ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 2-7/10934
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т. Б. - головуючого
Волковицької Н. О., Фролової Г. М.
за участю представників:
позивача А.А.А. дов. від 17.01.2004 року, Б.Б.Б. дов. від
24.04.2004 року.
відповідача не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Н-ську
на постанову від 04.02.2003 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі № 2-7/10934-2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Відкритого акціонерного товариства "XXX"
до Державної податкової інспекції у місті Н-ську
про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення ДПІ у місті Н-ську № 0001262301/0 703
від 20.06.2003 року.
ВСТАНОВИВ:
ВАТ "XXX" звернулось до господарського суду Автономної Республіки
Крим з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення ДПІ у місті Н-ську №0001262301/0 703 від 20.06.2003 року,
яким позивачу донараховано податок на додану вартість в розмірі
367698 грн.
Підставою прийняття оспорюваного рішення є акт №49/23-2-8/19011733
від 19.06.2003 року про результати тематичної документальної
перевірки правильності заявленої до відшкодування з бюджету суми
податку на додану вартість ВАТ "XXX" за період жовтень, грудень
2002 року, січень, лютий 2003 року. За результатами перевірки
зменшене від'ємне значення податку на додану вартість, заявлене
позивачем до відшкодування з бюджету на суму 367698 грн., в тому
числі по періодах: жовтень 2002 року - 5011 грн., грудень 2002
року - 122854 грн., січень 2003 року - 160128 грн., лютий 2003
року - 79705 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що відповідачем неправомірно
із сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість
виключені суми, сплачені
- в зв'язку з фінансуванням робіт по будівництву медичного центру
та інших об'єктів основних засобів на суму 292669 грн.;
- в січні 2003 року встановлено завищення податкового кредиту на
50196 грн., в зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості по
розрахунках з підрядною організацією "YYY";
- зі складу податкового кредиту виключені податок на додану
вартість в сумі 7867 грн., сплаченого за будівельні матеріали,
придбані для реконструкції пансіонату, але не використані, а
знаходяться на складі чи у підрядників;
- донараховано податку на додану вартість в сумі 1868 грн. від сум
знижок, наданих споживачам туристичних послуг на підставі
договорів;
- із сум податкового кредиту виключені суми податку на додану
вартість, сплачені у складі витрат на утримання та ремонт яхти, в
зв'язку з відсутністю документів, які б підтверджували
використання яхти у власній господарській діяльності.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 7-28
жовтня 2003 року по справі 2-7/10934-2003 (суддя О. В.Дугаренко)
позовні вимоги задоволено в повному обсязі, а саме, податкове
повідомлення - рішення ДПІ у м. Н-ську №0001262301/0-703 від
20.06.2003 року визнане недійсним.
Ухвалюючи рішення, господарський суд зазначив, що згідно с
підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення права платника
податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із
подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки
відповідного рахунку (товарного чека)- в разі розрахунків з
використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При наявності
податкової накладної, що підтверджує виникнення у позивача права
на податковий кредит, а у його контрагента податкового
зобов'язання по даті оформлення документа, підтверджуючого факт
виконання робіт платником податку, ВАТ "XXX" правомірно включив у
податковий кредит суми ПДВ по податковим накладним.
При цьому суд зазначив, що відповідач необґрунтовано виключив з
податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були
включені на підставі податкових накладних № 45 від 31.12.2002 року
на суму 172179, 4 грн., № 3 від 31.01.2003 року на суму 176153,2
грн., №8 від 28.02.2001 року на суму 248940,24 грн. в зв'язку з не
введенням в експлуатацію основних фондів, у даному випадку -
будівлі медичного центру, оскільки відповідно підпункту 7.4.1
пункту 7.4 та пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на податковий кредит виникає
у разі придбання товарів, вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва та основних фондів або нематеріальних
активів, що підлягають амортизації по першій з подій: або з дати
списання коштів з банківського рахунку, або з дати отримання
податкової накладної, яка встановлює факт отримання платником
податку товарів.
З приводу виключення з податкового кредиту 50195,93 грн. податку
на додану вартість, який включений до податкових накладних №102
від 29.06.2002 року, №233 від 17.12.2002 року, виписаних ТОВ
"YYY", в зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості суд
також зробив висновок про неправомірне зменшення податкового
кредиту на підставі підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з
яким право на податковий кредит виникає по першій з подій, якою у
даному випадку є дата отримання податкової накладної.
За цих же підстав суд визнав необґрунтованим виключення з
податкового кредиту у грудні 2002 року, січні-лютому 2003 року по
операціях з придбання будівельних матеріалів в сумі 7867,59 грн.,
та 15947 грн. ПДВ, сплаченого в зв'язку з обслуговуванням та
ремонтом яхти "ZZZ", зазначивши при цьому що Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, зокрема підпункт 7.4.2
пункту 7.4 статті 7 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, не пов'язують право платника
податку відносити суми до податкового кредиту з періодом
віднесення відповідних сум до валових витрат.
Також безпідставним визнав суд виключення з податкового кредиту
вартості знижок, наданих споживачам туристичних послуг за період
жовтень, грудень 2002 року, січень 2003 року в сумі 1868 грн.,
оскільки відповідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування
операцій з продажу послуг визначається виходячи з договірної
вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами. Згідно
Положенню пансіонат визначає розмір знижок виходячи з розрахунку
рентабельності наданих послуг. Надання знижок обумовлювалось
договорами та агентськими угодами і не є бартером.
За апеляційною скаргою ДПІ у місті Н-ську Севастопольський
апеляційний господарський суд переглянув рішення господарського
суду Автономної Республіки Крим від 7-28 жовтня в апеляційному
порядку, постановою від 04.02.2004 року залишив його без змін з
тих же підстав.
ДПІ у місті Н-ську подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 04.02.2004 року, в якій просить рішення та
постанову у даній справі скасувати, у задоволенні позовних вимог
відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої та
апеляційної інстанції норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування
судами норм матеріального права, зокрема, підпункту 7.4.1. пункту
7.4 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
яким передбачено, що суми ПДВ, сплачені (нараховані)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
(спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації,
включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду,
незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а
також від того , чи мав платник податку оподатковані обороти
протягом такого звітного періоду та підпункту 5.1. п.п.5.3.9.
пункту 5.3 статті Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, відповідач настоює на тому, що при розрахунках з
Агентами, які здійснювали реалізацію туристичних послуг позивача
використовувалась бартерна форма розрахунків, а саме: Агенти
перераховували пансіонату вартість послуг з відрахуванням
комісійних.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення у судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
обставин, встановлених у справі судами першої та апеляційної
інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є
визначення обґрунтованості віднесення до податкового кредиту суми
податку на додану вартість у загальному розмірі 367698 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції в м. Н-ську № 0001262301/0 703 від 20.06.2003 року про
донарахування податку на подану вартість в сумі 367698 грн. суди
першої та апеляційної інстанції виходили з приписів підпункту
7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким не дозволяється включення
до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не
підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при
імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи
банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в
оплату вартості таких робіт (послуг).
Разом з цим судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зі
змісту судових рішень не вбачається можливим встановити на
підставі яких саме доказів суди дійшли висновку про
обґрунтованість віднесення до податкового кредиту суми податку на
додану вартість за податковими накладними № 45 від 31.12.2002 року
на суму 172179, 4 грн., № 3 від 31.01.2003 року на суму 176153,2
грн., №8 від 28.02.2001 року на суму 248940,24 грн. в зв'язку з не
введенням в експлуатацію основних фондів - будівлі медичного
центру. Позивачем щодо не введення в експлуатацію основних фондів
оспорювалась сума 292669 грн.
Відповідно абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми
податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником
податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням)
основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу
податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків
введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав
платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного
періоду.
При цьому судом не з'ясовано які саме суми податку на додану
вартість повинні були відноситись до податкового кредиту за
вказаними операціями.
Крім того, згідно пункту 1.8 статті 1 зазначеного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Розглядаючи питання виключення з податкового кредиту 50195,93 грн.
податку на додану вартість, який включений до податкових накладних
№102 від 29.06.2002 року, №233 від 17.12.2002 року, виписаних ТОВ
"YYY", в зв'язку з наявністю кредиторської заборгованості суди
першої та апеляційної інстанції також зробили висновок про
неправомірне зменшення податкового кредиту на підставі підпункту
7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, згідно з яким право на податковий кредит
виникає по першій з подій, якою у даному випадку є дата отримання
податкової накладної.
При цьому не були прийняті до уваги приписи пункту 1.8 статті 1
вищеназваного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та не з'ясоване питання щодо
проведення розрахунків між ТОВ "YYY" та ВАТ "XXX" відповідно до
підрядних договорів Також не встановлено за якими договорами
здійснювались підрядні роботи, за який період, в яких сумах ПДВ
сплачено платником податку у обліковому періоді.
По епізоду виключення з податкового кредиту у грудні 2002 року,
січні-лютому 2003 року по операціях з придбання будівельних
матеріалів в сумі 7867,59 грн., та 15947 грн. ПДВ, сплаченого в
зв'язку з обслуговуванням та ремонтом яхти "ZZZ" судами не
враховано, що згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 та пункту 7.5
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на податковий кредит виникає у разі придбання
товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат
виробництва та основних фондів або нематеріальних активів, що
підлягають амортизації по першій з подій: або з дати списання
коштів з банківського рахунку, або з дати отримання податкової
накладної, яка встановлює факт отримання платником податку
товарів.
Поняття валових витрат передбачене пунктом 5.1 статті 5 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
згідно з яким це витрати виробництва та обігу (далі - валові
витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Отже судами не з'ясовано яке відношення яхта "ZZZ" має до
позивача, не перевірявся факт віднесення витрат на утримання цієї
яхти до валових витрат.
З приводу висновків судів першої та апеляційної інстанції щодо
неправомірності визначення відповідачем взаємовідносин позивача з
туристичними агентами як бартеру судова колегія зазначає таке:
Суди визнали безпідставним виключення з податкового кредиту
вартості знижок, наданих споживачам туристичних послуг за період
жовтень, грудень 2002 року, січень 2003 року в сумі 1868 грн.,
оскільки відповідно пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
база оподаткування
операцій з продажу послуг визначається виходячи з договірної
вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами.
При цьому не з'ясовано та не дано оцінку договорам, на підставі
яких здійснювались розрахунки між агентами та позивачем, не
перевірений порядок здійснення цих розрахунків, зокрема, не
перевірений висновок акту, про те що згідно пункту 4 агентських
угод агенти сплачували пансіонату вартість послуг за винятком
комісійних.
Отже, вирішуючи даний спір суди, насамперед, зобов'язані були
визначити чи мав позивач право на податковий кредит у певних сумах
по конкретних операціях, зазначених позивачем у позові у
співвідношенні з висновками акта перевірки, зазначити в рішенні
підстави виникнення права на податковий кредит та надати аналіз
доказам, які підтверджують таке право позивача.
Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні
дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом
порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких
ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини,
які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що,
враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного
суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11
"Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для
справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми
судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази,
рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду
Дніпропетровської області необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 7-28.10.2003 року господарського суду Автономної
Республіки Крим та постанову від 04.02.2004 року Севастополського
апеляційного господарського суду у справі №2-7/10934-2003
господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, справу
скерувати на новий розгляд до господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Н-ську
задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Г. Фролова