ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 6/437
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді: Добролюбової Т.В.,
суддів: Гоголь Т.Г.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Костянтинівського державного хімічного
заводу, Донецька обл., м. Костянтинівка
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду
зі справи № 6/437
за позовом ВАТ “Авдіївський коксохімічний завод”,
Донецька обл., м Авдіївка
до Костянтинівського державного хімічного
заводу, Донецька обл., м. Костянтинівка
про стягнення 44284,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
Відповідно до ст. 111-4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
учасники судового процесу належним чином
повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого
господарського суду України від 14.04.04 р., надіслана 15.04.04
р.).
В С Т А Н О В И В:
Відкритим акціонерним товариством “Авдіївський коксохімічний
завод” заявлено позов до Костянтинівського державного хімічного
заводу про стягнення з останнього 44 284, 70 грн., що помилково
сплачені як залізничний тариф, 40% добору за використання
власних цистерн та витрати на їх промивку при постачанні
відповідачем сірчаної кислоти відповідно до договору від
27.05.2002р. № 0149/884/02ос, оскільки за умовами поставки
“франко-станція” покупця зазначені суми входять до вартості
товару.
Уточненням до позовних вимог від 19.11.2003 р. позивач зменшив
заявлену до стягнення суму до 32 925, 02 грн, відмовившись від
стягнення 40% добору до залізничного тарифу у сумі 11 359, 68
грн..(а.с. 89).
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.03
(суддя Подколзіна Л.Д.) позовні вимоги ВАТ “Авдіївський
коксохімічний завод” задоволені - з Костянтинівського державного
хімічного заводу на користь товариства стягнуто 32 925, 02 грн.
збитків та судові витрати(а.с. 104-105).
За апеляційною скаргою Костянтинівського державного хімічного
заводу рішення суду переглянуто в апеляційному порядку і
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2004 р. (судді: Гуреєв Ю.М. – головуючий, судді Колядко
Т.М., Мирошниченко С.В.) залишено без змін з тих же підстав. При
цьому апеляційною інстанцією встановлено, що відповідно до
п. 4.1 договору від 27.05.2002р. № 0149/884/02ос, укладеного між
сторонами у справі, сторони визначили ціну за одиницю товару,
яка складає 135 грн., а відповідно до п. 4.2 цього договору у
ціну товару залізничний тариф не включається.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції,
Костянтинівський державний хімічний завод звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
зазначає про неповне дослідження обставин справи; та відсутність
збитків у позивача. В обгрунтування своїх доводів наводить
наступне: згідно Правил Інкотермс 2000р., термін “поставка”
трактується “для визначення моменту, коли Продавець виконав свої
зобов’язання щодо поставки товару у пункт, зазначений в
договорі”; що, на думку скаржника, ні в якому разі не означає
покладення всіх витрат щодо доставки товару до пункту
призначення на Продавця. Якщо договором не визначено інше, то
всў витрати можуть бути покладені на Продавця за умови поставки
франко-станції Покупця, але в даному випадку п. 4.1 та п. 4.2
договору передбачають, що ціна товару складає 135 грн., і до
якої не включений залізничний тариф та ПДВ. При цьому, середня
ціна товару (сірчаної кислоти), як визначено в додаткових
угодах, повинна складати 191, 72 грн. Середня ж ціна
відвантаженої сірчаної кислоти з урахуванням ПДВ та залізничного
тарифу, складає 177, 98 грн., що менше ніж передбачено
додатковими угодами до договору, тому позивачу не завдано ніяких
збитків.
Листом від 11.05.2004 № 1/55 (вх. № 02/1) 7199 від 18.05.04)
скаржник уточнив вимоги за касаційною скаргою і повідомив Вищий
господарський суд України про те, що ним оскаржується постанова
Донецького апеляційного господарського суду від 12.02.2004р.
Сторони не використали своє право на участь у засіданні суду
касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду, розглянувши матеріали
справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального
і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги,
дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій між сторонами у
справі укладено договір від 27.05.2002 № 0149/884/02 ос, за яким
Костянтинівський державний хімічний завод продав, а ВАТ
“Авдіївський коксохімічний завод” придбав кислоту сірчану та
сплатив виставлені продавцем для оплати рахунку в повному
обсязі.
Згідно уточнень до позову позивач вважає, що включені до
рахунків та сплачені ним залізничний тариф та витрати з промивки
вагонів є безпідставно отриманими продавцем сумами, а тому
підлягають поверненню покупцю продукції.
Приймаючи рішення суд першої інстанції та апеляційний
господарський суд зазначили в якості правової підстави для
задоволення позову умови договору, викладені у п. 3.1, Правила
Інкотермс та ст. 203 Цивільного кодексу (в редакції 1963 р.).
Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що такий висновок судами зроблено при неправильному застосуванні
норм матеріального та процесуального права, без повного та
всебічного з’ясування обставин справи, а саме: суд тлумачить
зміст п. 3.1 договору, яким передбачено що “продавець поставляє
товар на умовах франко-станція покупця” так, що продавець
зобов’язаний нести всі витрати по товару до того моменту, коли
товар буде представлений покупцю.
Однак, таке розуміння цього пункту договору є довільним,
оскільки сторони, укладаючи договір, самі не визначили умови, що
передбачені Правилами Інкотермс (FXW, FCA, FOB тощо), не зробили
чітке посилання на чинну у даний час версію Інкотермс.
Зазначена умова договору стосується поставки товару, предметом
спору є проведення платежів за отриману продукцію, яка має бути
здўйснена з урахуванням таких умов договору:
- п. 5.1 договору – оплата повинна здійснюватися по факту
поставки товару протягом 5 днів з моменту надання всіх платіжних
документів;
- п. 4.2 до ціни товару не включено залізничний тариф та ПДВ;
-п. 11.1 договору - у разі неповного зливання продукції і
повернення цистерн без очистки (промивки)..... витрати щодо
додаткового зливання, очистки (промивки) цистерн відносяться на
рахунок покупця.
При прийнятті судових актів, зазначеним обставинам не дана
належна правова оцінка, без достатніх обгрунтувань визначена
правова підстава для задоволення позову з посиланням на ст. 203
Цивільного Кодексу (тоді як позивачем обгрунтовані позовні
вимоги приписами ст. 469 Цивільного Кодексу).
Застосувавши принцип повного відшкодування позивачу збитків, суд
при цьому не дослідив питання про їх дійсний розмір з
витребуванням відповідних доказів (з/квитанцій, актів промивки
цистерн тощо), завдані з вини відповідача.
Порушення вимог матеріального та процесуального права є
підставою для скасування винесених судових рішень та направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та
вирішити спір з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 – 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Рішення господарського суду Донецької області від 24.11.2003
та постанову Донецького апеляційного господарського суду від
12.02.2004 зі справи № 6/437 – скасувати.
2.Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Донецької області.
3.Касаційну скаргу Костянтинівського державного хімічного заводу
задовольнити частково.