ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 75/1-03
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Плавального басейну "XXX"
на постанову від 12.08.03 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №75/1-03
господарського суду Київської області
за позовом H-ської ОДПІ Київської області
до Плавального басейну "XXX"
3-тя особа Управління Державного казначейства у Київській області
про стягнення 25030 грн.
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. №1826/25-1 від 16.02.04 p.)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №33 від 08.04.04 p.)
У слуханні справи оголошувалась перерва до 27.05.04 p.
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 27.05.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя Костенко
Т.Ф.) від 07.05.03 позов задоволено з посиланням на
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду у складі: Нечитайла О.М., Алданової С.О., Папанової І.Ю.
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Плавальний басейн "XXX" звернувся до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про ліцензування
певних видів господарської діяльності" ( 1775-14 ) (1775-14)
, а тому просить
її та рішення господарського суду першої інстанції скасувати, в
позові відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу Плавального басейну "XXX" на постанову Київського
апеляційного господарського суду, заслухавши представників сторін,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності їх
оцінки судом, а також правильність застосування норм матеріального
та процесуального права відзначає наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
H-ською ДПІ проведено планову документальну перевірку плавального
басейну "XXX", про що складено акт від 23.12.02 №442/23-3 "Про
результати документальної перевірки правильності обчислення,
повноти та своєчасності сплати податків та платежів в бюджет та
інші цільові фонди по плавальному басейну "XXX" за період з
01.10.99 року по 30.09.02 року", в якому зазначено, що відповідач
у перевіряємому періоді з квітня 2001 року по вересень 2002 року
без наявності відповідної ліцензії займався наданням спортивних
послуг, що підпадають під визначення "організація та проведення
занять любителів спорту". В зв'язку з вищенаведеним H-ська ОДПІ
звернулась з позовом про стягнення з відповідача 25030 грн.
коштів, отриманих без установлених законом підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позов заявлено на підставі п.11
ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
№ 509 від 04.12.1990р.
Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство не містить норм,
що передбачають стягнення в доход держави всіх коштів, отриманих
за цивільно-правовими договорами (а правовідносини по наданню
спортивних послуг та оплата їх відносяться до цивільно-правових
угод), у зв'язку з відсутністю ліцензії в період укладення
відповідних договорів. Посилання позивача на п.11 ст.10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
є
безпідставним, оскільки вказана норма визначає, що Державні
податкові інспекції подають до судів позови до підприємств,
установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і
стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими
угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених
законом підстав.
Відповідно до частин 1, 2 ст.4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
цивільні права
і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством. В
тому числі, цивільні права і обов'язки виникають з угод,
передбачених законом.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції спірні кошти
отримані відповідачем на підставі цивільно-правових угод надання
спортивних послуг.
Вказані договори не оспорені та не визнанні в установленому
порядку недійсними, клопотання про вихід за межі позовних вимог і
визнання договорів недійсними позивачем не заявлялось. Окрім того,
наслідки недійсності договорів чітко визначені цивільним
законодавством.
Таким чином, господарському суду при розгляді справи слід було з
ясувати правовідносини сторін - H-ської ОДПІ Київської області та
Плавального басейну "XXX" з огляду на вимоги вищезгаданих норм
законодавства.
Вищезазначене питання має значення для правильного вирішення спору
та належної правової оцінки спірних правовідносин, які склалися
між сторонами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення та
постанова господарських судів по даній справі підлягають
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом засоби для всебічного, повного об'єктивного встановлення
всіх обставин справи, прав і обов'язків сторін, та в залежності
від встановленого, відповідно до вимог чинного законодавства
вирішити спір.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу Плавального басейну "XXX" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 07.05.03 p. та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.03
p. у справі №75/1-03 скасувати, справу №75/1-03 направити на новий
розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська