ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 9/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
за участю повноважних представників:
позивача
відповідача
розглянувши у Акціонерної страхової компанії "А"
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
господарського суду м.Києва від 30
на рішення липня 2003 року
та постанову від 4 листопада 2003 року
Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 9/240
за позовом ВАТ Акціонерний банк "У"
до Акціонерної страхової компанії "А"
про стягнення 30 960 грн.
В С Т А Н О В И В:
У червні 2003 року позивач звернувся до господарського суду
м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 30 960 грн.
страхового відшкодування, відповідно до договору № 819/3
страхування наземного транспорту від 16 жовтня 2002 року.
Рішенням господарського суду м.Києва від 30 липня 2003 року позов
задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача
27864 грн. основного боргу, судові витрати. В решті позову
відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4
листопада 2003 року вказане рішення залишено без змін.
В касаційній скарзі відповідач просить судові рішення скасувати, в
зв'язку з порушенням та неправильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ Акціонерний банк "У" просить в
її задоволенні відмовити, так як вважає, що прийняті судові
рішення відповідають вимогам діючих норм матеріального і
процесуального права.
Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній
фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування
господарськими судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень
норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 16 жовтня 2002 року між
сторонами у справі був укладений договір № 819/3 страхування
наземного транспорту, згідно умов якого позивачем був
застрахований автомобіль ВАЗ-2110 державний номер 100 90 ТА на
суму 30 960 грн.
У відповідності з вимогами п. 4.2 вказаного договору, 20 листопада
2002 року позивач листом повідомив відповідача про настання
страхового випадку, а, саме, про викрадення 19 листопада 2002 року
застрахованого автомобіля, також позивач 20 листопада 2002 року
звернувся із заявою до Франківського РВ УМВС у Львівській області
про викрадення автомобіля автомобіль ВАЗ2110 державний номер 100
90 ТА.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, згідно
розпорядження Львівської філії АБ "У" від 14 грудня 2001 року
службовий автомобіль ВАЗ-2110 державний номер 100 90 ТА був
наданий з водієм у розпорядження заступника директора філії
Стецьківу Р.О. для службового використання ним в робочий час та
для перевезення його на роботу і з роботи.
Оскільки з матеріалів справи видно, що Посадовою інструкцією водія
адміністративно-господарського відділу Львівської філії ВАТ АБ "У"
передбачається, що робочий час є ненормованим і встановлюється в
межах коли водій отримує автомобіль з гаражу та передає його в
гараж під охорону і, враховуючи, що водій застрахованого
автомобіля направлявся на стоянку для передачі автомобіля під
охорону, місцевим судом правильно встановлено, а апеляційним
підтверджено, що водій в цей час знаходився при виконанні своїх
посадових обов'язків, а автомобіль використовувався за службовим
призначенням.
Також, вірно апеляційним судом підтверджено, що господарський суд
м.Києва дійшов законного висновку про те, що укладений між
сторонами договір страхування не передбачає такої умови, як повна
виплата після закінчення розслідування кримінальної справи, а
також, при повній виплаті страхового відшкодування у випадку
закриття кримінальної справи відповідач не позбавлений права
звернутись з позовом про повернення наданих ним коштів позивачу у
вигляді страхової суми.
Враховуючи, що договором страхування № 819/3 від 16 жовтня 2002
року визначена безумовна франшиза при викраденні або угоні
транспортного засобу у розмірі 10% від страхової суми, а також те,
що позивачем, на виконання зобов'язань, передбачених п. 4.2
договору було надано всі документи, необхідні для встановлення
розміру та настання страхового випадку, суд першої інстанції,
задовольняючи позовні вимоги, стягнув з відповідача на користь ВАТ
Акціонерний банк "У" різницю між страховою сумою 30 960 грн. і
безумовною франшизою 3 096 грн., що становить 27 864 грн.
Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, суд вважає
необгрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі
доказами і не відповідають вимогам закону.
Місцевий та апеляційний господарські суди повно і всебічно
перевірили всі обставини справи, дали належну правову оцінку всім
доказам і прийняли законні і обгрунтовані судові рішення, які
необхідно залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду м. Києва від 30 липня 2003 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 4
листопада 2003 року залишити без змін, а касаційну скаргу
Акціонерної страхової компанії "А" - без задоволення.