ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 20/667
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу М, (далі - компанія М)
на рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.02.2004
зі справи № 20/667
за позовом компанії М
до Ф (далі - фірма "Ф")
та
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України, м. Київ (далі - Державний департамент
інтелектуальної власності)
про визнання недійсним свідоцтва України № 24755 на знак для
товарів і послуг "МК".
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача відповідачів
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 22.12.2003, залишеним
без змін постановою Київського апеляційного господарського суду
від 24.02.2004, у задоволенні позову відмовлено. Рішення судових
інстанцій по суті спору з посиланням на статтю 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) мотивовано
тим, що компанією М не доведено належними засобами доказування, що
знак "МК" фірми "Ф" за свідоцтвом України для товарів і послуг
№ 24755 є схожим з протиставленими знаками позивача настільки, що
їх можна сплутати, а також не існує загрози введення в оману
споживачів стосовно виробника товарів при використанні
відповідачем знака "МК".
Компанія М звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 24.03.2004, в якій просить скасувати
рішення судових інстанцій по суті спору, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції. Мотивами касаційної скарги
зазначено те, що судами першої та апеляційної інстанції внаслідок
порушення вимог процесуального законодавства, зокрема, частини
четвертої статті 42 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
не з'ясовано чи є:
торговельна марка "МК", власником якої є фірма "Ф", схожою з
серією торговельних марок позивача настільки, що їх можна
сплутати,
об'єкт торговельної марки "МК" оманливим або таким, що може ввести
в оману щодо товару, послуги або особи позивача.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином
повідомлено про час і місце розгляду скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального права,
заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський
суду України дійшов висновку про відсутність підстав для
задоволення касаційної скарги.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- компанія М є власником свідоцтв України на знаки для товарів і
послуг: № 4960 на комбінований знак "МД"; № 4963 на знак "МД";
№ 4964 на знак "ММ"; № 4965 на знак "БМ"; № 16521 на знак "ВМ";
№ 16524 на знак "МЧ", № 16525 на знак "МММ", № 17484 на знак "МД",
№ 18287 на знак "Ф", № 18288 на знак "ФМ", № 18290 на знак "МР",
№ 18291 на знак "МКР", № 18292 на знак "МС", № 18293 на знак
"МКС", № 18294 на знак "МП", № 18295 на знак "МКП", № 24276 на
знак "МР", № 22692 на знак "МКР", які зареєстровані для товарів 30
класу Міжнародної класифікації товарів і послуг (далі - МКТП);
- фірма "Ф" є власником свідоцтва України на знак для товарів і
послуг № 24755 на комбінований знак "МК", який зареєстровано для
товарів 30 класу МКТП; дата подання заявки - 23.10.2000;
- знак для товарів і послуг "МК" за свідоцтвом України № 247555,
власником якого є фірма "Ф" (далі - оспорюваний знак), не є
тотожним або схожим настільки, що його можна сплутати з
протиставленими знаками для послуг, права на які належать компанії
"М";
загрози введення в оману споживачів стосовно виробника товарів при
використанні оспорюваного знаку фірмою "Ф" не існує.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
невідповідність оспорюваного знака фірмою "Ф" умовам надання
правової охорони з огляду на твердження компанії "М" у своїй
позовній заяві, що об'єкт цього знаку є:
оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги
або особи, яка виробляє товар або надає послугу,
є тотожним або схожим настільки, що їх можна сплутати з
протиставленими знаками позивача.
Судовими інстанціями встановлено обставини зі справи, які повністю
спростовують ці твердження позивача, шляхом призначення судової
експертизи позначень протиставлених торговельних марок сторін
спору та оцінки висновку судового експерта НДІ інтелектуальноє
власності Академії правових наук України від 02.12.2003 № 37.
Судовим експертом роз'яснено усі питання щодо фактичних даних у
процесі з'ясування судами наявності чи відсутності підстав для
відмови в наданні правової охорони відповідно до вимог статті 6
Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" в
редакції Закону від 16.06.1999 № 751-XIV ( 751-14 ) (751-14)
.
Згідно з частиною четвертою статті 42 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
при
необхідності господарський суд може призначити повторну судову
експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. У
пункті 9.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від
11.11.1998 № 02-5/424 "Про деякі питання практики призначення
судової експертизи" ( v_424800-98 ) (v_424800-98)
зазначено: "Повторна судова
експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням
учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необгрунтованим
чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він
викликає сумнів у його правильності. Повторну судову експертизу
може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох
експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових
пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову
експертизу слід доручати іншому експерту (експертам)". Однак
компанією "М" не наведено достатньо переконливих доводів про
порушення судовими інстанціями правил ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
про
призначення судової експертизи, порядку її проведення та оцінку
висновку судового експерта.
На підставі викладеного і керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Залишити рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.02.2004 зі справи № 20/667 без змін, а касаційну скаргу
компанії "М" - без задоволення.