ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 5/3194-19/483
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б.- головуючого
Волковицької Н.О.
Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
відповідача не з'явились (про час і місце судового засідання
повідомлені належно)
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у H-ському районі
м. P-ська
на постанову від 10.12.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/3194-19/483 господарського суду Львівської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "XXX"
до - Державної податкової інспекції у H-ському
районі м. P-ська
- Відділення державного казначейства у H-ському
районі м. P-ська
про стягнення 930040 грн. бюджетної заборгованості
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "XXX" до господарського суду Львівської області був заявлений
позов про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за січень 2003 року в сумі 930040 грн.
Рішенням господарського суду Львівської області від 19.11.2003
(суддя Н. Левицька) позовні вимоги задоволені в повному обсязі:
вирішено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ
"XXX" 930040 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість за січень 2003 року.
Мотивуючи рішення, господарський суд зазначив про доведеність того
факту, що за наслідками господарської діяльності ТОВ "XXX" у січні
2003 року різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та
сумою податкового кредиту має від'ємне значення у сумі 930040 грн.
При цьому господарським судом, з посиланням на статтю 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
взято до уваги викладені в акті перевірки ДПІ у H-ському районі м.
P-ська від 23.06.2003 № 3713/23-4/32182112 обставини щодо
неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту
податку на додану вартість в сумі 930040 грн. стосовно бартерної
операції по обміну паперу офсетного та паперу газетного на ощадний
сертифікат за договором міни № 02/03 від 09.01.2003, укладеним з
ТОВ "YYY", оскільки рішенням від 21.10.2003 у справі №
5/2277-23/114 господарського суду Львівської області рішення ДПІ у
H-ському районі м. P-ська від 01.07.2003 №
1781/04-23-4/31658837/12699, прийняте на підставі вказаного акта,
визнане недійсним.
За апеляційною скаргою ДПІ у H-ському районі м. P-ська Львівський
апеляційний господарський суд (судді Юрченко Я. О. - головуючий,
Процик Т.С., Давид Л. Л.) переглянув рішення господарського суду
Львівської області в апеляційному порядку та постановою від
10.12.2003 залишив його без змін з тих же підстав.
ДПІ у H-ському районі м. P-ська подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Львівського
апеляційного господарського суду, в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, в позові відмовити, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення господарськими судами норм
матеріального права, зокрема, підпункту 3.2.1 статті 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно
до якого не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії),
розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних
паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької
діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів
України, органами місцевого самоврядування відповідно до закону,
включаючи приватизаційні та компенсаційні папери (сертифікати),
інвестиційні сертифікати, житлові чеки, земельні бони та
деривативи; обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери;
розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної
діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з
управління активами.
Таким чином, на думку заявника, у ТОВ "XXX", яке перше
відвантажило товар, валові доходи відображаються у момент їх
відвантаження. У даній ситуації, коли не здійснюється операція з
емісії цінних паперів, такі цінні папери будуть товарами, тобто їх
передача і буде заключною операцією.
Крім того, ДПІ у H-ському районі м. P-ська посилається на
неврахування судами того факту, що у разі придбання цінних паперів
шляхом обміну, валові витрати їх одержувача не збільшуються, а
понесені витрати відображаються в окремому обліку у складі витрат
і очікують на доходи від їх продажу відповідно до пункту 7.6
статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Отже, наведене, на думку скаржника, підтверджує правильність його
доводів про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування за
січень 2003 року.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Згідно з підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду
складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт,
послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів,
що підлягають амортизації.
Відповідно до підпункту 7.7.1 цього ж закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми
податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з
бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена
згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від'ємне
значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з
Державного бюджету України протягом місяця, наступного після
подачі декларації (підпункт 7.7.3 цієї ж норми ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Згідно з частиною 2 статті 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням
господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські
спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при
вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в ході здійснення
судового провадження, між ТОВ "XXX" та ТОВ "YYY" укладено договір
міни № 02/03 від 09.01.2003, відповідно до умов якого сторони
здійснюють взаємний обмін товарами без грошової оплати на
збалансованій по грошовій вартості основі.
На виконання умов вказаного договору позивач передав контрагенту
майно на загальну суму 5580240 грн., в тому числі податок на
додану вартість в сумі 930040 грн. в обмін на ощадний сертифікат
на пред'явника, емітований АКБ "SSS", номіналом 4650200 грн. та,
крім того, податок на додану вартість в розмірі 930040 грн.
09.01.2003 року ТОВ "YYY" виписало позивачу податкову накладну № 5
на суму 5580240 грн., в тому числі, податок на додану вартість
930040 грн.
Переданий ощадний сертифікат був пред'явлений до оплати
31.01.2003.
ДПІ у H-ському районі м. P-ська була проведена тематична
документальної перевірка ТОВ "XXX" по питанню достовірності
визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту з
податку на додану вартість за січень 2003 року, за наслідками якої
складено акт від 23.06.2003 № 3713/23-4/32182112, де зафіксовано
порушення товариством підпункту 3.2.1 статті 3 та підпункту 7.4.1
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо безпідставного віднесення до складу податкового
кредиту у січні 2003 року податку на додану вартість в сумі 930040
грн. стосовно бартерної операції по обміну паперу офсетного та
паперу газетного на ощадний сертифікат.
На підставі вказаного акта ДПІ у H-ському районі м. P-ська
прийняте податкове повідомлення - рішення від 01.07.2003 №
1781/04-23-4/31658837/12699, яким позивачу зменшено суму
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі
930040 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, господарські суди
першої та апеляційної інстанції виходили з преюдиціного значення
рішення від 21.10.2003 господарського суду Львівської області,
залишеного без змін постановою від 15.11.2003 Львівського
апеляційного господарського суду у справі № 5/2277-23/114
господарського суду Львівської області. Вказаними судовими актами
визнане недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у H-ському
районі м. P-ська від 01.07.2003 № 1781/04-23-4/31658837/12699 з
формальних підстав.
Оскільки постановою від 25.05.2004 Вищого господарського суду
України вказані судові акти скасовані, а справа скерована на новий
розгляд до господарського суду Львівської області з тих підстав,
що господарський спір в ній по суті заявлених вимог не вирішено,
касаційна інстанція вважає, що до вирішення в судовому порядку
питання правомірності віднесення позивачем до складу податкового
кредиту оспорюваної у даній справі суми, висновок суду першої та
апеляційної інстанції про обґрунтованість заявленого позову про
стягнення бюджетної заборгованості є передчасним.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове
рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в
касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Львівської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 19.11.2003 p. господарського суду Львівської області
та постанову від 10.12.2003 p. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/3194-19/483 господарського суду
Львівської області скасувати, справу скерувати до господарського
Львівської області на новий розгляд.
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська задовольнити
частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова