ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 7/242
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська
на постанову від 27.01.04 p.
Донецького апеляційного господарського суду
у справі №7/242
господарського суду Донецької області
за позовом ПП "XXX"
до ДПІ у H-ському районі м. P-ська
до Відділення Державного казначейства у H-ському районі м. P-ська
про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ
за участю представників сторін:
позивача : А.А.А. (дов. № 20/1 від 26.02.04 p.) Б.Б.Б. (дов.
№ 101 від 18.05.04 p.)
відповідача: не з'явились
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 20.05.04 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.03 (суддя
Малашкевич С.А.) задоволено позовні вимоги ПП "XXX" до ДПІ у
H-ському районі м. P-ська та Відділення Державного казначейства у
H-ському районі м. P-ська.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну
заборгованість з податку на додану вартість за податковими
деклараціями за березень, липень 2003 року в сумі 99845 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду
(Старовойтова Г.Я., Калантай М.В., Кондратьєва С.І.) від 27.01.04
рішення господарського суду Донецької області залишено без змін.
Державна податкова інспекція вважає, що апеляційний суд
припустився порушень вимог п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме відносно того, що митні
декларації, які підтверджують факт вивезення товарів за межі
митної території України належним чином не завірені.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши
пояснення представників позивача у судовому засіданні, перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, дійшла до висновку про
відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги
виходячи з наступного.
Судами при розгляді справи правильно встановлено, що за наслідками
господарської діяльності ПП "XXX" виникло перевищення податкового
зобов'язання за березень, липень 2003 року, сума якого не була
відшкодована за наслідками податкового місяця у визначений
п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 та п.8.1 ст.8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у місячний строк з дня подання
декларації та 30-денний строк з дня подання розрахунків
експортного відшкодування.
Відповідно до п.п.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі, коли за результатами
звітного періоду сума, визначена згідно із підпунктом 7.7.1 пункту
7.7. цієї статті ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, має від ємне значення, така сума
підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету
України протягом місяця, наступного після подання декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової
декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума
бюджетного відшкодування може бути повністю або частково
зарахована в рахунок платежів із цього податку. Таке рішення
платника податку відображається в податковій декларації.
Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних
грошових сум із бюджетного рахунку на рахунок платника податку в
установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі
казначейського чека, який приймається до негайної оплати
(погашення) будь-якими банківськими установами.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому підпункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Судами встановлено, що сума ПДВ у розмірі 99845 грн., яку позивач
просить стягнути, підтверджується даними, належним чином внесеними
до декларацій з ПДВ за березень, липень 2003 року, розрахунком
експортного відшкодування за липень 2003 року, належним чином
оформленими податковими накладними, оскільки листом з інформацією
про бюджетне відшкодування по ПДВ станом на 12.11.03 та іншими
документами, доданими до позовної заяви.
Згідно імперативних вимог ст.ст.111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Зазначене підтверджує повноту встановлення судовими інстанціями
обставин справи та вірне застосування до них норм матеріального
права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційну скаргу ДПІ у H-ському районі м. P-ська залишити без
задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.04
p. у справі №7/242 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська