ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 33/713
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва
на постанову від 26.01.04 p.
Київського апеляційного господарського суду
у справі №33/713
господарського суду м.Києва
за позовом ТОВ "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м.Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача: А.А.А. (дов. від 31.12.03 p. б/н) Б.Б.Б. (дов. від
31.12.03 p. б/н) В.В.В. (дов. від 21.12.03 p. б/н)
відповідача: Г.Г.Г. (дов. № 3520/9/10-009 від 20.05.04 p.) Д.Д.Д.
(дов. №118/9/10-008/2 від 10.01.04 p.) Е.Е.Е. (дов.
№ 243/9/10-008 від 14.01.04 p.)
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 20.05.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2003 року (суддя
Лосєв А.М.) задоволено позов товариства з обмеженою
відповідальністю "XXX", визнано недійсним податкове повідомлення
рішення Державної податкової інспекції у H-ському районі м. Києва
№1612302/0 від 30.09.2002 року. Рішенням мотивовано
обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського
суду від 26.01.04 у складі: головуючого Островича С.Е., суддів:
Алданова С.О., Ланченко Л.В. рішення місцевого господарського суду
залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
ДПІ у H-ському районі м.Києва звернулась до Вищого господарського
суду України із касаційною скаргою на постанову Київського
апеляційного господарського суду, вважаючи, що дана постанова
прийнята внаслідок неправильного застосування та порушення норм
матеріального права, а саме Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а тому просить її та рішення
господарського суду першої інстанції скасувати, в позові
відмовити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва на постанову
Київського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального та процесуального права відзначає
наступне:
Відповідачем видане податкове повідомлення-рішення №1612302/0, яке
фактично винесене 30.09.2003 року та помилково вказане
відповідачем як податкове повідомлення-рішення від 30.09.2002
року, яким позивачу ТОВ "XXX", з посиланням на підпункт 17.1.3.
пункту 17.1. статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.2000 року №2181-III (із
змінами та доповненнями) на підставі акту документальної перевірки
№89/23-207 від 26.09.2003 року, відповідно до підпункту 5.5.1.
пункту 5.5. статті 5 та пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994
року №334/94-ВР визначено суму податкового зобов'язання з податку
на прибуток у розмірі 2 295 720 грн., у тому числі 1 729 800 грн.
основного платежу і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі
565 920 грн. Перевіркою було встановлено, що внаслідок порушення
позивачем підпункту 5.5.1. пункту 5.5. статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
28.12.1994 року №334/94-ВР позивачем занижено податкове
зобов'язання з податку на прибуток, що підлягав сплаті до бюджету
в IV кварталі 2002 року на 469,8 тис. грн. та в І кварталі 2003
року на 1260 тис. грн.
Підставою для такого висновку було те, що позивачем у IV кварталі
2002 року та І кварталі 2003 року на порушення пп. 5.5.1 п. 5.5.
та п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 року № 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(із змінами та доповненнями), до складу загальної
суми валових витрат віднесено витрати по сплаті відсотків за
користування кредитними коштами отриманим в установі банку ЗАТ
"SSS" у сумі 1566,0 тис.грн. за IV квартал 2002 року та 4200,0
тис. грн. за І квартал 2003 року, наданим для здійснення поточних
платежів та інших витрат згідно договору про відкриття кредитної
лінії №143-В/02 від 04.11.2002 року строком на 3 роки із
нарахуванням відсотків у розмірі 80,3 річних (кредит у сумі 26,6
млн. грн. надавався позивачу частинами з 04.11.2002 року по
14.01.2003 року). Поручителем згідно Договору поруки №95-П від
04.11.2002 року (із змінами) виступило ПП "YYY". За висновками
акту перевірки отриманий кредит позивачем було використано
фактично на надання безвідсоткових ссуд фізичним особам - не
працівникам позивача та на придбання депозитних сертифікатів.
Таким чином не виконані умови використання кредитних коштів
наданих установою банку ЗАТ "SSS" згідно договору №143-6/02 від
04.11.2002 року, так як вищезазначені платежі не є поточними
платежами та не відносяться до складу валових витрат позивача. ДПІ
у H-ському районі м.Києва був зроблений висновок про те, що
отримання кредиту було недоцільним, оскільки таку ж суму коштів
позивач мав змогу отримати від погашення цінних паперів та не
сплачувати відсотки за кредитом, нараховані за досить високою
ставкою. Видача значних грошових коштів як безвідсоткових ссуд
свідчить про достатність у позивача обігових коштів.
Господарськими судами обох інстанцій було встанволено, що
04.11.2002 року позивач та ЗАТ "SSS" уклали договір про відкриття
кредитної лінії №143-В/02.
На виконання умов договору про відкриття кредитної лінії №143-8/02
та додаткових угод: №1 від 04.11.2002 року, №2 від 05.11.2002
року, №3 від 07.11.2002 року, №4 від 12.11.2002 року, №5 від
15.11.2002 року, №6 від 19.11.2002 року, №7 від 22.11.2002 року,
№8 від 26.11.2002 року, №9 від 29.11.2002 року, №10 від 02.12.2002
року, №11 від 05.12.2002 року, № 12 від 09.12.2002 року, № 13 від
12.12.2002 року, № 14 від 16.12.2002 року, №16 від 26.12.2002
року, №17 від 29.12.2002 року, №18 від 04.01.2003 року, №19 від
09.01.2003 року., №20 від 14.01.2003 року ЗАТ "SSS" надало
позивачу для здійснення поточних платежів та інших витрат
26 600 000,00 грн.
Статтею 3 додаткових угод до договору про відкриття кредитної
лінії №143-В/02Ю передбачено, що за користування кредитними
коштами позивач зобов'язувався сплачувати ЗАТ "SSS" 80,3% річних,
які і були сплачені позивачем ЗАТ "SSS" у розмірі 1 566 000 грн. у
IV кварталі 2002 року та 4 200 000 грн. у І кварталі 2003 року.
Внаслідок чого позивач визначаючи базу оподаткування відніс до
складу валових витрат 1 566 000 грн. у IV кварталі 2002 року та
4 200 000,00 грн. у І кварталі 2003 року.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено, що
позивач, здійснюючи діяльність, яка відповідає цілям, передбаченим
статутом позивача, у період з 04.1 1.2002 року по 26.03.2003 року
придбав у Підприємства з іноземними інвестиціями "YYY" ощадні
(депозитні) сертифікати і грошові кошти за вищевказані ощадні
(депозитні) сертифікати позивач перерахував ПІІ "YYY" у період з
05.11 .2002 року по 26.03.2003 року. Дати укладання договорів
купівлі-продажу депозитних (ощадних) сертифікатів та дати
отримання кредиту по договору про відкриття кредитної лінії
№143-8/02 співпадали, що свідчить про те, що кредитні кошти
акумулювалися та спрямовувалися позивачем на придбання депозитних
ощадних сертифікатів.
Крім того господарськими судами встановлено, що відповідно до
декларації з податку на прибуток позивача за 1 півріччя 2003 року
від операцій з цінними паперами позивач отримав прибуток у розмірі
4 454 000 грн.
Відповідно до пункту 1.32 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 22.05.1997 року N283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
господарська діяльність - будь-яка діяльність особи,
направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи
в організації такої діяльності є регулярною, постійною та
суттєвою. Таким чином господарські суди правомірно дійшли до
висновку, що кредитні кошти, отримані по договору про відкриття
кредитної лінії №143-8/02 залучалися для ведення діяльності
позивача, яка підпадає під визначення господарської діяльності,
наведене у пункті 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України
"Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від
22.05.1997 року N 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до складу валових витрат
відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або
нарахуванням процентів за; борговими зобов'язаннями (у тому числі
за будь-якими кредитами депозитами або у вигляді і орендної плати)
протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування;
здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності
платника податку.
Статтею 15 Закону України "Про підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
від
07.02.1991 р. №698-ХII (чинна на дату виникнення спору)
передбачено, що втручання державних органів у господарську
діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає
передбачених законодавством України прав державних органів по
здійсненню контролю за діяльністю підприємців. Державні органи і
службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки
відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У
разі видання державним чи іншим органом акту, який не відповідає
його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право
звернутися до суду з заявою про визнання такого акту недійсним.
Повноваження державної податкової служби визначаються Законом
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від
04.12.1990 р. N 509-ХІІ, але, даний нормативний акт не надає
відповідачу право визначати економічну доцільність та ефективність
здійснення тієї чи іншої діяльності самостійного суб'єкта
господарювання яким є позивач. Таким чином, господарські суди
правомірно зазначили, що відповідач вийшов за межі наданих йому
чинним законодавством України.
Відповідно до пп.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу
валових витрат відносяться будь-які витрати, пов язані з виплатою
або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом
звітного періоду, якщо такі витрати здійснюються у зв язку з
веденням їх господарської діяльності. Таким чином, позивач
правомірно включив до складу валових витрат 1 566 000 грн. у IV
кварталі 2002 року та 4 200 000 грн. у І кварталі 2003 року,
сплачені позивачем ЗАТ "SSS" по договору про відкриття кредитної
лінії №143-8/02, а тому відповідач не мав підстав для
донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на
прибуток та штрафних санкцій.
Судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що
грошові кошти, отримані по договору про відкриття кредитної лінії
№143-8/02 спрямовувалися на надання безпроцентних позичок фізичним
особам, оскільки господарськими судами при розгляді справи було
встановлено відсутність відповідних доказів.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова
відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без
змін.
Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів Вищого
Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м.Києва залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.01.04
p. у справі №33/713 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська