Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 року
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого судді,
суддів,
розглянув
касаційні скарги ЗАТ ""ХХХY", Ч-ської філії АТ "YYY"
на постанову від ХХ.11.03 р. Н-ського апеляційного
господарського суду
у справі № Х2 господарського суду Н-ської області
за позовом ДТКП "ZZZ", м. Ч-ськ.
до ЗАТ "ХХХ", м. Ч-ськ ТзОВ "RRR", м. Я-ськ.
3-я особа на стороні
позивача: АТ "YYY" в особі Ч-ської філії
3-ті особи на стороні
відповідача ВДВС Ч-ського МУЮ,
ВАТ "SSS", м. Ч-ськ ТзОВ "VVV", м. М-ськ
за участю Прокуратури Н-ської області
про виключення майна з акту опису
У справі взяли участь представники
позивача: присутній,
3-ї особи на стороні
позивача: присутній,
3-ї особи на стороні
відповідача: присутній.
В судових засіданнях оголошувалась перерва до ХХ.05.2004 р.
Рішенням господарського суду Н-ської області від ХХ.06.2003 р.
позов задоволено. Виключено з опису цілісний майновий комплекс
автозаправної станції, яка знаходиться у м. Р-ську по вул. П-ка,
88. Визнано недійсним договір безоплатного зберігання № Х3 від
ХХ.03.03 р. в частині додатку № Х від ХХ.03.03 р. по договору -
номер по порядку 3 у переліку майна, яке передається на зберігання
- про передачу Відділом ДВС Ч-ського міського управління юстиції
на зберігання ТзОВ "VVV" цілісного майнового комплексу
автозаправної станції , що знаходиться за адресою: Н-ська обл., м.
Р-ськ, вул. П-ка, 88 (суддя А.А.А.). Рішення підписано ХХ.06.03 р.
Рішення мотивовано тим, що ХХ.12.02 р. господарським судом Н-ської
області по справі № Х1 про банкрутство відповідача-1 (ЗАТ "ХХХ"
винесено ухвалу, згідно якої з метою забезпечення інтересів
кредиторів накладено арешт на все майно ЗАТ "ХХХ", в т.ч. на всі
грошові кошти на банківських рахунках та корпоративні права в
дочірніх підприємствах та в iнших підприємствах, де відповідач - 1
виступає в якості учасника. Рішенням встановлено, що АЗС належить
на праві власності позивачу, а тому договір безоплатного
зберігання № Х3 від ХХ.03.03 р. в частині додатку № Х від ХХ.03.03
р. до договору - номер по порядку 3 у переліку майна , яке
передається на зберігання - у відповідності до ст.ст. 48,59 ЦК
України ( 1540-06 ) (1540-06)
є недійсним як такий, що не відповідає вимогам
закону з моменту його укладення.
Постановою Н-ського апеляційного господарського суду від ХХ.11.03
р. рішення скасоване. Прийнято нове рішення, яким в задоволенні
основного позову відмовлено. Постанову обґрунтовано недоведеністю
того, що спірні АЗС передавалися новоствореному дочірньому
підприємству у власність. Постановою зазначено, що рішення
господарського суду суперечить ст. 59 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
, якою передбачено, що особа, яка
вважає, що майно, на яке накладено арешт належить йому, а не
боржнику, може звернутися в суд з позовом про визнання за ним
права на майно та звільнення його з під арешту. Що суд виключив з
опису спірну АЗС, не звільнивши її попередньо з-під арешту та не
визначив за позивачем права власності на спірну АЗС у
встановленому Законом порядку (колегія суддів у складі: Б.Б.Б. -
головуючий, В.В.В., Д.Д.Д.).
В поданих касаційних скаргах АТ "YYY" та ЗАТ "ХХХ" просять
постанову Н-ського апеляційного господарського суду скасувати,
залишити в силі рішення господарського суду від ХХ.06.03 р. В
касаційній скарзі ЗАТ "ХХХ" посилається на те, що позивач по
справі є окремою юридичною особою, яка не відповідає за
зобов'язаннями створених ним юридичних осіб, а вони не
відповідають за зобов'язаннями власника. Така ж норма закріплена і
в Статуті позивача. Тому апеляційним судом порушено ст. 61
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 6, 7 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 37 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
та неправильно застосовано ст. 58 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
. В касаційній скарзі АТ "YYY"
також посилається на неправильне застосування ст. 37 Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, що майно на праві повного
господарського відання не може належати ДТКП "ZZZ", оскільки воно
є суб'єктом права колективної власності. Скаржник також
посилається на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги
доводи позивача про облікування на його балансі вартості спірної
АЗС та доводи відповідача-1 про облікування на його балансі
вартості корпоративних прав ДТКП "ZZZ".
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що на підставі
ухвали господарського суду Н-ської області (у справі про
банкрутство 1 відповідача) від ХХ.12.2002 р. накладено арешт на
все майно ЗАТ "ХХХ" і в тому числі на всі грошові кошти на
банківських рахунках та корпоративні права в дочірніх
підприємствах та в інших підприємствах, де відповідач 1 виступає в
якості учасника.
Спірну АЗС вилучено у позивача ХХ.03.2003 р. державним виконавцем
Відділу ДВС Ч-ського міського управління юстиції та передано на
зберігання представнику 3-ої особи 2, про що складено акт опису й
арешту майна № Х9.
Відповідно Статуту ДТКП "ZZZ" 9 п. 4.10 спірна АЗС була передана
підприємству в якості внеску до статутного фонду ЗАТ "ХХХ" в обмін
на корпоративні права ДТКП "ZZZ". Отримавши в обмін на передане
майно корпоративні права в обсязі вартості переданої АЗС, ЗАТ
"ХХХ" втратила право власності на АЗС. Власником АЗС стало ДТКП
"ZZZ". Отже, відповідачу-1 на праві колективної власності належить
не АЗС, а право власності на корпоративні права позивача.
Касаційна інстанція вважає, що суд першої інстанції дійшов
правильного висновку про те, що внесення майна до статутного фонду
новоствореного підприємства є особливим видом відчуження майна і є
одним з джерел формування майна нового підприємства. Останнє не
відповідає по зобов'язанням засновників, що передбачено Статутом
ДТКП "ZZZ" та відповідає нормам ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого
висновку, що право володіння, користування та розпорядження АЗС
належить ДТКП "ZZZ" і дії держвиконавця щодо її арешту
неправомірні.
На підставі викладеного касаційна інстанція дійшла висновку, що
постанова Н-ського апеляційного господарського суду винесена з
порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 4 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 32 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Рішенням суду першої інстанції було встановлено право власності
позивача на спірну АЗС.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення,
касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин
справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
За таких обставин на підставі ст. 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
власник має право вимагати, а держава
законодавчо забезпечує захист права власності. Захист права
власності здійснюється, зокрема, господарським судом. У даному
випадку позивач обгрунтовував свої позовні вимоги саме тим, що
арештоване АЗС належить йому на праві власності.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги ЗАТ "ХХХ", Ч-ської філії АТ "YYY" в особі
Ч-ської філії задовольнити.
2. Постанову Н-ського апеляційного господарського суду від
ХХ.11.2003 р. по справі № Х2 скасувати, а рішення господарського
суду Н-ської області від ХХ.06.2003 р. залишити в силі.