ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 10/89-2401
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства “Т”
і додані до неї матеріали
на рішення від 11.12.2003
господарського суду Тернопільської області
у справі № 10/89-2401
за позовом Комунального підприємства “Т”
до Тернопільського міського
комунального підприємства теплових
мереж “ТКЕ”
про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та
водовідведення на суму 1906129,77 грн.
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство “Т” у вересні 2003 року звернулося в
господарський суд Тернопільської області з позовом до
Тернопільського комунального підприємства теплових мереж “ТКЕ”
про стягнення заборгованості в сумі 1906129,77 грн. за надані
послуги з водопостачання та водовідведення згідно з договором
від.05.1998 року за період з.10.1999 року по березень 2001 року.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
11.12.2003 у справі № 10/89-2401 в позові відмовлено. Рішення
мотивоване тим, що КП “Т”, вважаючи, що відповідач у справі
неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором, вже
звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі
1906029 грн. 77 коп. , посилаючись на умови договору № 70 від
07.03.2001, укладеного між сторонами у справі, і що рішенням
господарського суду у справі № 9\402-3794 від 15.01.2003 КП “Т”
було відмовлено в позові; постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 09.04.2002 рішення господарського суду
від 15.01.2001 у справі № 9/402-3794 залишено без змін з огляду
на те, що сума 1906029,77 грн. є дебіторською заборгованістю,
яка виникла з попереднього договору між сторонами у справі
від.05.1998 року, що втратив чинність, а також, що позивачем не
було подано доказів (спільних актів) стосовно витоків води чи
нераціонального її використання, а тому в постанові Львівського
апеляційного господарського суду від 09.04.2002 у справі
№ 9/402-3794 зроблено висновок, що позовні вимоги КП “Т” про
стягнення боргу 1906029,77 грн. є недоведеними. З огляду на
викладене та посилаючись на частину другу ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якою встановлено, що
факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду
однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в
яких беруть участь ті самі сторони, оскаржуваним рішенням від
11.12.2003 відмовлено у позові.
Комунальне підприємство “Т” у своїй касаційній скарзі просить
скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від
11.12.2003 у справі № 10/89-2401 і прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що
рішення від 11.12.2003 було прийнято з порушенням норм
матеріального та процесуального права. Скаржник просить
врахувати те, що підставою позовних вимог КП “Т” у справі
№ 9/402-3794 був договір № 70 від 07.03.2001 та рахунок про
оплату послуг № 913 від 11.04.2001. У зв’язку з тим, що сума
заборгованості в розмірі 1906029,77 грн. виникла згідно договору
від.05.1998 року та на підставі відповідних рахунків про оплату
послуг з водопостачання і водовідведення (п. 11 договору
від.05.1998 року), а такі рахунки в справі № 9/402-3794 не
досліджувались (оскільки не пред’являлись позивачем в якості
підстав позовних вимог). Судом правомірно, вважає скаржник, в
даній справі було визначено недоведеність вимог КП “Т” на суму
1906029,77 грн. відповідно до договору від 07.03.2001. Скаржник
зауважує, що згідно зі ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. В
даній справі (№ 10/89-2401) комунальним підприємством “Т” в
якості підстав своїх позовних вимог було надано суду договір на
відпуск води з комунального водопроводу КП “ТКЕ” для її
пўдўгрўву і забезпечення об’єктів міста тепловою енергією і
гарячим водопостачанням, укладений в травні 1998 року, рахунки
про оплату послуг КП “Т” після вручення яких протягом 5 днів у
відповідача виникав обов’язок по сплаті даних послуг, акти та
рапорти відповідача, які підтверджували загальні обсяги
одержаної та відведеної води. Всупереч ст. 34 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
Тернопільської області не визнав дані докази як такі, що мають
значення для справи та прийняв рішення в даній справі без
урахування даних доказів. На думку скаржника, саме в цьому
проявляється порушення господарським судом Тернопільської
області процесуальних норм при прийнятті рішення від 11.12.2003
у справі № 10/90-2401. У касаційній скарзі також зазначено, що
при прийнятті рішення від 11.12.2003 у справі № 10/90-2401
господарський суд Тернопільської області порушив норми
матеріального права України, зокрема ст. 151 та ст. 161 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Так, протягом.10.1999 року.03.2001 року
відповідачем згідно договору на відпуск води з комунального
водопроводу КП “ТКЕ” для її підігріву і забезпечення об’єктів
міста тепловою енергією і гарячим водопостачанням від.05.1998
року було спожито послуги з водопостачання і водовідведення, які
не були оплачені в повному розмірі, що суперечить нормам
цивільного законодавства України та укладеному між сторонами
договору.
Комунальне підприємство “Т” у доповненні до касаційної скарги
зазначає, що при поданні першого позову про стягнення з ТКПТМ
“ТКЕ” заборгованості в сумі 1906129,77 грн. ним в якості
обгрунтування (підстав) своїх позовних вимог наведені умови
договору № 70 від 07.03.2001 та рахунок про оплату послуг з
водопостачання і водовідведення, пред’явленого відповідачу до
оплати в квітні 2001 року. Під час розгляду цієї позовної заяви
господарський суд Тернопільської області при прийнятті рішення у
справі № 9/402-3794 встановив, що дана заборгованість
відповідача виникла згідно договору на відпуск води з
комунального водопроводу та відведення стічної води у комунальну
каналізацію від.05.1998 року, а не представленого в якості
підстави позову договору № 70 від 07.03.2001. У зв’язку з тим,
що “цивільні права, які виникають у кредитора за договором, в
силу виконання ним зобов’язання, не виникають раніше моменту
укладення договору (досягнення згоди по всіх істотних умовах
договору та підписання тексту договору) та виконання кредитором
своїх обов’язків” (абз. 4 ст. 2 рішення від 15.01.2002 у справі
№ 9/402-3794), а також у зв’язку з тим, що “такі вимоги позивача
розглядаються судом як такі, що не випливають з підстав,
зазначених позивачем у позові” (абз.7 ст. 2 рішення від
15.01.2002 у справі № 9/402-3794 господарським судом у
задоволенні першого позову КП “Т” до ТКПТМ “ТКЕ” було
відмовлено. Львівський апеляційний господарський суд дійшов того
ж висновку, що й суд першої інстанції: “По новому договору № 70
відлік розрахункового періоду міг розпочатися з моменту його
підписання (07.03.2001), а не в продовження дії старого
договору” (абз.7 стр.3 постанови від 09.04.2002 у справі
№ 9/402-3794). У зв’язку з цим вимоги КП “Т” в справі
№ 9/402-3794 було визнано недоведеними. Скаржник зауважує, що
при йому звернення до господарського суду Тернопільської області
11.09.2003 вдруге з позовною заявою за примусовим стягненням
заборгованості з ТКПТМ “ТКЕ” в якості підстави позовних вимог
було представлено договір від.05.1998 року, рахунки про оплату
послуг з водопостачання і водовідведення за період з.10.1999
року до 07.03.2001 (згідно п. 11 договору від.05.1998 року
зобов’язання по оплаті послуг з водопостачання і водовідведення
у ТКПТМ “ТКЕ” виникали протягом 5 днів з моменту вручення
відповідного рахунку), а також щомісячні акти та рапорти про
загальну кількість одержаної води відповідачем. Таким чином,
підстави позовних вимог при поданні обох позовних заяв є
абсолютно різними, а тому висновок суду у справі № 9/402-3794 не
є обов’язковим згідно ст. 35 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
для суду при вирішенні спору за
другим позовом у справі № 10/89-2401.
Всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд Тернопільської області при
прийнятті рішення 11.12.2003 у справі № 10/90-2401 не дав жодної
оцінки тим доказам, які були представлені позивачем в якості
підстав своїх позовних вимог. Скаржник просить врахувати, що
незважаючи на встановлений у постанові Львівського апеляційного
господарського суду факт втрати чинності договору на відпуск
води з комунального водопроводу КП “ТКЕ” для її підігріву і
забезпечення об’єктів міста тепловою енергією і гарячим
водопостачанням від.05.1998 року, зобов’язання по оплаті наданих
за даним договором послуг залишаються з боку ТКПТМ “ТКЕ”
невиконаними по сьогоднішній день. В той же час ст. 216 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
(в редакції, що діяла протягом 1998-2001рр.)
визнавала зобов’язання припиненим за умови його виконання,
проведеним належним чином. Жодних належних доказів виконання
зобов’язання по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення
відповідачем в даній справі (№ 10/89-2401) суду не було
представлено. Вся сума позову в даній справі складає вартість
лише дійсно поставленої та відведеної води відповідача, що
супроводжувалось з боку позивача відповідними витратами
(вартість електроенергії, обслуговування трубопроводів тощо) для
надання послуг з водопостачання і водовідведення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування господарським
судом Тернопільської області норм матеріального і процесуального
права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішення господарського суду першої інстанції,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Господарським судом Тернопільської області встановлено, що між
сторонами у справі у травні 1998 року укладено договір на
відпуск води з комунального водопроводу КП “ТКЕ” для її
підігріву і забезпечення об’єктів міста тепловою енергією і
гарячим водопостачанням. Господарський суд Тернопільської
області рішенням від 11.12.2003 у цій справі відмовив у позові
про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та
водовідведення надані позивачем відповідачу згідно з договором
від.05.1998 року у період з.10.1999 року по березень 2001 року з
огляду на те, що під час розгляду між тими ж сторонами
господарським судом іншої справи, а саме № 9/402-3794, рішенням
від 15.01.2003 та постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 09.04.2002 були встановлені факти, які
відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не доводяться знову при вирішенні інших
спорів. У рішенні від 11.12.2003 суд першої інстанції не
зазначив чітко які саме факти встановлені у вищевказаних рішенні
та постанові у справі № 9/402-3794, що мають значення для
правильного вирішення цього спору.
Судом першої інстанції не дано повної оцінки доказів для
встановлення наявності чи відсутності обставин, на яких
грунтуються вимоги та заперечення сторін, у зв’язку з чим не
повністю з’ясовані обставини справи, зокрема, щодо періоду, за
який виникла у відповідача заборгованість по оплаті води, який
договір діяв між сторонами у спірний період, розмір
заборгованості, не застосовані правові норми про позовну
давність.
Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанції в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і
повно розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення
обставин справи у рішенні або постанові господарського суду,
передбачених частиною 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відсутність якої унеможливлює
правильність застосування норм матеріального права при вирішенні
спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що прийняте у справі судове рішення підлягає
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти до
уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи та
в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111" Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства “Т” на рішення
господарського суду Тернопільської області від 11.12.2003 у
справі № 10/89-2401 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Тернопільської області від
11.12.2003 у справі № 10/89-2401 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Тернопільської області.