ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 33/747
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 21.01.04 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №33/747
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 16.10.03 p. б/н)
відповідача: Б.Б.Б. (дов. №118/8/10-008/2 від 10.01.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 20.05.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м.Києва від 17.11.2003р. (суддя Лосєв
А.М.) позов задоволено частково: визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва від 23.05.03
№188/26-062/0 в частині нарахування штрафних санкцій у сумі
103995,50 грн.; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з
відповідача на користь позивача 101,50 грн. судових витрат.
Постановою від 21.01.04р. Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів Фролова Г.М., Полянський А.Г., Шипка В.В.)
рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у H-ському районі м.Києва просить
скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду,
як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме
п.4 ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, а також норм
процесуального права - ст.ст.32, 34, 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
посилаючись на неповне з ясування обставин, що мають значення для
справи.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення
та заперечення представників сторін у судовому засіданні,
перевіривши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, прийшла до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до п.1 ст.5 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
№98/96-ВР від
23.03.96 (зі змінами та доповненнями) патентуванню підлягають
операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які
здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами.
Згідно п.4 ст.5 Закону України "Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
торговий патент на
здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має
бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат,
гральний стіл).
Абзацом 3 п.1 ст.8 вищезазначеного Закону ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
встановлено, що суб єкти підприємницької діяльності, що здійснюють
торгівельну діяльність, операції з торгівлі готівковими валютними
цінностями, операції з надання послуг у сфері грального бізнесу та
побутових послуг, за порушення термінів сплати або неповне
внесення чергових платежів за здійснення операцій, передбачених
цим Законом, без одержання відповідних торгових патентів,
сплачують штраф у подвійному розмірі вартості торгового патенту за
повний термін діяльності суб єктів підприємницької діяльності із
зазначеним порушенням.
Суд першої інстанції встановив, що позивач отримав три патенти на
три гральних місця №№021603, 021604, 021606 від 21.03.02 і що
нарахування позивачу штрафних санкцій у розмірі 103995 грн. за
порушення вимог п.4 ст.5 Закону України "Про патентування деяких
видів підприємницької діяльності" ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
є неправомірним, і
обгрунтовано визнав недійсним спірне податкове
повідомлення-рішення.
Із таким висновком погодилась апеляційна інстанція.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Приймаючи до уваги викладене колегія суддів вважає, що судовими
інстанціями вірно застосовані норми матеріального і процесуального
права і підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.01.04
p. у справі № 33/747 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська