ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 29/642
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "ХХХ", м. Н-ськ
(далі - ДП "ХХХ")
на рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2003
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004
зі справи № 29/642
за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в м. Н-ську
(далі - Інспекція)
до ДП "ХХХ"
про стягнення 20950,02 грн. економічних санкцій.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Інспекції: А.А.А.,
ДП "ХХХ": Б.Б.Б.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 17.11.2003 р. (суддя
УсатенкоІ.В.) позов задоволено: з ДП "ХХХ" в доход державного
бюджету стягнуто суми 6983,34 грн. і 13966,68 грн. та 209,50 грн.
державного мита. Рішення мотивовано посиланням на те, що
відповідачем за період з січня 2002 року по червень 2003 року
нараховувалася мешканцям гуртожитків додаткова плата за
обслуговування, яка вже була нарахована в квартирній платі;
внаслідок порушення чинного законодавства відповідач отримав
необґрунтовану виручку, яка підлягає вилученню в доход місцевого
бюджету.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 (суддя Кривда Д.С. - головуючий, судді Гольцова Л.А.,
Рябуха В.І.) назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
ДП "ХХХ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого
господарського суду та постанову апеляційної інстанції скасувати.
Касаційну скаргу мотивовано посиланням на те, що відповідач
належним чином не був повідомлений про час і місце розгляду
справи, як того вимагає стаття 98 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК України), попередніми
судовими інстанціями неправильно застосовано статті 35, 33 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не взято до уваги те, що Київська міська
державна адміністрація до 11.03.2002 не наділялася повноваженнями
із встановлення граничних тарифів, розміру плати за проживання в
гуртожитках громадян.
У відзиві на апеляційну скаргу Інспекція зазначає, що апеляційним
господарським судом вірно застосовано норми матеріального та
процесуального права, а тому постанова має бути залишена без змін,
а касаційна скарга без задоволення.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги
з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями інстанції у справі встановлено,
що:
- 31.07.2003 Інспекцією проведено перевірку дотримання державної
дисципліни цін в гуртожитках ДП "ХХХ", про що складено
відповідного акта №000445;
- перевіркою встановлено порушення ДП "ХХХ" вимог наказу
Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики
України від 03.09.99 №214 "Про затвердження Порядку визначення
нормативних витрат житлово-експлуатаційних організацій, пов'язаних
з утриманням будинків і прибудинкових територій" ( z0917-99 ) (z0917-99)
,
розпоряджень Київської міської державної адміністрації від
26.09.00 №1727 "Про встановлення граничних розмірів плати за
проживання в гуртожитках громадян" ( ra1727017-00 ) (ra1727017-00)
та №1787 "Про
встановлення граничних розмірів плати за проживання в гуртожитках
громадян" ( ra0073017-02 ) (ra0073017-02)
;
- на підставі акта від 31.07.2003 № 000445 Інспекцією прийнято
рішення від 15.08.2003 №164 про вилучення у відповідача за
порушення державної дисципліни цін у доход місцевого бюджету
20950,02 грн.;
- рішення Інспекції від 15.08.2003 №164 недійсним визнано не було.
Причиною спору, на думку позивача, стала відмова ДП "ХХХ" виконати
рішення Інспекції від 15.08.2003 №164.
Правове регулювання щодо встановлення, застосування цін і тарифів
та організації контролю за їх дотриманням здійснюється відповідно
до Закону України від 03.12.90 №507-XII "Про ціни та
ціноутворення" ( 507-12 ) (507-12)
(далі - Закон), Положення про Державну
інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 13.12.2000 №1819 "Питання Державної
інспекції з контролю за цінами" ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
(далі -
Положення), Інструкції про порядок застосування економічних та
фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за
цінами ( z1047-01 ) (z1047-01)
, затвердженої наказом Міністерства економіки
та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів
України від 03.12.2001 № 298/519 та зареєстрованого в Міністерстві
юстиції України 18.12.2001 за № 1047/6238 (далі - Інструкція) та
інших актів законодавства.
Відповідно до статті 13 Закону ( 507-12 ) (507-12)
державний контроль за
цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних
фіксованих та регульованих цін і тарифів. Контроль за додержанням
державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції
покладено Урядом України.
Пунктом 1 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
передбачено, що Інспекція є
урядовим органом державного управління, який діє у складі
Мінекономіки і підпорядковується йому. Інспекція відповідно до
покладених на неї завдань у межах компетенції здійснює перевірки
додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і
тарифів, надає за результатами перевірок органів виконавчої влади,
підприємств, установ та організацій обов'язкові для виконання
приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та
застосування цін і тарифів (пункт 4 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
);
Згідно з підпунктом 5 пункту 5 Положення ( 1819-2000-п ) (1819-2000-п)
Інспекція
має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету
сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, установою,
організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни
цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з
позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та
організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень
державних інспекцій з контролю за цінами.
Порядок застосування економічних санкцій Інспекцією визначається
відповідно до Інструкції ( z1047-01 ) (z1047-01)
.
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції ( z1047-01 ) (z1047-01)
підставою для
застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни
цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки
в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється,
порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які
регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог
законодавства.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції ( z1047-01 ) (z1047-01)
Державна
інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за
цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та
Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та
фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому
законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум
економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які
складаються посадовими особами органів державного контролю за
цінами.
Відповідно до статті 14 Закону ( 507-12 ) (507-12)
вся необґрунтовано
одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті
порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход
відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства,
організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад
стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної
суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і
організацій в банківських установах за рішенням суду.
Із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи
вбачається, що рішення Інспекції від 15.08.2003 № 164 в
установленому законом порядку недійсним не визнавалося. Зважаючи
на викладене, Вищий господарський суд України вважає правильним
висновок апеляційного господарського суду про те, що назване
рішення Інспекції відповідає вимогам діючого законодавства
України.
Викладені у касаційній скарзі твердження скаржника про те, що
Київська міська державна адміністрація наділена повноваженнями
встановлювати граничні розміри плати за проживання в гуртожитках
громадян лише з 11.03.2002, суперечить пункту 12 постанови
Кабінету Міністрів України "Про встановлення повноважень органів
виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо
регулювання цін (тарифів)" ( 1548-96-п ) (1548-96-п)
, яким Київській міській
державній адміністрації надано право встановлювати граничні
розміри плати за проживання в гуртожитках робітників і службовців.
Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідача належним чином
не було повідомлено про час і місце розгляду справи, не береться
Вищим господарським судом України до уваги з огляду на те, що
18.02.2004 у судовому засіданні Київського апеляційного
господарського суду в присутності представника ДП "ХХХ" Б.Б.Б.
оголошено перерву до 03.03.2004 о 09 год. 30 хв., про що зазначено
у протоколі судового засідання зі справи № 29/642.
Зважаючи на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що
попередні судові рішення у цій справі ухвалені з дотриманням норм
матеріального та процесуального права, а тому відсутні передбачені
законом підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні касаційної скарги державного підприємства "ХХХ"
відмовити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 17.11.2003 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
03.03.2004 зі справи № 29/642 залишити без змін.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь