ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 33/603
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Дарницькому районі м. Києва
матеріали касаційної
скарги
на постанову від 10.12.2003 року Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 33
господарського суду м. Києва
за позовом Корпорації "АУ"
до Державної податкової інспекції у
Дарницькому районі м. Києва
про визнання недійсним податкового
повідомлення- рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: присутній
від відповідача: присутній
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2003 року,
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 10.12.2003р., по справі № 33 позов
задоволене; визнане недійсним податкове повідомлення-рішення
Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва №
0002142301/0-9570 від 08.04.2003р.; стягнуте з відповідача на
користь позивача 203,00 грн. судових витрат.
В касаційній скарзі ДПІ у Дарницькому районі м. Києва просить
скасувати ухвалену по справі постанову повністю та прийняти нове
рішення по справі - в позові відмовити, посилаючись на порушення
норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 6.2.1 п. 6.2 ст.
6 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач суду не надіслав.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника
відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на
касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлене, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було
проведено перевірку дотримання вимог податкового і валютного
законодавства Корпорації "АУ" за період з 01.10.2000р. по
01.01.2003р., за результатами якої складено акт № 15/209-23/2-014-
22868070 від 04.04.2003р.
На підставі даного акту відповідач прийняв податкове
повідомленнярішення № 0002142301/0-9570 від 08.04.2003р., яким
позивачу визначене податкове зобов'язання по податку на додану
вартість у сумі 757224,40грн., в тому числі основний платіж -
504816,40грн. та 252408грн. - штрафні (фінансові) санкції.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що Корпорацією "АУ"
(комітент) укладено договір комісії № 21 від 26.09.2002р. з МП "А"
(комісіонер), згідно якого останній здійснює експорт продукції
Корпорації "АУ". МП "А" на виконання договору комісії № 21 від
26.09.2002р. уклало договір № 15 від 08.10.2002р. з ТОВ "ЮМС", за
яким автоматизовані системи моніторингу та керування комплексом
станцій катодного захисту підземних металевих споруд нафтопроводу
на 100 км на суму 2525132,30грн. МП "А" експортувало ТОВ "ЮМС".
Згідно матеріалів, наданих до перевірки ГВПМ ДПІ у Дарницькому
районі м. Києва, ТОВ "ЮМС" звітність в податкову інспекцію за
місцем реєстрації не подає, не є суб'єктом зовнішньоекономічної
діяльності, не здійснювало експортно-імпортних операцій, директору
підприємства Б-у М.С. про призначення його на посаду директора не
відомо, свій паспорт він втратив. Тому фактичне отримання
автоматизованої системи моніторингу та керування комплексом
станцій катодного захисту підземних металевих споруд нафтопроводу
ТОВ "ЮМС" та розрахунки за отриманий товар не підтверджуються.
Позивач застосував "нульову" ставку по податку на додану вартість
по експортних операціях. Враховуючи, що продаж за межі митної
території не підтверджено, перевіркою встановлено заниження чистої
суми податкових зобов'язань за листопад 2002р. в сумі
504816,40грн.
Висновки відповідача, викладені в акті перевірки, колегія
апеляційного суду обґрунтовано визнала помилковими та такими, що
спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
26.09.2002р. між позивачем та МП "А" було укладено договір комісії
№ 21 та Додаткову угоду № 1 від 08.11.2002р., згідно яких МП "А"
за винагороду, за дорученням, за рахунок і в інтересах позивача
зобов'язалось укласти угоду з продажу на експорт товару позивача.
Згідно до Специфікації № 1 від 26.09.2002р. до договору комісії
№ 21 від 26.09.2002р. комісіонером було експортовано
автоматизовану систему моніторингу та керування комплексом станцій
катодного захисту підземних металевих споруд нафтопроводу на 100
км, загальною вартістю 2525132,30грн. (14 989 611,16 рос. руб.).
Товар передано комісіонеру на підставі акту прийому-передачі
продукції на комісію, що є Додатком № 2 від 27.09.2002р. до
договору комісії № 21 від 26.09.2002р.
МП "А" на виконання договору комісії № 21 від 26.09.2002р. уклало
договір № 15 від 08.10.2002р. з ТОВ "ЮМС", за яким реалізувало ТОВ
"ЮМС" автоматизовану систему моніторингу та керування комплексом
станцій катодного захисту підземних металевих споруд нафтопроводу
на 100 км (вартість -15 010 000,00 рос. руб.).
Виконання умов договору комісії № 21 від 26.09.2002р.
підтверджується вантажною митною декларацією № 12500/2/113165 від
30.10.2002р., звітом комісіонера МП "А" від 05.11.2002р.(а.с.
55,66).
Статтею 8 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
встановлено, що
регулювання митною справою здійснюють найвищі органи державної
влади та управління.
Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі
митної справи є Державний митний комітет, який приймає нормативні
акти відповідно до Митного кодексу України та інших законів
України. Забороняється регулювання митної справи прямо не
передбаченими у законодавстві України актами і діями державних та
недержавних органів.
Згідно із ст. 9 вищезазначеного кодексу безпосереднє здійснення
митної справи покладається на митні органи України, які
складаються з Державного митного комітету України, територіальних
митних управлінь, митниць та інших митних установ України.
Головними завданнями митних органів, у т.ч. є: контроль за
додержанням законодавства про митну справу, вдосконалення митного
контролю і оформлення товарів при переміщенні через митний кордон
України, боротьба з контрабандою та порушенням митних правил.
Згідно із ст. 2, 6, 8 Положення про вантажну митну декларацію
( 574-97-п ) (574-97-п)
, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України
№ 574 від 09.06.1997р., вантажна митна декларація - заява, що
містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби
і мету їх переміщення через митний кордон України, а також
інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного
оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. ВМД
застосовується під час декларування суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності товарів та інших предметів, що
перевозяться через митний кордон України. У разі прийняття ВМД для
оформлення їй присвоюється реєстраційний номер та проводиться
реєстрація в журналі обліку ВМД. ВМД вважається оформленою за
наявності на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора
митниці, що здійснив митне оформлення товару.
Інструкцією "Про порядок заповнення вантажної митної декларації"
( z0443-97 ) (z0443-97)
, передбачено, що графа-1 містить відомості про тип
ВМД, який застосовується, літери ЕК - визначають напрямок
переміщення предметів, а саме вивезення предметів (товарів) з
України; графа-17 містить відомості про країну призначення;
графа29 містить відомості про найменування митного органу, в зоні
якого розташовано пункт пропуску на митному кордоні.
Матеріалами справи встановлено, що вантажна митна декларація
надана позивачем має особисту номерну печатку інспектора митниці,
що здійснив митне оформлення товару, містить гербову печатку
Північної регіональної митниці з відомостями, що товар, а саме
автоматизована система Моніторингу та керування комплексом станцій
катодного захисту підземних металевих споруд нафтопроводу на 100
км, власником якого є Корпорація "АУ" (графа 2), вивезено за межі
митної території України в повному обсязі 02.11.2002р.
Отже, вантажна митна декларація позивача оформлена належним чином.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок на додану вартість
обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з продажу товарів,
що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної
території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими)
платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх
вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною
вантажною декларацією.
Статтею 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що факти, які
відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться про
розгляді справи. Таке припущення може бути спростоване в
загальному порядку.
Попереднім судовим інстанціям відповідач не надав жодних доказів
про виявлення факту порушення митних правил позивачем або про
спростування відомостей викладених у ВМД.
Згідно із ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування
своїх доводів та заперечень.
Статтею 34 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що обставини
справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені
певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими
засобами доказування.
Відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, позивачем
надана належним чином засвідчена вантажна митна декларація, що є
підтвердженням факту вивезення (експортування) товарів.
Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те,
що чинне законодавство України не ставить в залежність
правомірність застосування платником податків - експортером
нульової ставки по податку на додану вартість від діяльності
нерезидента-контрагента.
За таких обставин доводи позивача про здійснення експорту і
застосування нульової ставки по податку на додану вартість при
експорті товарів є обґрунтованими та доведеними.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому
районі м. Києва від 29.12.2003 року № 36973/9/10008 на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2003 року у
справі № 33 залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 10.12.2003 року у справі № 33
- без змін.