ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 29/417
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Солом’янському
скаргу районі м. Києва
на постанову від 13.01.2004р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 29/417 Господарського суду м. Києва
за позовом Закритого акціонерного товариства “Талан”
до Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Проноза Н.В., за довіреністю
відповідача – Огороднік Д.М., за довіреністю
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 02.10.2003року по
справі № 29/417 (суддя Усатенко І.В.), яке залишене без змін
постановою від 13.01.2004р. Київського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Муравйов О.В., Вербицька
О.В., Шипко В.В.), задоволено позов закритого акціонерного
товариства “Талан” до державної податкової інспекції у
Солом'янському районі м. Києва та визнано недійсним податкове
повідомлення - рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва
№ 19-2611/0 від 05.02.2003року і стягнуто з відповідача на
користь позивача 203грн. судових витрат.
ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, не погоджуючись з
прийнятими судовими актами, звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення господарського суду міста Києва від 02.10.2003року по
справі № 29/417 та постанову від 13.01.2004р. Київського
апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким
відмовити ЗАТ “Талан” в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 03.01.2003року по
31.01.2003року співробітником відповідача проведено позапланову
документальну перевірку з питань дотримання позивачем
податкового законодавства з податку на додану вартість за
березень 2001року, за результатами якої складено Акт
№ 06/2611/26 - 06/242496990 від 31.01.2003року.
Згідно акту перевірки, за період функціонування з моменту
реєстрації до моменту анулювання свідоцтва платника ПДВ
позивачем здійснювалось придбання товарів. На момент переходу на
спрощену систему оподаткування станом на 01.04.2001р. на складі
були залишки товарів згідно первинних бухгалтерських документів
на загальну суму 19492,00 грн. При придбанні даних товарів
ЗАТ„Талан” сплатило податок на додану вартість постачальникам в
складі ціни за придбаний товар і включило суму ПДВ 3898,00 грн.
до податкового кредиту. На думку відповідача, ЗАТ"Талан”, згідно
п.п. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
при переході з загальної системи
оподаткування на спрощену повинно було зменшити податковий
кредит на 3898грн.
05.02.2003року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято
податкове повідомлення - рішення № 19-2611/0, яким повідомила
позивача про те, що йому на підставі вищевказаного Акта
перевўрки визначено суму податкового зобов'язання за платежем
“податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в сумі 4873,0грн.
(основний платіж - 3898грн., штрафні (фінансові)) санкції
-975грн.).
Колегія суддів зазначає, що підприємство, яке є платником
податку на прибуток та платником податку на додану вартість, при
придбанні товарів (робіт, послуг), та віднесенні їх вартості до
складу валових витрат і суми ПДВ до складу податкового кредиту,
має керуватись статтею 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пунктами 7.4, 7.5 статті
7 Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку
підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валові витрати
виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у
грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних
як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які
придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх
подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 7.4.1 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих)
платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу
валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
З огляду на викладене платником податку має бути виконана умова
щодо сплати ПДВ у звітному періоді у зв’язку з придбанням
товарів (робіт, послуг), які використовуватимуться для ведення
власної господарської діяльності та наявності податкової
накладної, оформленої належним чином.
Із фактичних обставин справи встановлених судом, та акту
перевірки не вбачається порушень платником податку вимог
законодавства щодо віднесення до податкового кредиту сум податку
на додану вартість. Посилання відповідача на те, що підприємство
при переході на спрощену систему оподаткування, обліку і
звітності і сплаті єдиного податку по ставці 10% (свідоцтво
платника ПДВ анульовано) не провело коригування податкового
кредиту на суму ПДВ, сплаченого при придбанні товарів, основних
засобів, є необґрунтованим та суперечить вищенаведеним нормам
законодавства.
Закон України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від
03.04.1997 року № 168/97 не містять вимог про зменшення сум
податкового кредиту по товарним залишкам, придбаним платником
ПДВ, при зняті з обліку платника ПДВ. Такої вимоги не передбачає
і Указ Президента України від 28.06.1999 року № 746/99 “Про
внесення змін до Указу Президента України від 03.07.1998 року
№ 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб’єктів малого підприємництва” ( 746/99 ) (746/99)
.
Згідно підпункту 7.4.3. ст. 7 Закон України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, на який посилається ДПІ, у разі
коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані,
частково використовуються в оподатковуваних операціях, а
частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка
сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або
придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів
(робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.
Колегія суддів зазначає, що перехід на спрощену систему
оподаткування не призводить до визнання господарських операцій,
як неоподаткованих операцій в розумінні підпункту 7.4.3. ст. 7
вказаного Закон. До таких операцій відносяться лише операції
одного звітного періоду, передбачені п. 3.2 ст. 3, ст. 5 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Як встановлено місцевим судом, позивач відображав суми
податкового кредиту за придбаними товарами в податкових
деклараціях за періоди, в яких придбавались товари, а саме: в
січні-березні 2001р. При цьому, на момент придбання товарів,
позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість
згідно Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Підприємство позивача перейшло на спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності лише з 01.04.2001 року та
10.04.2001року отримало Свідоцтво № 2605000688 про право сплати
єдиного податку за ставкою 10%.
Таким чином, підприємство позивача втрачає право на нарахування
ПДВ, відповідно, на податковий кредит та складання податкової
накладної, лише по господарським операціям фактично здійсненим
починаючи з податкового періоду, в якому відбувся перехід на
спрощену систему оподаткування, та відбулося анулювання
свідоцтва платника ПДВ у встановленому законом порядку.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в
їх сукупності, судова колегія не вбачає підстав для скасування
постанови Київського апеляційного господарського суду від
13.01.2004р.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторін оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському
районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову від 13.01.2004р. Київського апеляційного
господарського суду у справі № 29/417 Господарського суду
м. Києва залишити без змін.