ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 12/271
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Шульги
О.Ф. - головуючий, Дерепи В.І., Стратієнко Л.В. розглянув
касаційну скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” на постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 р. у справі № 12/271 за
позовом ДП “Енергоринок” до ВАТ “Енергопостачальна компанія
“Миколаївобленерго” за участю представників позивача – Матвєєв
О.М., Могилевський В.Ю., відповідача – Бойко М.О., Мамонов Д.В.
про стягнення 108 725 033,22 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
16.12.2003 р. ДП “Енергоринок” в позові відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 р. рішення місцевого суду від 16.12.2003 р. скасовано
та стягнуто з ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” на користь ДП
“Енергоринок” 86 071 921,22 грн. основного боргу, 7 179 766,85
грн. – 3% річних від простроченої суми, 9 398 789,83 грн. –
індексу інфляції, 6 074 555,32 грн. пені, 1 700 грн. державного
мита 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У касаційній скарзі ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” просить
скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 03.02.2004 р., посилаючись на те, що вона прийнята з
порушенням норм законодавства, та залишити позов без розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу ДП “Енергоринок” просить скасувати
рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2003
р., залишити без змін постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 03.02.2004 р., а скаргу – без
задоволення.
У справі з 20.05.2004 р. оголошувалась перерва.
Вивчивши справу, заслухавши пояснення представників сторін, суд
встановив наступне.
У вересні 2003 р. ДП “Енергоринок” звернулося до господарського
суду з позовом та уточненням до нього (а.с.35) про стягнення з
ВАТ “ЕК “Миколаївобленерго” 86 071 921,22 грн. основного боргу,
6 074 555,32 грн. пені, 7 179 766,85 грн. – 3% річних від
простроченої суми, 9 398 789,83 грн. – індексу інфляції, 1 700
грн. державного мита 118 грн. – витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу, посилаючись на неналежне
виконання відповідачем договірних зобов’язань у частині
розрахунків за придбану електричну енергію.
Апеляційний суд повно, всебічно дослідив надані сторонами
докази, належно їх оцінив і дійшов обґрунтованого висновку про
скасування рішення
суду першої інстанції та задоволення позову. При цьому суд
виходив з того, що відповідач несвоєчасно здійснював розрахунки
за придбану в період з 01.08.2000р по 31.12.2000 р.
електроенергію по договору від 20.08.1999 р. № 65/01-ЕР, позовні
вимоги підтверджуються актами купівлі-продажу електроенергії між
сторонами у серпні-грудні 2000 р. (а.с. 17-21), актами звірки
розрахунків за куплену електроенергію за спірний період (а.с.
220-224), довідкою ДП “Енергоринок” про наявність боргу у сумі
86 071 921,22 грн, розрахунками нарахування пені, 3% річних,
індексу інфляції. До того ж, колегія суддів апеляційного суду
дійшла вірного висновку про те, що рахунки-фактури виписуються
на підставі актів купівлі-продажу електроенергії, підписаних
обома сторонами, які є первинними документами, де зазначена
вартість електроенергії, і які були прийняті відповідачем до
виконання на спірну суму.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на невиконання
позивачем умов договору передачі електроенергії щодо надіслання
рахунків-фактур для оплати отриманої електроенергії ретельно
досліджені апеляційним судом та за результатами аналізу
сукупності наявних у справі матеріалів відхилені як
безпідставні. Надані сторонами докази свідчать про наявність
заборгованості відповідача, ухилення відповідача від оплати
продукції, тому на нього підставно покладений обов’язок
виконання договірних зобов’язань. Вказівки відповідача про
невірне стягнення 3% річних без врахування скорочених строків
позовної давності помилкові, тому що передбачені ст. 214 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
відсотки не відносяться до неустойки.
Решта доводів касаційної скарги зводяться до посилання на
недоведеність обставин справи та необхідності вирішення
касаційною інстанцією питань про надання переваги доказів
відповідача над іншими, тобто здійснення відмінної від
апеляційного суду оцінки доказів, що суперечить вимогам
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому до уваги не приймаються.
Отже, постанова апеляційного суду відповідає матеріалам справи,
законодавству, тому підстав для задоволення касаційної скарги
немає.
Керуючись ст.ст. 111-9 - 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
03.02.2004 р. у справі № 12/271 залишити без змін, а касаційну
скаргу ВАТ “Енергопостачальна компанія “Миколаївобленерго” – без
задоволення.