ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 7/258а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Спеціалізованої державної податкової інспекції
скаргу по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку
на постанову від 27.01.2004р. Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 7/258а Господарського суду Донецької області
за позовом Комунального підприємства “Тепломережа”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у
м. Донецьку
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників:
позивача – Овчаренко А.Г., за довіреністю
Чеверда Г.А., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Комунальне підприємство “Тепломережа” м. Донецьк,
звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Донецьку про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 31.07.2003 року
№ 0000520823/2-25677/10/08-41-2.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.12.2003
року по справі № 7/258а (Суддя Малашкевич С.А.), яке залишено
без змін постановою від 27.01.2004р. Донецького апеляційного
господарського суду (колегія суддів Р.М.Українська,
М.В.Калантай, С.І.Кондратьєва) позовні вимоги Комунального
підприємства “Тепломережа”, м. Донецьк до Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 31.07.2003 року
№ 0000520823/2-25677/10/08-41-2 задоволені.
Відповідач, Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку, звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду Донецької області від 02.12.2003 року по
справі № 7/258а та постанову від 27.01.2004р. Донецького
апеляційного господарського суду і прийняти нове рішення, яким
відмовити Комунальному підприємству “Тепломережа” в задоволенні
позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як встановлено судом, у відповідності до підпункту 18.1.2 пункту
18.1 статті 18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий борг позивача по ряду податків та зборів, у тому
числі і по податку на прибуток був розстрочений згідно договору
про розстрочення та рішення про розстрочення податкового боргу
№ 50/10/08-24-13 від 29.05.2001 року на строк з 29.05.2001 року
до 20.01.2005 року. За умовами договору розстрочці підлягала
заборгованість у сумі 994 305,18 грн., у т.ч. по податок на
прибуток на суму 908 777,00 грн. (арк. справи 12-16).
Також, судом встановлено, що начальником СПДІ у м. Донецьку
28.02.2003 року були прийняті рішення № 2 про скасування
розстрочення податкового боргу та № 2 "а” про дострокове
розірвання договору № 50/10/08-24-13 від 29.05.2001 року.
Розрахунок фінансових санкцій наданий до матеріалів справи
свідчить, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням
нараховані штрафні (фінансові) санкції на частину податкового
боргу в сумі 33 769,16 грн., який був предметом договору про
розстрочення податкового боргу та сплачений 27.02.2002 року,
тоді як термін сплати за договором - 20.11.2002 року (арк.
справи 17-21).
Таким чином, сума, за несвоєчасну сплату якої, застосовані
штрафні (фінансові) санкції була сплачена згідно договору про
розстрочення № 50/10/08-24-13 від 29.05.2001року. За умовами
наведеного договору розстрочка сплати податкового боргу
надається під проценти, розраховані за період, що починається
від дати укладення договору та закінчується останньою датою
погашення розстрочення податкового боргу (п. 1.1 договору, арк.
справи 12-14).
Відповідно, пеня та штрафні санкції, передбачені чинним
законодавством, не нараховуються на суму податкового боргу,
розстроченого відповідно до підпункту 18.1.2 пункту 18.1 статті
18 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
З огляду на викладене, господарський суди першої та апеляційної
інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про неправомірність
застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату
суми податкового боргу, яка була сплачена відповідно до умов
договору про розстрочення податкового боргу.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову від
27.01.2004р. Донецького апеляційного господарського суду
законною та обґрунтованою, а касаційну скаргу Спеціалізованої
державної податкової інспекції по роботі з великими платниками
податків у м. Донецьку такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції
по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку залишити
без задоволення.
Постанову від 27.01.2004р. Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 7/258а Господарського суду
Донецької області залишити без змін.