ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 22/227-03-7906
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Сільськогосподарського кооперативу
“С” на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003р. та рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р.
у справі № 22/277-03-7906 господарського суду Одеської області
за позовом Підприємства “А” у формі товариства з обмеженою
відповідальністю
до відповідача Сільськогосподарського кооперативу “С”
про спонукання до виконання зобов’язань в натурі, стягнення
збитків
за участю представників:
ТОВ “Підприємство “А”
СК “С” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Підприємство “А” у формі товариства з обмеженою відповідальністю
звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та
просило суд зобов’язати відповідача – Сільськогосподарський
кооператив “С” виконати зобов’язання в натурі – поставити
насіння соняшника у кількості 350тн за ціною 840грн. за 1т., на
загальну суму 294000грн. В обгрунтування заявлених вимог,
позивач посилався на те, що відповідач не виконав у встановлений
строк взятих на себе зобов’язань за умовами договору № 510-АТ/03
від 29.08.2003р. (а.с.2-3).
До прийняття рішення по суті заявлених вимог, позивач,
користуючись наданими йому в силу ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, процесуальними правами, доповнював та змінював
заявлені ним вимоги (а.с.15-16,31-32,38-40).
Остаточно позивач просив суд стягнути з відповідача 169 339грн.,
у т.ч. 137 587грн. збитків, 31 752грн. пені (а.с.38-40).
Відповідач у справі – СК “С” проти заявленого позову
заперечував, вказуючи на неможливість виконання зобов’язання в
натурі в силу форс-мажорних обставин, які виявились у
неотриманні врожаю, у зв’язку з несприятливими погодними умовами
(а.с.33).
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.11.2003р.
позов задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на
користь позивача стягнуто 31 752грн. пені та 137 587грн. збитків
(а.с.44-45).
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003р. рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р. залишено без змін (а.с.66-67).
Прийняті судові акти мотивовані тим, що відповідач в
установлений договором строк без поважних на те причин не
виконав взяте на себе зобов’язання, виконання якого втратило
інтерес для позивача, у зв’язку з чим останній має право на
відшкодування заподіяних цим збитків та пені. При цьому, збитки
понесені позивачем внаслідок невиконання ним зобов’язання за
контрактом № SFS 03/007, укладеним з третьою особою.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, СК “С”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить їх скасувати, прийнявши рішення про відмову у
позові.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права, а саме ст.ст. 179,229,210,213 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 33,43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
До розгляду поданої касаційної скарги по суті, СК „С” подано
клопотання щодо відкладення розгляду скарги. Вимоги клопотання
мотивовані неможливістю забезпечення явки в судове засідання
представника відповідача.
Подане клопотання відхилено колегією суддів з огляду на такі
обставини:
- представник відповідача вдруге в засідання суду касаційної
інстанції не з’являється;
- явка відповідача не визнана судом касаційної інстанції
обов’язковою;
- у разі хвороби представника, відповідач не був позбавлений
можливості уповноважити іншу особу на представництво його
інтересів у суді;
- неявка відповідача не перешкоджає розгляду поданої
касаційної скарги.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, у разі невиконання
або неналежного виконання зобов'язання боржником, він
зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При
цьому, під збитками розуміються витрати, зроблені кредитором,
втрата або пошкодження його майна, а також не одержані
кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було
виконано боржником.
Застосування відповідальності у вигляді відшкодування,
заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов’язань,
збитків, що встановлена вказаною нормою, можливе лише за
наявності складу правопорушення, до якого входять наступні
елементи: протиправна поведінка; наявність збитків; причинний
зв’язок між протиправною поведінкою та спричиненням збитків;
вина.
Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків,
заподіяних неналежним виконанням взятих на себе зобов’язань за
умовами договору, який передбачає поставку насіння соняшника,
предметом доказування у даній справі є встановлення обставин,
які вказують на наявність чи відсутність складу цивільного
правопорушення.
Судом при вирішенні даного спору встановлено, що 29.08.2003р.
між сторонами у справі укладено договір № 510-АТ/03, за умовами
якого відповідач зобов’язувався поставити позивачу насіння
соняшника у кількості 350т. за ціною 840грн. на загальну суму
294 000грн. в строк до 25.09.2003р., а відповідач брав на себе
зобов’язання сплатити кошти протягом 3 банківських днів за
фактом приймання товару.
Таким чином, сторони у справі знаходяться у зобов’язальних
правовідносинах, які виникли внаслідок укладення зазначеного
договору.
Відповідно до ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції та, переглядаючи
прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція
встановили, що СК “С” у встановлений договором строк не виконало
взятих на себе зобов’язань, чим порушило умови договору. Таким
чином, судами встановлений факт протиправної поведінки
відповідача.
Також до предмету доказування у даній справі входить
встановлення розміру заподіяних збитків.
Судами встановлено, що ТОВ “Підприємство “А” 03.09.2003р. з
Компанією “СН” (Франція) укладено контракт № SFS 03/007, за
умовами якого позивач взяв на себе зобов’язання поставити
Компанії в строк до 15.10.2003р. 2500т. насіння соняшника,
вартістю 213 дол. США за 1т. Зобов’язання за цим договором не
були виконані, як встановлено першою та апеляційною інстанцією,
у зв’язку з тим, що відповідач не поставив позивачу 350т насіння
соняшника, у разі отримання якого, позивач передав би його
третій особі в рахунок виконання зобов’язань за вищевказаним
контрактом та отримав доход, розмір якого дорівнює різниці між
вартістю 350т. насіння соняшника за контрактом та вартістю
насўння соняшника за умовами договору № 510-АТ/03 від
29.08.2003р.
Отже, розмір збитків позивача, встановлений судами, становить
137 587грн.
Таким чином, судами встановлено, що у зв’язку з неправомірними
діями відповідача, що полягають у невиконанні ним у встановлений
договором строк взятих на себе зобов’язань, позивачу заподіяні
збитки у вигляді неотриманих доходів, розмір яких становить
137 587грн.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку щодо
обґрунтованості заявлених вимог.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
В силу ст. 204 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, якщо за невиконання або
неналежне виконання зобов'язання встановлена неустойка (штраф,
пеня), то збитки відшкодовуються в частині, не покритій
неустойкою (штрафом, пенею). При цьому, законом або договором
можуть бути передбачені випадки: коли допускається стягнення
тільки неустойки (штрафу, пені), але не збитків; коли збитки
можуть бути стягнуті в повній сумі понад неустойку (штраф,
пеню); коли за вибором кредитора можуть бути стягнуті або
неустойка (штраф, пеня), або збитки.
Стягнення збитків незалежно від розміру неустойки передбачено
ст. 253 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Згідно вказаної норми, відповідно до Положень про поставки і
Особливих умов поставки, зазначених в статті 252 цього Кодексу
( 1540-06 ) (1540-06)
, стягуються неустойка (штраф, пеня) і збитки за
порушення обов'язків за договором поставки.
Враховуючи наведене, підстав для зміни чи скасування прийнятих у
справі судових актів колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
23.12.2003р. та рішення господарського суду Одеської області від
24.11.2003р. залишити без змін, а касаційну скаргу
Сільськогосподарського кооперативу “С” - без задоволення.