ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 20-8/411
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
за участю представників сторін :
позивача - А.А.А.,
відповідача - не з'яв.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", м. Н-ськ (далі - ТОВ "XXX")
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 03.03.2004 p.
зі справи № 20-8/411
за позовом прокурора P-ського району м. Севастополя в інтересах
держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Севастополь (далі - міське
відділення ФСЗІ)
до ТОВ "XXX"
про стягнення 22092,00 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Прокурор P-ського району м. Севастополя подав до господарського
суду міста Севастополя позов в інтересах держави в особі міського
відділення ФСЗІ до ТОВ "XXX" про стягнення 22 092 грн. відповідно
до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон).
Рішенням названого суду від 24.12.2003 (суддя Ткаченко М.І.),
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 03.03.2004 (колегія суддів у складі:
Лисенко В.А. - головуючий, судді Латинін О.А. і Видашенко Т.С.),
позов задоволено: з ТОВ "XXX" стягнуто на користь міського
відділення ФСЗІ 22092 грн., а також судові витрати. Відповідні
судові рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить провадження у справі прийняти на підставі пункту 1
частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України). Скаргу мотивовано тим,
що: Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) не є органом
виконавчої влади, а тому прокурор у поданні позову невірно
визначив Фонд як орган, уповноважений державою здійснювати функції
у спірних правовідносинах; ТОВ "XXX" не повинно було самостійно
займатися пошуками і працевлаштуванням інвалідів; штрафні санкції
до Фонду, які фактично мають статус обов'язкового платежу, не
передбаченого Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
, сплаті не підлягають.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача,
Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність
скасування судових рішень, прийнятих по суті справи, та передачі
останньої на новий розгляд до суду першої інстанції з урахуванням
такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- згідно з Положенням про Севастопольське міське відділення Фонду
України соціального захисту інвалідів, затвердженим директором
Фонду 01.11.2002, назване відділення є територіальним органом
урядового органу державного управління - Фонду соціального захисту
інвалідів, на яке, зокрема, покладено здійснення у встановленому
порядку виконання загальнодержавних програм соціального захисту
інвалідів і фінансування заходів із соціально-трудової і
професійної реабілітації інвалідів, для створення робочих місць,
для інвалідів. Згідно з пунктом 4 цього Положення основними
завданнями міського відділення ФСЗІ є здійснення спільно з
органами соціального захисту, праці, охорони здоров'я, фінансовими
органами, громадськими організаціями контролю за виконанням вимог
чинного законодавства України та інших нормативних актів для
забезпечення прав інвалідів на соціальний захист, а також
організація роботи зі своєчасного і повного перерахування до
бюджету відділення коштів підприємствами, установами і
організаціями, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено
нормативом, визначеним для працевлаштування інвалідів;
- згідно із звітом і довідкою про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів за 2002 рік, поданими ТОВ "XXX" до
міського відділення ФСЗІ, норматив робочих місць для
працевлаштування інвалідів на названому підприємстві становив 3, а
фактично не працювало жодного інваліда;
- ТОВ "XXX" не подавало до Севастопольського міського центру
зайнятості інформації про створення робочих місць для
працевлаштування інвалідів;
- середня річна заробітна плата одного штатного працівника у ТОВ
"XXX" у 2002 році склала 7364 грн., в зв'язку з чим сума штрафних
санкцій становить 22092 грн.;
- подана ТОВ "XXX" зв'язок до суду апеляційної інстанції копія
наказу цього підприємства від 25.01.2002 № 6 не свідчить про
фактичне створення відповідачем робочих місць для працевлаштування
інвалідів.
Доводи скаржника, пов'язані з відсутністю у прокурора права на
подання позову в даній справі, не можуть бути взяті до уваги з
урахуванням такого.
Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах
держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає
порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх
захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні функції у спірних відносинах.
У пункті 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду
України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи № 1-1/99 ( v003p710-99 ) (v003p710-99)
визначено, що під поняттям "орган, уповноважений державою
здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у
частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
(нині - ГПК України), потрібно розуміти орган
державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом
надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно з пунктом 1 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд є урядовим органом
державного управління, який діє у складі Міністерства праці та
підпорядковується йому.
Підпунктом 3 пункту 4 названого Положення ( 1434-2002-п ) (1434-2002-п)
Фонд
уповноважено здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням сум
штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і
організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство праці та
соціальної політики України ( 1035/2000 ) (1035/2000)
, затвердженого Указом
Президента України від 30.08.2000 № 1035/2000, назване
Міністерство (у складі якого діє Фонд) є центральним органом
виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується
Кабінетом Міністрів України. Указ Президента України від 15.09.99
№ 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої
влади" ( 1573/99 ) (1573/99)
також відносить Міністерство праці та
соціальної політики України до числа центральних органів
виконавчої влади.
Слід відзначити, що Верховним Судом України було здійснено розгляд
справи № 20-4/321 за позовом прокурора Ч-ського району м.
Севастополя в інтересах держави в особі міського відділення ФСЗІ
до ТОВ "YYY" про стягнення штрафних санкцій на підставі статті 20
Закону ( 875-12 ) (875-12)
(постанова Верховного Суду України від
16.09.2003 № 03/144), і провадження у цій справі не припинялося.
Таким чином, попередні судові інстанції обґрунтовано здійснили
розгляд даної справи по суті.
Водночас у цьому розгляді судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 названого Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності.
Так, поза увагою суду залишилося те, що відповідно до частини
першої статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
працевлаштування інвалідів
здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства
соціального захисту населення України, місцевими Радами народних
депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Судові інстанції
не встановили, чи направляли зазначені органи та організації у
2002 році інвалідів до ТОВ "XXX" для працевлаштування або чи
зверталися інваліди з цією метою безпосередньо до названого
товариства.
Частиною третьою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що
сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і
організації проводять відповідно до закону за рахунок прибутку,
який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і
зборів (обов'язкових платежів). Судом у розгляді справи не
з'ясовано, чи був прибуток у ТОВ "XXX".
Про необхідність встановлення згаданих обставин зазначається
Верховним Судом України, зокрема, в постанові від 15.01.2003 №
03/012 зі справи № 4292/1-36 ( sp01/400 ) (sp01/400)
.
Крім того, згідно з пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда
і про порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №
314 на виконання Постанови Верховної Ради України від 14.10.94 №
205 ( 205/94-ВР ) (205/94-ВР)
, робоче місце інваліда вважається створеним,
якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для
інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією
підприємства за участю представників МСЕК (медико-соціальної
експертної комісії), органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
Попередні судові інстанції не встановили обставин, пов'язаних з
наявністю чи відсутністю у ТОВ "XXX" у 2002 році належним чином
атестованих робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Отже, прийняті по суті даної справи судові рішення ґрунтуються на
неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування
в справі. У зв'язку з цим неможливо зробити висновок про
правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального
права, а саме Закону і названого Положення .
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм належну
правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Севастополя від 24.12.2003 p. та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 p. зі справи № 20-8/411 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Севастополя.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя В.Джунь