ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 1/358
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
розглянувши касаційну скаргу ЗАТ “П”
і додані до неї матеріали
на постанову від 19.02.2004 р.
Київського апеляційного господарського суду
у справі № 1/358
господарського суду м. Києва
за позовом ЗАТ “П”
до Комунального підприємства “К”
про спонукання до укладення договору
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2001 р. ЗАТ “П” звернулося в господарський суд м. Києва
з позовом до Державного комунального підприємства житлового
господарства Ленінградського району м. Києва про спонукання до
укладення договору оренди нежитлового приміщення по вул. Г. Юри,
13.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.09.2003 р. здійснено
заміну відповідача – Державного комунального підприємства
житлового господарства Ленінградського (Святошинського) району
м. Києва на належного відповідача – Комунальне підприємство “К”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 02.12.2003 р. позов
задоволено; визнано укладеним договір оренди нежитлових
приміщень загальною площею 503,2 кв. м за адресою м. Київ, вул.
Гната Юри, 13 на умовах запропонованих позивачем з КП “К” з
визначенням терміну його дії по 31.12.2006 року та з розрахунком
орендних платежів відповідно до діючої Методики розрахунку і
порядку використання орендної плати за користування майном
територіальної громади м. Києва. Рішення суду мотивоване тим, що
по-перше, рішеннями №№ 8,69,108 від 1994 р. Ленінградська
районна рада м. Києва зобов`язала ДКПЖГ Ленінградського району
укласти договір на спірне приміщення з ОП “П”; по-друге,
відповідно до ст. 4 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
оскільки між сторонами
виникли правовідносини, у фактичного користувача приміщенням є
право щодо пролонгації та переукладення орендного договору;
по-третє, запропонований позивачем текст договору відповідає
вимогам чинного законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2004 р. зазначене рішення господарського суду від
02.12.2003 р. у справі № 1/358 скасовано; прийнято нове рішення,
яким у позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що оскільки
спірне приміщення знаходиться у комунальній власності
територіальної громади м. Києва як суб`єкта права власності,
Київською міською радою не надавалось згоди щодо надання в
оренду ЗАТ “П” спірного приміщення, то відсутні підстави для
задоволення позову та спонукання КП “К” до укладення договору
оренди.
У касаційній скарзі ЗАТ “П” просить скасувати постанову
Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2004 р. та
залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від
02.12.2003 р. Скаржник посилається на те, що Київський
апеляційний господарський суд при прийнятті оскаржуваної
постанови порушив вимоги ст.ст. 6, 7 Закону України “Про оренду
державного та комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
та ст. 3 Закону
України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”
( 2171-12 ) (2171-12)
. Крім того, в касаційній скарзі зазначено, що
висновки, викладені в постанові Київського апеляційного
господарського суду, суперечать встановленим обставинам справи.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників
сторін, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає
задоволенню.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Господарським судом м. Києва встановлено, що рішеннями
виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних
депутатів м. Києва №№ 8, 69, 108 від 1994 р. було зобов`язано
ДКПЖГ Ленінградського району м. Києва прийняти на баланс
нежитловий будинок № 13 по вул. Гната Юри у м. Києві та укласти
договір оренди на спірне приміщення з ОП “П” (позивачем). Під
час створення ЗАТ “П” кондитерський цех, що розташований за
адресою м. Києва, вул. Гната Юри, 13, було включено до складу
позивача, але без передачі приміщення.
Як встановлено господарським судом м. Києва та вбачається з
матеріалів справи, позивач, будучи правонаступником
Райгастрономторгу, продовжував користування спірним приміщенням
згідно з договором № 7901 від 01.01.1990 р., а в подальшому
неодноразово звертався до відповідача (листи № 89 від 24.02.2001
р., № 164 від 20.06.2000 р., № 183 від 27.07.2000 р.) та до
Голови Ленінградської РДА м. Києва (листи № 211 від 12.09.2000
р., № 254 від 25.10.2000 р.) про спонукання до переукладання
договору оренди чи підписання нового договору. Проте відповідач
та Ленінградська районна рада народних депутатів м. Києва
зволікали укладати договір за текстом запропонованого проекту
договору оренди, посилаючись на не врегулювання спірних позицій
(листи № 206 від 08.12.1995 р., б/н від 16.09.1997 р., б/н від
28.01.1998 р., № 460 від 05.09.2000 р., № 251 від 23.05.2001
р.).
Згідно з ст. 2 Закону України від 06.03.1992 р. “Про
приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
будівлі (споруди, приміщення)
приватизуються разом з розташованими в них об'єктами
приватизації, крім випадків відмови покупця від приватизації
будівлі (споруди, приміщення), в якій розташований об'єкт, що
приватизується шляхом викупу, або якщо на це немає прямої
заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної
Ради Автономної Республіки Крим чи місцевої Ради відповідного
рівня.
За наявності заборони на приватизацію будівлі (споруди,
приміщення), в якій розташований об'єкт приватизації, або у разі
відмови покупця від приватизації будівлі (споруди, приміщення),
в якій розташований об'єкт, що приватизується шляхом викупу,
зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються у
встановленому порядку власникам приватизованих об'єктів в оренду
на строк не менш як десять років.
В постанові Київського апеляційний господарський суд зазначено,
що відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінградської
районної ради народних депутатів м. Києва № 69 приміщення та
майно кондцеху (вул. Гната Юри, 13) надано в орендне
користування організації орендарів “П” терміном на 1 рік. З
вказаним твердженням апеляційного господарського суду погодитися
не можна, оскільки зазначеним рішенням виконавчого комітету
вирішено надати майно кондцеху в орендне користування
організації орендарів “П” та зобов`язано державне комунальне
пўдприємство житлового господарства Ленінградського району м.
Києва укласти договори оренди приміщень, які належать до
комунальної власності району з організацією орендарів “П”. Проте
договір оренди укладено не було (що є предметом даного спору),
тому є помилковим і посилання Київського апеляційного
господарського суду на лист Ленінградської районної державної
адміністрації м. Києва від 12.11.1999 р., в якому
підтверджується згода на розірвання договорів оренди нежилих
приміщень та приміщення по вул. Гната Юри, 13 (кондцех).
Скасовуючи рішення господарського суду м. Києва від 02.12.2003
р. апеляційна інстанція також посилається на те, що на даний час
спірне приміщення знаходиться у комунальній власності
територіальної громади м. Києва як суб`єкта права власності, а
Київською міською радою не надавалось згоди щодо надання в
оренду ЗАТ “П” спірного приміщення. Проте апеляційним
господарським судом не взято до уваги той факт, що на час
створення ЗАТ “П” спірне приміщення знаходилось у комунальній
власності Ленінградського району м. Києва, та те що рішеннями
виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних
депутатів м. Києва №№ 8, 69, 108 від 1994 р. було зобов`язано
ДКПЖГ Ленінградського району м. Києва укласти договір оренди на
спірне приміщення з позивачем.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським
судом м. Києва позивач продовжує користування приміщенням та
проводить як орендар розрахунки за його користування. Акт від
26.11.2002 р. про фактичне використання спірного приміщення, що
засвідчений підписами та печатками сторін у справі, залучено до
матеріалів справи. Всі істотні умови договору оренди,
передбачені Законом України “Про оренду державного та
комунального майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
враховані позивачем у
запропонованому проекті.
З огляду на викладене та враховуючи наявність правовідносин між
сторонами, які виникли на підставі ст. 4, діючого на той час ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого
висновку про те, що у позивача були правові підстави для
спонукання відповідача укласти договір оренди на спірне
приміщення, а тому правомірно визнав укладеним договір оренди
нежитлових приміщень загальною площею 503,2 кв. м за адресою м.
Київ, вул. Гната Юри, 13 на умовах запропонованих позивачем з КП
“К”.
Враховуючи викладене, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду від 19.02.2004 р. підлягає
скасуванню як така, що прийнята з неправильним застосуванням
норм матеріального права. Змінене нею законне і обґрунтоване
рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ “П” на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 19.02.2004 р. у справі № 1/358
господарського суду м. Києва задовольнити.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.02.2004 р. у справі № 1/358 скасувати, рішення господарського
суду м. Києва від 02.12.2003 р. у справі № 1/358 залишити без
змін.