ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 10/188
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді
суддів
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“У” в особі Нафтогазовидобувного управління “Д” на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 12.01.2004р.
у справі № 10/188 господарського суду Івано-Франківської області
за позовом Приватного підприємства “АП”
до відповідача Відкритого акціонерного товариства “У” в особі
Нафтогазовидобувного управління “Д”
про стягнення 129 923,61грн.
за участю представників:
ПП “АП”
ВАТ “У”
в с т а н о в и л а:
Приватне підприємство "АП" звернулося до господарського суду
Івано-Франківської області та просило стягнути з Відкритого
акціонерного товариства "У", яке представляє Нафтогазовидобувне
управління "Д", 129 923,61грн. заборгованості за договором від
14.11.2002р. № 1522/02-МТР, у т.ч. 126487,33грн.
заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 3 436,28грн.
врахунок трьох процентів річних. В обґрунтування заявлених
вимог, позивач посилався на те, що відповідач в установлений
договором строк не виконав уповному обсязі взятих на себе
зобов'язань щодо сплати коштів за відпущену продукцію (а.с.2-3).
НГВУ "Д" у відзиві на позов просить залишити його без розгляду,
посилаючись на те, що НГВУ "Д" не має статусу юридичної особи, у
зв'язку з чим не може бути стороною у справі.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
06.11.2003р. позов задоволене частково. Відповідно до рішення
суду з ВАТ "У" в особі НГВУ "Д" на користь ПП "АП" стягнуто 125
767,33 грн. основної заборгованості з урахуванням індексу
інфляції, 3 436,28грн. процентів; в іншій частині позову
відмовлено (а.с.45).
Прийняте судом рішення в частині задоволення заявлених вимог
мотивовано тим, що відповідач у встановлений договором строк не
виконав в повному обсязі взятих на себе зобов'язань щодо сплати
коштів за відпущену продукцію, у зв'язку з чим зобов'язаний
сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції та
три проценти річних від простроченої суми.
В частині позовних вимог відмовлено з тих підстав, що позивачем
невірно обраховано суму заборгованості з урахуванням офіційно
встановленого індексу інфляції.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.01.2004р. рішення господарського суду Івано-Франківської
області від 06.11.2003р. частково змінено, шляхом викладення
другого абзацу його резолютивної частини в редакції: "стягнути з
ВАТ "У м. Київ, Несторівський провулок 3-5 на користь (далі по
тексту рішення" (а.с.83-84).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ВАТ У"
особі НГВУ "Д" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати
на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
У поданій касаційній скарзі скаржник посилається на порушення
судами норм процесуального права, а саме ст.ст. 24,77 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Так, скаржник стверджує, що:
- судом не взято до уваги те, що НГВУ "Д" надано право
здійснювати від імені ВАТ "У" повноваження сторони у справі лише
у випадку визнання в установленому порядку ВАТ "У" відповідачем
у справі;
- відповідача не повідомлено належним чином про час і місце
засідання суду апеляційної інстанції, що відбулось 12.01.2004р.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить
касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в
редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), цивільні
права і обов'язки виникають з підстав, передбачених
законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і
не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту
цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.
Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають,
зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не
передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, договір
(багатостороння угода) є однією з підстав виникнення
зобов'язань.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, сторонами
у справі ПП "АТ "Промтехноімпекс" та ВАТ "У" укладено договір №
1522/02-МТР від 14.11.2002р., який від імені відповідача
підписано керівником структурного підрозділу - начальником
Нафтогазовидобувного управління "Д" на підставі довіреності № юр-
698 від 02.09.2002р.
В силу ст. 62 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода, укладена однією особою
(представником) від імені другої особи (яку представляють) в
силу повноваження, що ґрунтується, зокрема, на довіреності
безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і
обов'язки особи, яку представляють.
Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що за укладеною
угодою прав та обов'язків набув саме відповідач у справі - ВАТ
"У".
Позивач у справі взяті на себе зобов'язання за цим договором
щодо передачі у власність відповідача продукції, обумовленої
специфікацією, яка є невід'ємною частиною вказаного договору, що
встановлено судами, виконав, а відповідач допустив
заборгованість з оплати відпущеної продукції, розмір якої на час
прийняття рішення у даній справі становив 120 000грн.
Відповідно до ст.ст. 161,162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, зобов'язання
повинні виконуватися належним чином і в установлений строк
відповідно до вказівок, зокрема, договору; одностороння відмова
від виконання зобов'язання за загальним правилом не
допускається.
Оскільки строк виконання зобов'язання щодо сплати коштів за
поставлену продукцію відповідачем пропущено, суд першої
інстанції правомірно дійшов висновку щодо обґрунтованості
заявлених вимог та прийняв рішення про захист порушеного права
позивача шляхом стягнення основної заборгованості з відповідача,
а суд апеляційної інстанції вірно визнав рішення суду в цій
частині обґрунтованим, виправивши допущену у рішенні суду першої
інстанції помилку щодо найменування сторони у справі.
Згідно ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, боржник, який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити, зокрема, три проценти річних з
простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений
інший розмір процентів.
Таким чином, висновки судів щодо задоволення позову в частині
стягнення суми заборгованості з урахуванням індексу інфляції,
розмір якої становить 125 767,33грн. (за розрахунком суду), та 3
436,28грн. в рахунок трьох процентів річних обгрунтовані.
Посилання скаржника на порушення судами норм процесуального
права при вирішенні даного спору та перегляді рішення в
апеляційному порядку безпідставні.
З матеріалів справи, а саме позовної заяви (а.с.2), вбачається,
що вимоги позивачем заявлені саме до ВАТ "У", яке представляє
Нафтогазовидобувне управління "Д", а не безпосередньо до цього
структурного підрозділу, отже посилання скаржника на
необхідність заміни відповідача у справі безпідставні.
Відповідно до ч. 2 ст. 15 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, справи у
спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з
інших підстав, а також справи про
визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за
місцезнаходженням відповідача. При цьому, за змістом ч. 4
вказаної норми, якщо юридичну особу представляє уповноважений
нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору
визначається з урахуванням частин першої -третьої цієї статті
залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Враховуючи, що судами встановлено, що Нафтогазовидобувне
управління "Д" має відповідні повноваження, посилання скаржника
на те, що даний спір підлягає розгляду у господарському суді м.
Києва безпідставні.
Також не відповідають дійсності твердження скаржника і щодо
розгляду апеляційної скарги судом без участі повноважного
представника відповідача, якого не було повідомлено про час і
місце засідання суду, що відбулось 12.01.2004р.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Львівського
апеляційного господарського суду від 18.12.2003р. щодо
перенесення дати судового розгляду апеляційної скарги на
12.01.2004р. (а.с.47) направлена сторонам у справі, у тому числі
і ВАТ "У" в особі НГВУ "Д", і отримана ним 26.12.2003р.
(а.с.48).
В судовому засіданні, що відбулось 12.01.2004р. приймав участь
представник відповідача, повноваження якого на представництво
перевірені судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 12.01.2004р. відповідає нормам
матеріального та процесуального права і підстав для її
скасування колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А :
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.01.2004р. у справі № 10/188 господарського суду Івано-
Франківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства “У” в особі
Нафтогазовидобувного управління “Д” – без задоволення.