладення на ТОВ
"XXX" штрафу за правопорушення у сфері містобудування у розмірі
1565777 грн.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2004 року (судді: Куца М.М., Дзюбка П.О., Панова І.Ю.)
рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2004 року у
справі № 6/33 скасовано, в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, ТОВ "XXX" звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
постанову скасувати, а рішення господарського суду першої
інстанції залишити без змін.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення норм
матеріального права, а саме ч. 2 ст.31 Закону України "Про місцеве
самоврядування" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст. 10 Закону України "Про столицю
України місто-герой Київ" ( 401-14 ) (401-14)
, ч. 2 ст. 6 Закону України
"Про місцеві державні адміністрації" ( 586-14 ) (586-14)
та не застосування
п. 3 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у
сфері містобудування ( 244-95-п ) (244-95-п)
, затвердженого Постановою
Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244, п. 2.8.21,
2.10 Правил визначення вартості будівництва ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
,
затверджених наказом державного комітету будівництва, архітектури
та житлової політики України від 27.08.2000 року № 174, що
призвело до прийняття незаконної постанови ТОВ "XXX".
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарським судом апеляційної
інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.12.2003 року Управлінням державного архітектурно-будівельного
контролю Київської міської державної адміністрації (далі -
відповідач) винесено постанову № 114/3 про накладення на ТОВ "XXX"
(далі - позивач) штрафу за порушення у сфері містобудування у
розмірі 50 % від вартості робіт, виконаних із порушеннями положень
абзацу 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про відповідальність
підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за
правопорушення у сфері містобудування" ( 208/94-ВР ) (208/94-ВР)
.
Відповідно до п. 3 Положення про порядок накладення штрафів за
правопорушення у сфері містобудування ( 244-95-п ) (244-95-п)
, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 року № 244
вартість виконаних з порушенням робіт для розрахунку розміру
штрафу визначається відповідно до порядку визначення вартості
будівництва проектно-вишукувальних робіт, що встановлюється
Держбудом.
Пунктом 2.10 Правил визначення вартості будівництва
( v0174241-00 ) (v0174241-00)
, затверджених наказом Державного комітету
будівництва, архітектури та житлової політики України від
27.08.2000 № 174 (далі - Правила) встановлено, що розрахунок
вартості будівництва, яке намічається здійснювати по чергах,
складається за формою зведеного кошторисного розрахунку з
зазначенням у ньому вартості кожної з черг і загальної вартості.
Згідно з п. 2.8.1 Порядку ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
зведений кошторисний
розрахунок вартості будівництва підприємств, будівель, споруд або
їх черг - це кошторисний документ, що визначає повну кошторисну
вартість будівництва всіх об'єктів, передбачених проектом або
робочим проектом, включаючи кошторисну вартість будівельних і
монтажних робіт, витрати на придбання устаткування, меблів та
інвентарю, а також усі супутні витрати.
Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано
дійшов висновку про те, що підставою для обчислення суми штрафу є
розрахунок вартості будівництва, тобто документ складений у
відповідності з вимогами Правил ( v0174241-00 ) (v0174241-00)
.
Як встановлено судом першої інстанції розрахунок розміру штрафу,
накладеного відповідачем, було здійснено на підставі довідки про
вартість виконаних робіт станом на жовтень 2003 року, складеної
позивачем за запитом органів Служби безпеки України. При цьому
іншої перевірки щодо вартості виконаних робіт відповідачем
здійснено не було.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду
першої інстанції про те, що розрахунок розміру накладеного на
позивача штрафу здійснено відповідачем з порушенням вимог чинного
законодавства, а відтак правомірно визнав постанову Управління
державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської
державної адміністрації від 09.12.2003 року № 14/3 про накладення
на ТОВ "XXX" штрафу за правопорушення у сфері містобудування у
розмірі 1565777 грн. недійсною.
Відповідно до ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний
господарський суд, розглядаючи справу повторно, не зв'язаний
доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і
обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі. При цьому, апеляційний господарський суд зобов'язаний
встановити всі обставини справи, навести доводи, за якими відхиляє
ті чи інші докази, якими спростовує висновки суду першої
інстанції, мотиви застосування законів та інших
нормативно-правових актів.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний
перегляд рішення суду першої інстанції, всупереч нормам
процесуального права, не спростував висновки суду першої інстанції
щодо невідповідності вимогам чинного законодавства розрахунку
розміру штрафу, здійсненого відповідачем, в зв'язку з чим
припустився порушення норм як процесуального, так і матеріального
права.
Враховуючи викладене, колегія судді вважає, що оскаржена постанова
підлягає скасуванню, а рішення місцевого суду залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ТОВ "XXX" задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
29.03.2004 року у справі № 6/33 скасувати.
Рішення господарського суду міста Києва від 16.02.2004 року у
справі № 6/33 залишити без змін.
Стягнути з Управління державного архітектурно-будівельного
контролю Київської міської державної адміністрації на користь ТОВ
"XXX" 42,50 грн. державного мита, сплаченого за касаційною
скаргою.
Доручити господарському суду м. Києва видати наказ.
Головуючий, суддя Удовиченко О.С.
Судді Продаєвич Л.В.
Яценко О.В.