ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2004                                          Справа N 5/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши касаційні        1) ДП НАЕК “Е” в особі ВП “ЮА”

скарги                       2) СФГ “А”

на постанову                 Одеського апеляційного

                             господарського суду від 23.12.2003

                             року

у справі за позовом          СФГ “А”

до                           ДП НАЕК “Е” в особі ВП “ЮА”

про   стягнення 537 029, 86 грн.

                       В С Т А Н О В И В:

ухвалою господарського суду Миколаївської області від 13.05.2003

року  накладено  арешт на 528 111,38 грн.,  які  знаходяться  на

рахунках  ВП “ЮА” ДП НАЕК “Е” у “П” і АКБ “Б” та заборонено  цим

банкам відкривати відповідачу нові рахунки.

Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від

23.12.2003  року  прийняті судом першої  інстанції  заходи,  які

передбачали заборону банкам відкривати відповідачу нові  рахунки

із ухвали виключено. У решті ухвалу залишено без змін.

У  касаційній  скарзі  позивач  посилається  на  неправомірність

часткового  скасування  заходів забезпечення  позову  і  просить

постанову  апеляційного суду скасувати,  а  ухвалу  суду  першої

інстанції залишити без змін.

Відповідач  також вважає, що судові рішення постановлені  судами

внаслідок  неправильного  застосування  матеріального  права   і

просить їх скасувати, як незаконні.

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення представника відповідача,

перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарги  судова

колегія  вважає,  що  ухвала місцевого  господарського  суду  та

постанова   апеляційної  інстанції  підлягають   скасуванню,   а

провадження по справі припиненню, виходячи з наступного.

Згідно  ст.  115  ГПК  України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  рішення,  ухвали,

постанови  господарського  суду, що  набрали  законної  сили,  є

обов‘язковими на всій території України і виконуються у порядку,

встановленому  цим  Кодексом та Законом України  “Про  виконавче

провадження” ( 606-14 ) (606-14)
        .

Тобто   зі  змісту  цієї  норми  вбачається,  що  з  урахуванням

особливостей,  передбачених ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  виконання

рішень  господарських  судів здійснюється  установами  державної

виконавчої  служби  відповідно до наданих Законом  України  “Про

виконавче  провадження” ( 606-14 ) (606-14)
         повноважень, до яких  зокрема

відносяться  і  право державного виконавця  накладати  арешт  на

грошові  кошти  та  цінності боржника,  а  тому  прийняті  судом

рішення  до  забезпечення виконання рішення господарського  суду

Миколаївської області від 03.03.2003 року, яке набрало  законної

сили  06.05.2003  року не можна визнати такими,  що  прийняті  у

межах наданих суду повноважень.

За  таких обставин, коли вчинення виконавчих дій покладено не на

суди,  а  на  інший  орган,  предметом  судового  розгляду   при

здійсненні виконавчого провадження є лише розгляд скарг  на  дії

чи  бездіяльність  цього органу, а подана позивачем  заява  щодо

забезпечення  позову не могла бути предметом судового  розгляду,

Вищий господарський суд України, керуючись ст. 111-9, 111-11 ГПК

України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , -

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги задовольнити частково.

Ухвалу  господарського суду Миколаївської області від 13.05.2003

року,  постанову Одеського апеляційного господарського суду  від

23.12.2003 року скасувати, а провадження у справі по  заяві  СФГ

“А” від 08.05.2003 року щодо забезпечення позову припинити.