ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2004 Справа N 12/134
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.-
головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач) і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"ХХХ", м. Н-ськ (далі - ТОВ "ХХХ")
на рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.03.2004
зі справи № 12/134
за позовом Н-ської філії Українсько-німецько-голландсько-датського
спільного підприємства "YYY", м. Н-ськ (далі - Н-ська філія СП
"YYY")
до ТОВ "XXX"
про стягнення 4373,73 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Н-ської філії СП "YYY": А.А.А.,
ТОВ "XXX": не з'явився.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд
України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 12.11.2003
(суддя Бутирський А.А.) позов задоволено: з ТОВ "XXX" на користь
Н-ської філії СП "YYY" стягнуто 400,77 грн. боргу, 3972,96 грн.
штрафу, 51,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення
мотивовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання зі сплати
вартості наданих позивачем послуг стільникового радіотелефонного
зв'язку, які передбачені договорами від 04.09.2002
№№110561968/866949, 110561968/867327, 110561968/867375 та
додатковими угодами до них.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 (суддя Д.Новосад - головуючий, судді О.Михалюк,
Г.Мельник) назване рішення залишено без змін з тих же мотивів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ
"XXX" просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову
апеляційного господарського суду в частині стягнення штрафних
санкцій з тих мотивів, що відповідальність за несвоєчасне
виконання грошових зобов'язань у вигляді штрафу відповідно до
статті 178 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(далі -
ЦК) та статті 4 Закону України "Про відповідальність за
несвоєчасне погашення грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
повинна
застосовуватися до відповідача на загальних підставах, а саме -
розмір штрафу не повинен перевищувати подвійної облікової ставки
Національного банку України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судових
інстанцій відповідають чинному законодавству а тому мають бути
залишені в силі.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і
місце розгляду скарги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився і направив
клопотання про розгляд скарги у його відсутність.
Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями
фактичних обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши представника
позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на
таке.
Судовими інстанціями інстанції у справі встановлено, що:
- Н-ська філія СП "YYY" та ТОВ "ХХХ" уклали договори від 04.09.
2002 №№ 110561968/866949, 110561968/867327, 110561968/867375 (далі
- Договори) та відповідні додаткові угоди до них;
- відповідно до пункту 3.2 Договорів позивач зобов'язався надавати
відповідачеві послуги стільникового радіотелефонного зв'язку, а
останній зобов'язався ними користуватися та оплачувати надані
послуги у строк до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за
розрахунковим;
- відповідно до пункту 1.2 Договорів загальні умови надання послуг
у повному обсязі визначаються Правилами користування мережами
стільникового зв'язку СП "YYY", які є невід'ємною частиною
укладених Договорів;
- відповідно до пункту 1.1 додаткових угод, основний договір
укладено терміном на 365 календарних днів, починаючи з дати
внесення "Абонентом" (відповідачем у справі) початкового авансу, а
у випадку тимчасового обмеження (призупинення) наданих послуг з
ініціативи СП "YYY" з підстав, обумовлених договором, період дії
основного договору продовжується на весь строк, протягом якого
надання послуг було призупинено;
- початковий аванс було внесено відповідачем 04.09.2002, про що
свідчить звіт про баланс особового рахунку ТОВ "ХХХ";
- з 01.11.2002 по 30.11.2002 відповідачеві надані послуги
стільникового радіотелефонного зв'язку на суму 291,00 грн., які не
оплачені;
- позивач призупинив надання послуг стільникового радіотелефонного
зв'язку, і в грудні 2002 року та січні 2003 року надавав послуги
зі збереження номерів телефонів за ТОВ "ХХХ";
- станом на 01.02.2003 заборгованість відповідача становить 400,77
грн. із них: 126,09 грн. за послуги стільникового радіотелефонного
зв'язку; 274,68 грн. за послуги зі збереження номерів телефонів за
ТОВ "ХХХ";
- відповідно до пункту 5.2 Договорів та пункту 9.2 Правил
користування мережами стільникового зв'язку СП "YYY" договір про
надання послуг припиняється, якщо абонент (ТОВ "ХХХ") має
неоплачені рахунки і не погасив наявну заборгованість протягом
одного місяця після направлення йому письмового попередження;
- письмове попередження направлено відповідачеві 21.12.2002;
- відповідно до пункту 1.4 додаткових угод при достроковому
припиненні основних договорів з ініціативи позивача у зв'язку з
невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань згідно з
основними договорами абонент (ТОВ "ХХХ") сплачує штраф в сумі 3,56
грн. (1300/365) за кожен день, що залишився до закінчення терміну
дії основних договорів, дія яких повинна була закінчитися
04.09.2003;
- у зв'язку з призупиненням надання послуг стільникового
радіотелефонного зв'язку з ініціативи позивача строк дії Договорів
продовжився до 13.11.2003;
- загальний строк прострочення платежів становить 279 днів, за що
відповідно до пункту 1.4 Договорів нараховується 3972,96 грн.
штрафу.
Причиною спору, на думку позивача, стало невиконання відповідачем
зобов'язань за договорами в частині своєчасної оплати наданих ТОВ
"ХХХ" послуг стільникового радіотелефонного зв'язку, що потягло
дострокове припинення його дії.
Відповідно до статті 178 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
виконання зобов'язань може
забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою
(штрафом, пенею), заставою і поручительством. Зі змісту названої
статті вбачається, що штраф і пеня є різновидами неустойки, як
засобу забезпечення платежу.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що при достроковому
припиненні основних договорів з ініціативи позивача у зв'язку з
невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно з
основними договорами абонент сплачує штраф.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне погашення
грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
регулює договірні
правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо
відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у
вигляді пені.
Разом з тим, відповідно до статті 72 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
, до позовів
про стягнення штрафу застосовуються скорочені строки позовної
давності у шість місяців. Як вбачається з попередніх судових
рішень у справі, з відповідача стягнуто штраф за прострочення
сплати 279 днів, тобто за більший строк, ніж передбачено
законодавством. Відповідно до статті 76 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Судовими
інстанціями не досліджувалися обставини щодо додержання строку
позовної давності для стягнення штрафу та пов'язані з цим питання.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7 - 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 12.11.2003
та постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.03.2004 зі справи № 12/134 скасувати.
3. Справу № 12/134 передати на новий розгляд до господарського
суду Чернівецької області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя В. Джунь