ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 2-6/6312-2003
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши у відкритому заступника прокурора Автономної
судовому засіданні Республіки Крим
касаційне подання
на рішення від 02.09.2003
господарського суду Автономної
Республіки Крим
та постанову від 22.12.2003
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 2-6/6312-2003
за позовом прокурора Автономної Республіки Крим
в інтересах держави в особі
Верховної Ради Автономної Республіки
Крим та Контрольно-ревізійного
управління в Автономній Республіці
Крим
до 1.Феодосійської міської ради;
2.Феодосійського міськвиконкому;
3.ЗАТ “Т”;
4.ТОВ “Д”;
5.ТОВ “ТС”;
6.ПП “О”;
7.КП “Ф”;
8.Підприємства “Е”
про визнання недійсними рішень
Феодосійської міської ради від
23.07.1999 № 421, від 31.03.2000
№ 567, п. 4.2 рішення від 24.11.2000
№ 975, п. 5 рішення від 27.06.2001
№ 1240 та визнання недійсними
протоколу зборів засновників ЗАТ “Т”
№ 1 від 27.08.1999, протоколу
загальних зборів акціонерів ЗАТ “Т”
№ 4 від 20.04.2001, установчого
договору від 27.08.1999 та Статуту
ЗАТ “Т” і скасування державної
реєстрації ЗАТ “Т”
В судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.03.2004 по
25.05.2004.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 02.09.2003 господарського суду Автономної
Республіки Крим в позові відмовлено з посиланням на відсутність
використання бюджетних коштів при формуванні статутного фонду
ЗАТ “Т” та ті обставини, що виділені з бюджету Автономної
Республіки Крим кошти були витрачені у відповідності з їх
цільовим призначенням на будівництво газорозподільчих мереж
м. Феодосії та передавалися безоплатно на безповоротній основі в
якості міжбюджетних трансфертів. Провадження у справі в частині
позовних вимог до ПП “О” припинено на підставі п. 6 ст. 80
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
зв’язку з ліквідацією цього підприємства.
Постановою від 22.12.2003 Севастопольського апеляційного
господарського суду рішення залишено без змін з тих же мотивів
та з посиланням на виникнення на підставі ст. 128 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
у територіальної громади м. Феодосії в особі
Феодосійської міськради права власності на побудовані об’єкти
газопостачання м. Феодосії з моменту передачі цих об’єктів
підрядчиком замовнику – Управлінню капітального будівництва
Феодосійського міськвиконкому та подальше розпорядження
Феодосійською міськрадою цими об’єктами шляхом надання дозволу
КП “МБ” (балансоутримувачу) на їх передачу в якості внеску до
статутного фонду ЗАТ “Ф”.
Заступник прокурора Автономної Республіки Крим у внесеному
касаційному поданні просить рішення та постанову скасувати,
прийняти нове рішення про задоволення позову оскільки вважає, що
бюджетні кошти у сумі 1022802 грн. виділялися на будівництво
газопроводу в м. Феодосії на підставі Постанов Ради Міністрів
Автономної Республіки Крим від 11.07.2000 та від 08.05.2001
№ 176 у редакції постанов від 12.06.2001 № 225 та від 09.10.2001
№ 365 для часткової участі у будівництві газопроводу, а тому
побудовані за рахунок цих коштів та коштів бюджету м. Феодосії
об’єкти газопостачання є об’єктами спільної часткової власності
Автономної Республіки Крим і комунальної власності м. Феодосії,
в зв’язку з чим Феодосійською міською радою всупереч вимогам
ч. 3 ст. 13 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
та п. 3.1 Положення про порядок передачі майна,
приналежного Автономній Республіці Крим (затверджено Постановою
Верховної Ради АРК від 21.06.2000 № 1233-2/2000) без згоди
Верховної Ради АРК, як співвласника, здійснено передачу до
статутного фонду ЗАТ “Т” частки капітальних вкладень за рахунок
бюджетних коштів на будівництво мереж газопостачання та п’яти
побудованих пускових комплексів газопостачання м. Феодосії
(газопроводи середнього тиску).
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет
правильності їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної
інстанцій і заслухавши пояснення присутнього у засіданні
представника Генеральної прокуратури України, дійшла висновку,
що касаційне подання підлягає відхиленню, а оскаржувані рішення
та постанова – залишенню без змін з наступних підстав.
На спірні майнові правовідносини, пов’язані з формуванням
статутного фонду за рахунок об’єктів газопостачання м. Феодосії
та прийняттям органом місцевого самоврядування рішень щодо
розпорядження об’єктами права комунальної власності
територіальної громади м. Феодосії, поширюється дія п. 4 ч. 1
ст. 12, ч. 1 ст. 13 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
, ст. 128 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції, чинній
до 01.01.2004), п. 33 ч. 1 ст. 26 та ч. 5 ст. 60 Закону України
“Про місцеве самоврядування в Україні” ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, п.п. 25,
37 ст. 2 та ст. 101 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, чим
спростовуються помилкові посилання прокуратури в обгрунтування
своїх заперечень на ч. 3 ст. 13 Закону України “Про господарські
товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
та ст. 113 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, які не
стосуються спірних відносин.
Адже, судами першої та апеляційної інстанцій на підставі
ретельної правової оцінки постанов Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим від 11.07.2000 № 228, від 08.05.2001 № 176 в
редакції постанов від 12.06.2001 № 225 і від 09.10.2001 № 365 та
інших наявних у справі доказів з достовірністю встановлено, а
позивачами та прокуратурою не спростовано відсутність
використання бюджетних коштів Автономної Республіки Крим у
формуванні статутного фонду ЗАТ “Т” з огляду на фактичне
внесення до статутного фонду товариства об’єктів нерухомості
(газорозподільчих мереж м. Феодосії), збудованих за рахунок
змішаних капіталовкладень, в т.ч. частково за рахунок
спрямування за цільовим призначенням коштів АРК на безповоротних
засадах в якості міжбюджетних трансфертів, під якими згідно з
п. 25 ст. 2 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
слід розуміти
кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного
бюджету в інший бюджет. Водночас частиною 3 ст. 13 Закону
України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
встановлено
імперативну заборону щодо використання для формування статутного
фонду товариства саме бюджетних коштів, тобто таких коштів, які
передаються на підставі Закону України “Про Державний бюджет
України” чи рішень про місцеві бюджети розпорядникам бюджетних
коштів. Проте, в даному випадку бюджетні кошти АРК, отримані
Феодосійською міськрадою під певне цільове призначення
(будівництво об’єктів газопостачання м. Феодосії) в якості
трансфертів, які в свою чергу з моменту одержання є доходами
місцевого бюджету (ч. 4 ст. 9 Бюджетного Кодексу ( 2542-14 ) (2542-14)
),
не приймали безпосередню участь у формуванні статутного
фонду ЗАТ “Т”, чим спростовуються твердження скаржника про
порушення першим відповідачем (Феодосійською міськрадою) вимог
ч. 3 ст. 13 Закону України “Про господарські товариства”
( 1576-12 ) (1576-12)
. Наведене підтверджується також п.37 ст.2 та ч.2 ст.
101 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
, відповідно до яких
Верховна Рада АРК може передбачати у бюджеті такі види
міжбюджетних трансфертів як субвенції на виконання інвестиційних
проектів. Зазначені бюджетні відносини тісно пов’язані зі
спірними відносинами, а тому касаційна інстанція відхиляє
посилання прокуратури на ст. 113 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(в
редакції, чинній до 01.01.2004), оскільки згідно зі ст. 2 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
до бюджетних відносин цей кодекс не
застосовується. Окрім того, позивачами не доведено перебування
побудованих об’єктів газопостачання м. Феодосії у спільній
частковій власності Автономної Республіки Крим та територіальної
громади м. Феодосії.
Натомість судом з врахуванням вимог ст. 128 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
та п.п. 3.1, 3.3 Положення про фінансування та
державне кредитування капітального будівництва, що здійснюється
на території України (затверджено спільним наказом Мінекономіки
України, Мінфіну України та Держкоммістобудування України від
23.09.1996 № 127/201/173 та зареєстровано в Мінюсті України
10.10.1996 за № 588/1613) встановлено виникнення у
територіальної громади м. Феодосії в особі Феодосійської
міськради права власності на об’єкти газопостачання м. Одеси
(пускові комплекси газопроводів середнього тиску) з моменту
передачі об’єктів підрядчиками замовнику (Управлінню
капітального будівництва Феодосійської міськради), затвердження
рішеннями Феодосійського міськвиконкому № 875 від 17.11.2000,
№ 116 від 16.02.2001, № 227 від 16.03.2001 актів державної
приймальної комісії про прийняття в експлуатацію завершених
будівництвом об’єктів та їх подальшої передачі на баланс КП
“МБ”. В зв’язку з цим не заслуговують на увагу посилання
прокуратури на вищезгадане Положення як на підставу набуття
Автономною Республікою Крим права спільної часткової власності
на спірні об’єкти, так як зазначене Положення не містить жодних
вказівок на те, що внаслідок фінансування капітального
будівництва за рахунок бюджетних коштів на безповоротних та
безоплатних засадах держава в особі уповноважених органів
одержує певні матеріальні компенсації чи корпоративні права на
побудовані об’єкти в обмін на виділені бюджетні кошти. Тим
більше, що такі кошти спрямовувалися в якості міжбюджетних
трансфертів між бюджетом АРК і бюджетом м. Феодосії та за своєю
правовою природою є видатками бюджету АРК.
Як встановлено судом першої інстанції, оспорюваними рішеннями
Феодосійська міськрада надала комунальному підприємству “МБ”
дозвіл виступити засновником ЗАТ “Т” та зобов’язала внести до
статутного фонду товариства основні засоби балансовою вартістю
1321945 грн. (об’єкти газопостачання м. Феодосії) та частку
капіталовкладень за рахунок бюджетних коштів на суму 1215303,20
грн., тобто власне бюджетні кошти АРК до статутного фонду ЗАТ
“Т” не вносилися.
Право Феодосійської міськради на прийняття рішень про створення
підприємствами комунальної власності спільних підприємств, в
т.ч. і господарських товариств, закріплено п. 33 ч. 1 ст. 26
Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
За таких обставин колегія погоджується з висновками суду першої
інстанції про прийняття першим відповідачем оспорюваних рішень в
межах повноважень, визначених чинним законодавством України, та
формування статутного фонду ЗАТ “Т” у відповідності з ч. 1
ст. 13 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
.
Наведені у поданні заперечення прокуратури щодо законності та
обгрунтованості судових рішень по суті зводяться до посилань на
недоведеність обставин набуття територіальною громадою м.
Феодосії права комунальної власності на розташовані в місті
об’єкти газопостачання з моменту завершення їх будівництва та
передачі замовнику, а тому підлягають відхиленню, оскільки
згідно імперативних вимог ч. 2 ст. 111 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у касаційному поданні
не допускаються посилання на недоведеність обставин справи.
Разом з тим касаційна інстанція враховує, що рішенням від
05.05.2003 господарського суду Автономної Республіки Крим та
постановою від 12.08.2003 у справі № 2-8/5671-2003 (а.с. 70-72),
які залишено без змін постановою Вищого господарського суду
України від 10.12.2003 та не скасовано у встановленому порядку,
встановлено юридичний факт належності газорозподільчих мереж
м. Феодосії ЗАТ “Т” на праві власності, який не спростовано в
загальному порядку позивачами у даній справі (ч. 5 ст. 35
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Отже, судами першої та апеляційної інстанцій та ретельної
правової оцінки наявних у справі доказів з достовірністю
встановлено формування статутного фонду ЗАТ “Т” без залучення
бюджетних коштів Автономної Республіки Крим, обумовлену цим
правомірність оспорюваних рішень Феодосійської міської ради та,
як наслідок, відсутність підстав для задоволення позову.
Помилкові ж твердження прокуратури про зворотне в переважній
мірі грунтуються на безпідставному ототожненні власне бюджетних
грошових коштів та об’єктів системи газопостачання м. Феодосії
(комплекси газопроводів), які є специфічними об’єктами
нерухомості, побудованими частково за рахунок міжбюджетних
трансфертів між бюджетом АРК та бюджетом м. Феодосії.
Зважаючи на наведене, колегія дійшла висновку про правомірність
застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм чинного
законодавства до спірних правовідносин та відсутність будь-яких
підстав вважати, що судом помилково застосоване матеріальне чи
процесуальне право в розрізі даного спору
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.09.2003 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.12.2003 у справі № 2-6/6312-2003
залишити без змін, а касаційне подання заступника прокурора
Автономної Республіки Крим – без задоволення.