ВИЩИЙ   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
 
                           ПОСТАНОВА
 
                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 25.05.2004                                        Справа N 3/557
 
                           м. Київ
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Кузьменка М.В.,
суддів Васищака І.М., Палій В.М.,
 
за участю представників сторін А.А.А., Б.Б.Б. (дов. від 22.09.03),
В.В.В. (дов. від  16.09.03),  розглянувши  у  відкритому  судовому
засіданні  касаційну  скаргу  суб'єкта  підприємницької діяльності
А.А.А.
 
на         рішення  від  06  листопада  2003  року  господарського
           суду   м. Києва  та   постанову від  22 січня 2004 року
           Київського апеляційного господарського суду
 
у справі   № 3/557
 
за позовом акціонерного товариства закритого типу "XXX"
 
до         суб'єкта підприємницької діяльності А.А.А.
 
про   розірвання договору оренди,
 
                            ВСТАНОВИВ:
 
Рішенням від  6  листопада 2003 року господарського суду м.  Києва
(суддя В.Хілінська),  залишеним без змін постановою від  22  січня
2004  року  Київського  апеляційного  господарського  суду,  позов
задоволено з  достроковим  розірванням  укладеного  між  сторонами
договору  оренди від 1 липня 1999 року № 1/0798-К та зобов'язанням
відповідача в семиденний термін з дня набрання  рішенням  законної
сили  звільнити нежитлове приміщення загальною площею 140,50 кв.м,
що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Н-ська, 99.
 
Суб'єкт підприємницької діяльності А.А.А. просить скасувати судові
рішення   у   справі   з   огляду   на   неправильне  застосування
господарськими судами Глави 25 Цивільного кодексу Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
         та припинити провадження у справі.
 
Акціонерне товариство  з  обмеженою відповідальністю "XXX" просить
оскаржувані  судові  рішення  залишити  без  змін,  а  скаргу  без
задоволення.
 
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
 
Господарські суди встановили,  що між сторонами 1 липня 1999  року
укладено  договір  №  1/0798-К  оренди нежилих приміщень загальною
площею 140,50 кв.м,  що розташовані  за  адресою:  м.  Київ,  вул.
Н-ська, 99.
 
Строк дії  договору  становить  п'ять  років з дня підписання акту
прийому-передачі (пункт 4.1.) і орендна плата повинна вноситись не
пізніше  15  числа  кожного  місяця  за звітним в розмірі 300 грн.
шляхом зарахування на рахунок позивача (пункт 5.2).
 
З матеріалів справи вбачається, що рішенням від 6 жовтня 2003 року
господарського  суду  м.  Києва  у  справі  №  36/422 з приватного
підприємця А.А.А.  на користь акціонерного товариства з  обмеженою
відповідальністю  "XXX"  стягнуто заборгованість по орендній платі
за період з вересня 2000  року  до  серпня  2003  року.  Зазначене
рішення  в  силу  правил  статті  35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
         має преюдиціальне значення для  даного
спору.
 
Ухвалюючи судові  рішення,  господарські суди виходили з того,  що
спірний договір є договором майнового найму і  правовідносини,  що
виникають  з  даного  договору  регулюються  Главою  25 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        .
 
Відповідно  до   статті 269  Цивільного  кодексу  Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
          дострокове  розірвання договору на вимогу наймодавця,
крім загальних підстав розірвання договорів,  можливе  з  підстав,
зокрема,  не  внесення орендної плати протягом трьох місяців з дня
закінчення строку платежу.
 
Статтею 18 Закону України "Про оренду державного  та  комунального
майна"  ( 2269-12  ) (2269-12)
         передбачено,  що своєчасне внесення орендної
плати повному обсязі є одним із основних обов'язків орендаря.
 
У даному випадку заборгованість відповідача за періоди з 2000-2002
років  та  січень-липень  2003  року  складає  12  900 грн.,  тому
господарські суди правомірно у відповідності до  вимог  статті  18
Закону   України  "Про  оренду  державного  та комунального майна"
( 2269-12 ) (2269-12)
         та статті  269   Цивільного  кодексу  Української  РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
            здійснили   захист  порушеного  права   позивача  у
передбачений законом спосіб.
 
З урахуванням викладеного,  колегія  суддів  вважає,  що  під  час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та
апеляційним господарськими судами на підставі всебічного,  повного
і об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів,  їх висновки
відповідають цим обставинам і їм дана належна  юридична  оцінка  з
правильним   застосуванням  норм  матеріального  і  процесуального
права.
 
Керуючись статей  111-5,  111-7,  111-9,   111-11   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Рішення від 6 листопада 2003 року господарського суду м.  Києва та
постанову  від  22  січня  2004   року   Київського   апеляційного
господарського  суду  у  справі  №  3/557  залишити  без  змін,  а
касаційну скаргу суб'єкту підприємницької  діяльності  А.А.А.  без
задоволення.
 
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
Суддя             І. М. Васищак
Суддя             В. М. Палій