ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 17/655
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Г” на Постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 03.03.2004р. у
справі № 17/655 господарського суду Луганської області за
позовом державного підприємства “П” до товариства з обмеженою
відповідальністю “Г”
про стягнення 2173193,83 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.12.2003р.
у справі № 17/655 позов державного підприємства “П” задоволено
частково та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю
“Г” 967,18 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від
03.03.2004р. у справі № 17/655 вищезазначене рішення скасовано
частково, позовні вимоги державного підприємства “П” задоволено
повністю та стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю
“Г” борг в сумі 2144379, 20 грн., інфляцію в сумі 12866,28 грн.,
3% річних в сумі 2643,70 грн., пеню в сумі 12337,47 грн.,
держмито в сумі 1700,00 грн., витрати на оплату послуг за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі
118,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Г” у поданій касаційній
скарзі з постановою Донецького апеляційного господарського суду
від 03.03.2004р. у справі № 17/655 не погоджується та вважає, що
вона прийнята з порушеннями норм матеріального і процесуального
права.
Заслухавши представників сторін та розглянувши матеріали справи
на предмет їх юридичної оцінки судами першої та апеляційної
інстанцій, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів
Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 6 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
,
господарський суд забезпечує всебічний, повний та об'єктивний
розгляд справ на засадах законності судових рішень.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що оцінка господарським судом доказів
повинна ґрунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Як вбачається з матеріалів справи судами встановлено, що між
позивачем і відповідачем укладений договір № 15ю від
25.01.2002р. на поставку продукції – корпусів букси. Позивачем
продукція по зазначеному договору поставлена, а відповідачем -
прийнята й претензій щодо її якості та кількості не заявлено.
Згідно з п. 7.1. зазначеного договору розрахунки за договором
відповідач повинен був здійснювати шляхом попередньої оплати на
рахунок позивача. Відповідно до п. 7.2. договору при постачанні
продукції без попередньої оплати відповідач проводить оплату за
кожну прийняту партію товару не пізніше п’яти банківських днів
пўсля одержання платіжної вимоги-доручення. Ці фактичні
обставини при розгляді справи в апеляційній інстанції не
оспорювались і відповідають наявним у справі доказам.
Як встановлено судами, державне підприємство “П” 18.09.2003р.
направило товариству з обмеженою відповідальністю “Г” через
поштове відділення цінний лист з повідомленням. Згідно з описом
вкладення у цінний лист з повідомленням на адресу відповідача
були відправлені платіжні вимоги-доручення: № 200 від
31.01.2002р. та 18.09.2003р.; № 414 від 19.02.2002р. та
18.09.2003р.; № 826 від 28.03.2002р. та 18.09.2003р.; № 1184 від
24.04.2002р. та 18.09.2003р.; № 1740 від 17.06.2002р. та
18.09.2003р.; № 2541 від 29.08.2002р. та 18.09.2003р.; № 2393
від 13.08.2002р. та 18.09.2003р.; № 2113 від 22.06.2002р. та
18.09.2003р.; № 1211 від 25.04.2002р. та 18.09.2003р. на оплату
продукції, яка отримана відповідачем за договором № 15ю від
25.01.2002р. Відповідач від отримання зазначеного цінного листа
з вкладеними платіжними вимогами-дорученнями ухилився. Повторно
направлені позивачем рекомендованим листом № 1460 від
29.09.2003р. на адресу відповідача зазначені платіжні
вимоги-доручення відповідачем не оплачені, що й було повторно
встановлено апеляційним господарським судом.
Статтею 161 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено,
що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акта
планування, договору. За змістом статей 212 та 216 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
боржник не звільняється від
відповідальності за неможливість виконання грошового
зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним
чином. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
в разі невиконання або неналежного виконання
зобов'язання боржником він має відшкодувати кредиторові завдані
збитки.
Крім того, касаційна інстанція зазначає що у відповідності до
ст. 5 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
при здійсненні прав
і виконанні обов’язків сторона за договором повинна
додержуватись законів, принципів суспільства та не зловживати
належними правами.
За таких обставин касаційна інстанція вважає, що висновки
апеляційного господарського суду відповідають обставинам справи
і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням
норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, керуючись стаття 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
п о с т а н о в и в:
1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Г”
залишити без задоволення.
2.Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
03.03.2004р. у справі № 17/655 залишити без змін.