ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.05.2004 Справа N 2/481-11/152
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М. - головуючого,
Панченко Н.П.,
Семчука В.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Бондар Т.М. (доручення № 5801/06-10 від
07.05.2004р.);
від відповідача не з’явилися;
розглянувши матеріали Управління ПФУ у Шевченківському районі
касаційної скарги м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду
від 25.11.2003
у справі № 2/481-11/152 господарського суду
Львівської області
за позовом Управління ПФУ у Шевченківському районі
м. Львова
до ВАТ “Львівський завод радіоелектронної
медичної апаратури”
про стягнення 41 372,52 грн.
В С Т А Н О В И В:
Управління ПФУ у Шевченківському районі м. Львова звернулось з
позовом до ВАТ “Львівський завод радіоелектронної медичної
апаратури” про стягнення 41372, 52 грн. заборгованості по сплаті
пені та штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.05.2003р.
(суддя Сало І.А.) позов задоволено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2004р. (судді: Новосад Д.Ф. – головуючий, Михайлик О.В.,
Мельник Г.І.) рішення господарського суду скасовано, в позові
відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Управління ПФУ у Шевченківському
районі м. Львова просить скасувати постанову апеляційної
інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування Львівським апеляційним
господарським судом норм матеріального і процесуального права у
вирішенні даного спору, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському
районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення з наступних
підстав.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування”
( 1251-12 ) (1251-12)
збір на обов'язкове державне пенсійне страхування
віднесено до загальнообов’язкових зборів (обов’язкових
платежів).
Порядок погашення зобов’язань підприємств перед бюджетами та
державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових
платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що
застосовуються до платників податків контролюючими органами,
визначається Законом України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закону України від 21.12.2000 р.
№ 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
установи Пенсійного фонду України є
контролюючими органами стосовно збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування. Підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статті 2 цього
Закону передбачено також, що контролюючі органи мають право
здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти
нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів
(обов’язкових платежів), які віднесені до їх компетенції цим
пунктом. В силу приписів підпункту 2.3.1 пункту 2.3 цієї статті
органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення
податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні
виконавці у межах їх компетенції.
Виходячи із змісту статті 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
,
згідно з якою органи державної влади та місцевого
самоврдування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений
Конституцією України та законами України, а також враховуючи
ч. 2 ст. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, судова колегія вважає, що
Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі
м. Львова є неналежним позивачем та не мало права звертатися до
господарського суду з позовом про стягнення податкової
заборгованості по збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Львівським апеляційним господарським судом вірно застосовано
статтю 6 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно з якою контролюючі органи, які здійснюють
процедуру узгодження суми податкового зобов’язання з платником
податків і не є податковими, на підставі підпункту 6.2.1 пункту
6.2 статті 6 цього Закону мають надсилати відповідному
податковому органу подання про здійснення заходів з погашення
податкового боргу платника податків, а також розрахунок його
розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові
вимоги.
Посилання Позивача в касаційній скарзі на здійснення заходів з
стягнення вказаного податкового боргу органами державної
податкової служби та органами Пенсійного фонду України не
ґрунтується на матеріалах справи та не приймається до уваги,
оскільки згідно з ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Частиною 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права. Оскільки апеляційним господарським
судом норми матеріального та процесуального права порушено не
було, то підстави для скасування постанови відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11, Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги Управління ПФУ у Шевченківському
районі м. Львова відмовити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.11.2003р. у справі № 2/481-11/152 залишити без зміни.