ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 15/188
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю “Спільне підприємство “ПГ” на рішення
господарського суду м. Києва від 16.01.2004 року
у справі № 15/188 господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Е”
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Спільне
підприємство “ПГ”
про стягнення 503 551,60грн.
за участю представників:
ТОВ “Е”
ТОВ “ПГ” – не з’явилися
в с т а н о в и л а :
Товариство з обмеженою відповідальністю “Е” звернулося до
господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з
Товариства з обмеженою відповідальністю “ПГ” 503 551,60грн.
заборгованості за мировою угодою, затвердженою ухвалою
господарського суду Чернігівської області від 21.11.2002р. у
справі № 5145Б/79Б/55Б про банкрутство ВАТ “Чернігівський завод
“С” (а.с.4).
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. позов
задоволено. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь
позивача стягнуто 503 551,60грн. (а.с.38-39).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не
виконані умови мирової годи в установлений нею строк.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ “СП “ПГ”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою та просить його скасувати, а справу передати на новий
розгляд до господарського суду м. Києва.
Вимоги поданої касаційної скарги мотивовані порушенням судом
першої інстанції норм процесуального права. Скаржник стверджує,
що його не було повідомлено належним чином про час та місце
засідання суду і справу розглянуто без участі його повноважного
представника.
Позивач у справі – Товариство з обмеженою відповідальністю „Е” у
відзиві на касаційну скаргу, вважаючи її доводи безпідставними,
просить рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2004р.
залишити без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
При вирішенні спору по суті заявлених вимог судом першої
інстанції встановлено наступне.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
20.02.2001р. у справі № 5/145Б/79Б, порушеної за заявою
Української зовнішньоекономічної нафтогазової корпорації „З” до
Відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод „С” про
визнання банкрутом, визнані грошові вимоги Корпорації „З”.
В процедурі санації, ухвалою господарського суду Чернігівської
області від 21.11.2002р. у цій справі затверджено мирову угоду
від 08.10.2002р., яка укладена між боржником, комітетом
кредиторів та інвестором – відповідачем у даній справі щодо
порядку та строків погашення заборгованості ВАТ „Чернігівський
завод „С” перед конкурсними кредиторами.
Відповідно п. 2.2 зазначеної мирової угоди, відповідач у справі
– ТОВ „Спільне підприємство „ПГ” брало на себе зобов’язання
протягом 3 днів з моменту підписання договору перерахувати
Українській зовнішньоекономічній нафтогазовій корпорації „З”
503 551,60грн.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
25.03.2003р. в порядку правонаступництва здійснено заміну
кредитора – Української зовнішньоекономічної нафтогазової
корпорації „Укрзарубжнафтогаз” новим кредитором – Товариством з
обмеженою відповідальністю „Е”, що є позивачем у даній справі.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідач взяті на себе
зобов’язання, право вимоги виконання яких належить позивачу –
ТОВ „Е”, у встановлений угодою строк не виконав, що не
оспорюється ним.
Згідно ст. 161 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинному на момент виникнення
правовідносин, вчинення порушення та звернення за захистом до
суду), зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк, зокрема, відповідно до умов договору.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов
висновку щодо обґрунтованості заявлених вимог.
Посилання скаржника у поданій касаційній скарзі на порушення
судом першої інстанції норм процесуального права безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Е” під час розгляду
даної справи судом першої інстанції, звернулося до суду з
заявою, відповідно до якої повідомило про нове місцезнаходження
відповідача (а.с.27)
Судом, як видно з реєстрів на відправлення рекомендованої
кореспонденції від 29.12.2003р. та 10.01.2004р., відповідачу
направлялись ухвала від 25.12.2003р. щодо відкладення розгляду
справи на 08.01.2004р., а також ухвала від 08.01.2004р.,
відповідно до нової встановленої адреси: м. Київ.
Скаржником – ТОВ „Спільне підприємство „ПГ” не надано доказів
того, що відповідні рекомендовані відправлення ним не отримані.
За таких обставин, підстав для зміни чи скасування рішення
господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. колегія суддів не
вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
рішення господарського суду м. Києва від 16.01.2004р. у справі
№ 15/188 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з
обмеженою відповідальністю „Спільне підприємство „ПГ” – без
задоволення.