ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 14/268
Вищий господарський суд України у складі: суддя головуючий, судді
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "ПЦ" Концерну
РРТ, м. Київ (далі - ДП "ПЦ")
на рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2002
зі справи № 14/268
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
"Телерадіокомпанія "С", м. Київ (далі - ТОВ "Телерадіокомпанія
"С")
до ДП "ПЦ"
про: усунення перешкод у здійсненні права на використання
радіочастоти 98,5 МГц в м. Києві; визнання факту використання
радіочастоти 98,5 МГц неправомірним; стягнення 570 354,11 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'явились, відповідача
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.06.2002 визнано
неправомірним використання радіочастоти 98,5 МГц ДП "ПЦ" та
зобов'язано його усунути перешкоди в здійсненні права на
використання радіочастоти 98,5 МГ ц в м. Києві товариством з
обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "С"; стягнуто з ДП
"ПЦ на користь товариства з обмеженою відповідальністю
"Телерадіокомпанія "С" збитки у сумі 66 858 грн. та 150 000 грн.
моральної шкоди; в решті позовних вимог відмовлено; ДП "ПЦ"
заборонено вчиняти дії по використанню радіочастоти 98,5 МГц.
Мотивом рішення суду першої інстанції по суті спору зазначено те,
що діями ДП "ПЦ" було унеможливлено користування ТОВ
"Телерадіокомпанія "С" радіочастотою - 98,5 МГц - відповідно до
виданої позивачеві в установленому порядку ліцензії, чим завдано
йому збитків та моральної шкоди.
За заявою ДП "ПЦ" рішення господарського суду міста Києва від
25.06.2002 з цієї справи було переглянуто за нововиявленими
обставинами і ухвалою господарського суду міста Києва від
25.07.2003, залишеною без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 22.10.2000, зазначене рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
ДП "ПЦ" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою від 31.03.2004, у якій просить скасувати
рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2002 зі справи
№ 14/268 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні
позовних вимог ТОВ "Телерадіокомпанія "С". Скаргу мотивовано тим,
що судом першої інстанції не враховано, що ТОВ "Телерадіокомпанія
"С" не мала ліцензії Національної Ради України з питань
телебачення і радіомовлення на право користування каналом
мовлення. У скарзі повідомляється, що за результатами проведеного
Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення
конкурсного відбору ліцензію на право користування каналом
мовлення на частоті 98,5 МГц отримало ТОВ "Телерадіоорганізація
"РР" - Україна". Відповідно до статей 20, 22 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
надання у користування
засобів зв'язку підлягає обов'язковому виконанню на підставі
пред'явлення ліцензії Національної Ради України з питань
телебачення та радіомовлення. Тому на думку скаржника позивач не
має права на відшкодування збитків та моральної шкоди.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі - ГПК) належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Представники ТОВ "Телерадіокомпанія "С" в судове засідання не
з'явились.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями обставин
справи та правильність застосування ними норм матеріального і
процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов
висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції
та передачі справи на новий розгляд.
Судом першої інстанції у справі встановлено, що:
- Державним комітетом зв'язку та інформатизації України ТОВ
"Телерадіокомпанія "С" видано ліцензію від 17.07.2000 на
використання позивачем радіочастоти 98,5 МГц; рішення про видачу
цієї ліцензії прийнято Міжвідомчою комісією з питань ліцензування
радіочастот 15.06.2000;
- ТОВ "Телерадіокомпанія "С" отримано дозвіл від 31.07.2000
№ ДВЧ-14-2000 на установку та будівництво ДВЧ ЧМ радіостанцій, а
також ліцензію від 27.10.2000 на здійснення діяльності у галузі
зв'язку на території України;
- ТОВ "Телерадіокомпанія "С" не може використовувати радіочастоту
98,5 МГц через те, що ДП "ПЦ" з листопада 2001 року і до часу
судового розгляду використовує виділену позивачеві радіочастоту з
метою трансляції радіопередач ТОВ "Телерадіокомпанія "РР -
Украина";
- ТОВ "Телерадіокомпанія "С" доведено заподіяння йому в результаті
зазначених дій ДП "ПЦ" збитків на суму 66 858 грн. та моральної
шкоди у сумі 150 000 грн.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність вимог позивача щодо використання ним радіочастотного
спектру у діапазоні радіочастоти - 98,5 МГц.
Основним доводом касаційної скарги ДП "ПЦ" зазначено те, що ТОВ
"Телерадіокомпанія "С" не отримано у встановленому порядку
ліцензіє на право користування каналом мовлення. В абзаці п'ятому
статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
( 3759-12 ) (3759-12)
визначено, що канал мовлення - сукупність технічних
засобів з частотними присвоєннями, призначених для трансляції
теле- та радіопередач на територію, що визначається параметрами
технічних засобів мовлення.
Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України "Про радіочастотний
ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
телерадіоорганізаціям - користувачам
каналів мовлення ліцензії на використання радіочастот видаються в
порядку, визначеному Національною радою України з питань
телебачення і радіомовлення і погодженому з АЗРЧ. Цей Закон вперше
було опубліковано в Офіційнийному віснику України, 2000, № 26
(14.07.2000), ст. 1079, а отже його введено в дію з 14.07.2000,
тобто до дати видачі позивачеві ліцензії на право використання
радіочастотного ресурсу у частоті 98,5 МГц.
Відповідно до частини другої статті 20 Закону України "Про
телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
власник технічних засобів
мовлення або організація, що їх експлуатує, не має права надавати
ці засоби у користування телерадіоорганізаціям, які не мають
ліцензії на право користування каналами мовлення. А згідно з
приписами статті 22 цього Закону:
"телерадіоорганізації, незалежно від форм власності, мають право
на використання частот, призначених для мовлення, а також на
володіння, розпорядження і використання технічних засобів
мовлення;
підприємства зв'язку, що надають послуги зв'язку
телерадіоорганізаціям по забезпеченню телерадіомовлення, не можуть
відмовити у наданні наявних технічних засобів мовлення і передачі
сигналу організаціям, які мають ліцензію Національної ради України
з питань телебачення і радіомовлення на право користування
каналами мовлення".
Отже зі змісту приписів статті 19 Закону України "Про
радіочастотний ресурс України" ( 1770-14 ) (1770-14)
та статей 20 та 22
Закону України "Про телебачення і радіомовлення" ( 3759-12 ) (3759-12)
вбачається, що право на використання радіочастотного ресурсу
телерадіоорганізації мають виключно за наявності у них ліцензії на
право користування каналом мовлення. Судом першої інстанції не
досліджено фактичні дані про наявність у позивача цієї ліцензії.
Ця обставина входить до предмету доказування у даній справі,
оскільки з'ясування питання про наявність у ТОВ "Телерадіокомпанія
"С" ліцензії на право користування каналом мовлення визначає
належність чи відсутність у позивача права на використання
радіочастотного ресурсу, зокрема, у діапазоні частоти - 98,5 МГц.
Відповідно до частини другої статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Тому рішення суду першої інстанції у справі підлягає скасуванню, а
сама справа - передачі на новий розгляд до цієї ж судової
інстанціє.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "ПЦ" Концерну РРТ зі
справи № 14/268
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.06.2002 з цієї
справи скасувати.
3. Справу № 14/268 передати на новий розгляд до господарського
суду міста Києва.