ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 19/330
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Семчука В.В. розглянув касаційну
скаргу ВАТ “Луганськобленерго” на рішення господарського суду
Луганської області від 27.10.2003 р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.01.2004 р. у справі
№ 19/330 за позовом ВАТ “Луганськобленерго” до ВАТ “Холдингова
компанія “Луганськтепловоз” за участю представників позивача –
Соболєва Н.Г., відповідача – Нечай О.В., Шунькін Ю.В.
про стягнення 14 365 803,96 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 27.10.2003
р. ВАТ “Луганськобленерго” в позові відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. рішення місцевого суду від 27.10.2003 р. залишене
без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Луганськобленерго” просить скасувати
рішення господарського суду Луганської області від 27.10.2003 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р., посилаючись на те, що вони прийняті з порушенням
норм чинного законодавства, та прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Холдингова компанія
“Луганськтепловоз” просить залишити рішення господарського суду
Луганської області від 27.10.2003 р. та постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 15.01.2004 р. без змін, а
скаргу – без задоволення.
У справі з 13.05.2004 р. оголошувалась перерва.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У липні 2003 р. ВАТ “Луганськобленерго” звернулося до
господарського суду з позовом про стягнення на підставі ст. 469
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
з ВАТ “Холдингова компанія
“Луганськтепловоз” 14 357 831,72 грн. боргу за активну
електроенергію та екологічну складову тарифу, 3 460,06 грн.
боргу за реактивну електроенергію, 1 700 грн. державного мита,
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу.
Місцевий і апеляційний суди повно, всебічно дослідили надані
сторонами докази, належно їх оцінили і дійшли обґрунтованого
висновку про відмову в позові. При цьому суди виходили з того,
що укладені сторонами в 1996 р. договори №№ 52, 107, 912 на
постачання електроенергії визнані в судовому порядку недійсними,
тому позивач у визначеному ст. 469 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
порядку
мав вимагати повернення переданого ним майна відповідачу, який,
на думку позивача, його утримує без достатніх підстав. Цього
пордку позивач не дотримався, тому заявлені грошові вимоги є
передчасними. Суди вірно зазначили недоведеність позивачем факту
неможливості повернення майна в натурі, його вартості на момент
придбання майна саме відповідачем, а не іншими особами, які,
відповідно до матеріалів справи, фактично безпосередньо
отримували від позивача та спожили електроенергію.
Твердження позивача в касаційній скарзі про наявність підстав
для задоволення позову, доведеність існуючого боргу та
поважності причин пропуску строку позовної давності були
предметом дослідження судів першої і другої інстанції, ретельно
ними перевірені і підставно відхилені як необґрунтовані.
Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
позивача над іншими, тобто здійснення відмінної від місцевого та
апеляційного судів оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, ухвалені у справі судові рішення відповідають матеріалам
справи, законодавству, тому підстав для задоволення касаційної
скарги немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Луганської області від 27.10.2003 р.
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
15.01.2004 р. у справі № 19/330 залишити без змін, а касаційну
скаргу ВАТ “Луганськобленерго” – без задоволення.