ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 33/578
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Печерському
скаргу районі м. Києва
на постанову від 29.01.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 33/578 Господарського суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Гріффін”
до Державної податкової інспекції у Печерському
р-ні м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Уліцький В.А., за довіреністю
відповідача – Срока Ю.Ю., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2003р. у
справі № 33/578 (суддя Лосєв А.М.) позов задоволено частково:
визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної
податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 3/26-16/0
від 04.01.2003р.; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто
з відповідача на користь позивача 101,50грн. судових витрат;
повернуто позивачу державне мито у сумі 85грн., сплачене
платіжним дорученням № 205 від 31.07.2003р.
Постановою від 29.01.2004р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Г.М.Фролова, А.Г.Полянський,
В.В.Шипко) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва залишено без задоволення; апеляційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Гріффін”
задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від
16.10.2003р. у справі № 33/578 скасовано в частині відмови в
позові; в цій частині прийнято нове рішення про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у Печерському районі м. Києва № 2/26-16/0 від
04.01.2003р.
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду
міста Києва від 16.10.2003р. у справі № 33/578 та постанову від
29.01.2004р. Київського апеляційного господарського суду, і
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні
позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПА у м. Києві було проведено
перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ
“Гріффін” у III кварталі 2001р., за результатами якої складено
акт № 155 від 26.12.2002р.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв податкове
повідомлення-рішення № 2/26-16/0 від 04.01.2003р., яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у
сумі 9106грн., в тому числі 7285грн. - основного платежу та
1821грн. - штрафних (фінансових) санкцій, та податкове
повідомлення-рішення № 3/26-16/0 від 04.01.2003р., яким позивачу
визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі
13104грн., в тому числі 10920грн. - основного платежу та
2184грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
В акті перевірки, зокрема, зазначено, що між позивачем та ПП
“Віа-Контур” була укладена усна угода купівлі-продажу товару,
відповідно до якої ПП “Віа-Контур” поставило в період
липень-серпень 2001р. ТОВ “Гріффін” охолоджувачі, діоди та
напівпровідникову продукцію”. На підставі первинних документів
ПП “Віа-Контур” відпустило товар, а позивач прийняв товар та
сплатив з поточного рахунку суму 43713,60грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від
25.09.2002р. визнано недійсними: рішення № 1 від 30.03.2001р.
про створення ПП “Віа-Контур” та призначення Чалія Олександра
Ігоровича директором підприємства; державну реєстрацію ПП
“Віа-Контур” від дати реєстрації - 06.04.2001р.; реєстрацію ПП
“Віа-Контур” як платника податку на додану вартість від дати
внесення до Реєстру платників податку на додану вартість
(свідоцтво № 36334927 від 07.06.2001р.); первинні бухгалтерські
документи з реквізитами ПП “Віа-Контур” від дати їх складання.
ДПІ зроблено висновок, що позивачем в порушення ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
віднесення до складу валових витрат суми 36428грн. з вартості
придбаних у ПП “Віа-Контур” товарно-матеріальних цінностей по
накладним було здійснено неправомірно. Відповідно, було занижено
за 3 квартал 2001р. податок на прибуток у сумі 10902грн.
Перевіркою правильності визначення податку на додану вартість
встановлено, що у липні-серпні 2001р. віднесення до складу
податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 7285,6грн.
з вартості придбаних у ПП “Віа-Контур” товарно-матеріальних
цінностей по податковим накладним було здійснено неправомірно.
Відповідно, було завищено від'ємне значення суми зобов'язань з
податку на додану вартість в липні 2001р. на суму 5901,6 грн. та
в серпні 2001р. на суму 1384грн.
Колегія суддів зазначає, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові
витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) – це сума
будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для їх подальшого використання у власній
господарській діяльності.
Як вбачається з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього ж Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до складу валових витрат включаються, зокрема,
суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням
виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною
праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії
(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених
пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 даного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими
документами, обов'язковість ведення і зберігання яких
передбачена правилами ведення податкового обліку.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається
дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата
списання коштів з банківських рахунків платника податку на
оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку
- день їх видачі з каси платника податку; або дата
оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) -
дата фактичного отримання платником податку результатів робіт
(послуг) (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
).
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено сплату коштів
за товар, придбаний у ПП “Віа-Контур”, на підставі наданих
позивачем платіжних доручень № 213 від 25.07.2001р. на суму
4896грн., № 213 від 31.07.2001р. на суму 14886,60грн., № 212 від
25.07.2001р. на суму 4896грн., № 223 від 06.08.2001р. на суму
2169грн., № 211 від 25.07.2001р. на суму 8562грн., № 222 від
06.08.2001р. на суму 8304грн., (а.с.54-57). Доказів визнання
угоди, укладеної з ПП “Віа-Контур”, недійсною відповідач суду не
надав.
Посилання відповідача на те, що наявність платіжних документів
не є достатньою підставою для підтвердження валових витрат
позивача по господарській операції, колегія відхиляє як такі, що
не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України.
Таким чином, колегія погоджується з висновком апеляційного суду,
що позивачем правомірно включено до складу валових витрат кошти
по факту їх оплати на користь ПП “Віа-Контур”, а тому висновок
відповідача про завищення позивачем у III кв. 2001р. валових
витрат на загальну суму 36428грн. та заниження у вказаному
податковому періоді податку на прибуток на суму 10902грн. є
невірним.
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.1 ст. 3,
пунктів 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
об'єктом оподаткування податком на
додану вартість є операції платників податку з продажу товарів
(робіт, послуг) на митній території України; продаж товарів
(робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними)
цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість;
особа продавець, яка зареєстрована як платник податку на додану
вартість, зобов'язана на кожну повну або часткову поставку
товарів (робіт, послуг) нарахувати покупцю податок на додану
вартість і передати йому податкову накладну, яка є підставою для
віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до
податкового кредиту.
Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит
вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання
коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів
(робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного
чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових
карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової
накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів
(робіт, послуг) (п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на складання податкових
накладних надане особам, зареєстрованим як платники податку на
додану вартість.
Як встановлено місцевим та апеляційним судом, на дату укладання
усної угоди купівлі-продажу і дату видачі податкових накладних
№ 702/2 від 02.07.2001р., № 702/1 від 02.07.2001р., № 717 від
16.07.2001р., № 727/3н від 27.07.2001р., № 801/1н від
01.08.2001р.) ПП “Віа-Контур” перебувало на податковому обліку
як платник податку на додану вартість.
За таких обставин, колегія судів вважає, що постанова від
29.01.2004р. Київського апеляційного господарського суду
прийнята у відповідності до вимог Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, у зв’язку з
чим касаційна скарга ДПІ не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 29.01.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 33/578 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.