ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 1/226-24/82
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув
касаційні скарги ЗАТ “Господарська спілка “Галичина”,
Дрогобицької філії АТ “Український
інноваційний банк”
на постанову від 18.11.03 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/226-24/82 господарського суду
Львівської області
за позовом ДТКП “Євронафта”, м. Дрогобич
до ЗАТ “Господарська спілка “Галичина”,
м. Дрогобич
ТзОВ “Розділспецбуд”, м. Новий Розділ
3-я особа на АТ”Український інноваційний банк” в особі
стороні позивача Дрогобицької філії
3-ті особи на ВДВС Дрогобицького МУЮ,
стороні ВАТ “НПК “Галичина”, м. Дрогобич
відповідача: ТзОВ “Марлін”, м. Дубляни
за участю Прокуратури Львівської області
про виключення майна з акту опису
У справі взяли участь представники
позивача: Артимович В.М. (дор. у справі)
3-ї особи на стороні позивача: Артимович В.М.
3-ї особи на стороні відповідача: Разумов А.В. (дор. № 3203-1031
у справі)
В судових засіданнях оголошувалась перерва до 25.05.2004.
Рішенням господарського суду Львівської області від 05.06.2003
позов задоволено. Виключено з опису цілісний майновий комплекс
автозаправної станції, яка знаходиться у м. Ходорові по вул.
Шевченка, 12а. Визнано недійсним договір безоплатного зберігання
№ 32/03-03 від 03.03.03 в частині додатку № 1 від 07.03.03 по
договору – номер по порядку 3 у переліку майна, яке передається
на зберігання – про передачу Відділом ДВС Дрогобицького
міського управління юстиції на зберігання ТзОВ “Марлін”
цілісного майнового комплексу автозаправної станції, що
знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Ходорів,
вул.Шевченка, 12а (суддя м. Хабіб). Рішення підписано 09.06.03.
Рішення мотивовано тим, що 04.12.02 господарським судом
Львівської області по справі № 7/121-23/91 про банкрутство
відповідача-1 (ЗАТ “Господарська спілка “Галичина” винесено
ухвалу, згідно якої з метою забезпечення інтересів кредиторів
накладено арешт на все майно ЗАТ “Господарська спілка
“Галичина”, в.ч. на всі грошові кошти на банківських рахунках та
корпоративні права в дочірніх підприємствах та в інших
підприємствах, де відповідач – 1 виступає в якості учасника.
Рішенням встановлено, що АЗС належить на праві власності
позивачу, а тому договір безоплатного зберігання № 32/03-03 від
03.03.03 в частині додатку № 1 від 07.03.03 до договору – номер
по порядку 3 у переліку майна, яке передається на зберігання – у
відповідності до ст.ст. 48,59 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
є недійсним
як такий, що не відповідає вимогам закону з моменту його
укладення.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.03 рішення скасоване. Прийнято нове рішення, яким в
задоволенні основного позову відмовлено. Постанову обґрунтовано
недоведеністю того, що спірні АЗС передавалися новоствореному
дочірньому підприємству у власність. Постановою зазначено, що
рішення господарського суду суперечить ст. 59 Закону України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, якою передбачено, що
особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт належить
йому, а не боржнику, може звернутися в суд з позовом про
визнання за ним права на майно та звільнення його з під арешту.
Що суд виключив з опису спірну АЗС, не звільнивши її попередньо
з-під арешту та не визначив за позивачем права власності на
спірну АЗС у встановленому Законом порядку (колегія суддів у
складі: Д.Новосад – головуючий, О.Михалюк, Г.Мельник).
В поданих касаційних скаргах АТ “Укрінбанк” та ЗАТ “Господарська
спілка “Галичина” просять постанову Львівського апеляційного
господарського суду скасувати, залишити в силі рішення
господарського суду від 05.06.03. В касаційній скарзі ЗАТ
“Господарська спілка “Галичина” посилається на те, що позивач по
справі є окремою юридичною особою, яка не відповідає за
зобов’язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не
відповідають за зобов’язаннями власника. Така ж норма закріплена
і в Статуті позивача. Тому апеляційним судом порушено ст. 61
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 6,7 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 37 Закону України “Про власність”
( 697-12 ) (697-12)
та неправильно застосовано ст. 58 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
. В касаційній скарзі АТ
“Укрінбанк” також посилається на неправильне застосування ст. 37
Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, що майно на праві
повного господарського відання не може належати ДТКП
“Євронафта”, оскільки воно є суб’єктом права колективної
власності. Скаржник також посилається на те, що суд апеляційної
інстанції не взяв до уваги доводи позивача про облікування на
його балансі вартості спірної АЗС та доводи відповідача-1 про
облікування на його балансі вартості корпоративних прав ДТКП
“Євронафта”.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі
ухвали господарського суду Львівської області (у справі про
банкрутство 1 відповідача) від 04.12.2002 накладено арешт на все
майно ЗАТ “Господарська спілка “Галичина” і в тому числі на всі
грошові кошти на банківських рахунках та корпоративні права в
дочірніх підприємствах та в інших підприємствах, де відповідач 1
виступає в якості учасника.
Спірну АЗС вилучено у позивача 5.03.2003 державним виконавцем
Відділу ДВС Дрогобицького міського управління юстиції та
передано на зберігання представнику 3-ої особи 2, про що
складено акт опису й арешту майна ЛА № 255389.
Відповідно Статуту ДТКП “Євронафта” 9п. 4.10 спірна АЗС була
передана підприємству в якості внеску до статутного фонду ЗАТ
“Господарська спілка “Галичина” в обмін на корпоративні права
ДТКП “Євронафта”. Отримавши в обмін на передане майно
корпоративні права в обсязі вартості переданої АЗС, ЗАТ
“Господарська спілка “Галичина” втратила право власності на АЗС.
Власником АЗС стало ДТКП “Євронафта”. Отже, відповідачу-1 на
праві колективної власності належить не АЗС, а право власності
на корпоративні права позивача.
Касаційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов
правильного висновку про те, що внесення майна до статутного
фонду новоствореного підприємства є особливим видом відчуження
майна і є одним з джерел формування майна нового підприємства.
Останнє не відповідає по зобов’язанням засновників, що
передбачено Статутом ДТКП “Євронафта” та відповідає нормам
ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов
обгрунтованого висновку, що право володіння, користування та
розпорядження АЗС належить ДТКП “Євронафта” і дії держвиконавця
щодо її арешту неправомірні.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
постанова Львівського апеляційного господарського суду винесена
з порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 4 Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням суду першої інстанції було встановлено право власності
позивача на спірну АЗС.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин на підставі ст. 48 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати, а держава
законодавчо забезпечує захист права власності. Захист права
власності здійснюється, зокрема, господарським судом. У даному
випадку позивач обгрунтовував свої позовні вимоги саме тим, що
арештоване АЗС належить йому на праві власності.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги ЗАТ “Господарська спілка “Галичина”,
Дрогобицької філії АТ “Український інноваційний банк” в особі
Дрогобицької філії задовольнити.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
18.11.2003 по справі № 1/226-24/82 скасувати, а рішення
господарського суду Львівської області від 05.06.2003 залишити в
силі.