ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 5/3024-3/311
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.,
судді
суддів Савенко Г.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши
касаційну Державної податкової інспекції у Галицькому
скаргу районі м. Львова
на постанову від 03.02.2004р. Львівського
апеляційного господарського суду
у справі № 5/3024-3/311 Господарського суду Львівської
області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Леолюкс”
до Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
За участю представників сторін:
позивача – Хрипта І.М., за довіреністю
відповідача – не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.12.2003р.
у справі № 5/3024-3/311 (суддя Івасько В.М.), яке залишено без
змін постановою від 03.02.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду (колегія суддів Галушко Н.А., Процик Т.С.,
Юрченко Я.О.) задоволено позов ТзОВ “Леолюкс”, м. Львів; рішення
Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова
№ 2446/04/15-0/32053088 від 16.09.2003р. визнано недійсним.
ДПІ у Галицькому районі м. Львова звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення Господарського суду Львівської області від
26.12.2003р. у справі № 5/3024-3/311 та постанову від
03.02.2004р. Львівського апеляційного господарського суду і
відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин
справи правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Галицькому районі
м. Львова проведено тематичну перевірку ТзОВ “Леолюкс”, м. Львів
з питань правильності погашення податкових векселів у квітні
2003 року, за результатами якої складено акт № 2568 від
10.06.2003, в якому лише зазначено, що позивачем в порушення
п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та ст. 5 Порядку випуску, обігу та погашення
векселів, які видаються на суму ПДВ при ввезенні товарів на
митну територію України ( 1104-97-п ) (1104-97-п)
, затвердженого Постановою
Кабінету міністрів України № 1104 від 01.10.1997р., не включено
суми ПДВ, зазначені у податкових векселях, до суми зобов'язань у
декларації (ряд. 19. 2) за квітень 2003р. на суму 5980460 грн.
На підставі вищевказаного акту ДПІ у Галицькому районі м. Львова
прийнято податкове повідомлення - рішення
№ 2446/04-15-0/32053088 від 16.03.2003р., яким відповідно до
п. 11.5 ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№ 168 від 03. 04. 1997р. та п.п. 17.1.3 п. 17.1
ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-111 від 21.12.2000р. позивачу
визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в
сумі 5980460грн. та застосовано штрафні санкції в сумі
2930230грн.
Згідно із п. 2.5 Інструкції про порядок застосування штрафник
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби
( z0127-95 ) (z0127-95)
, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001р.
N110, зареєстрованої в Мінюсті України 23.03.2001р. за N268/5459
податкове повідомлення-рішення щодо виявленого порушення
податкового законодавства приймається за результатами перевірок
платника податків.
Відповідно до п. 12 вищевказаної Інструкції ( z0127-95 ) (z0127-95)
факти
порушень податкового та іншого законодавства посадова особа
органу державної податкової служби оформляє актом документальної
перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з
обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються
конкретні їх пункти і статті.
Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства,
згідно із п. 1.7 Порядку оформлення результатів документальних
перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства
суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх
філіями ( z1023-02 ) (z1023-02)
, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р.
N429, зареєстрованого в Мінюсті України 23.12.2002р. за
N1023/7311, викладаються в акті документальної перевірки чітко,
об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші
документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому
обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має
права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі оцінки доказів та матеріалів справи, судами першої
та апеляційної інстанцій встановлено, що в акті тематичної
перевірки відповідача № 2568 від 10.06.2003 не зазначено по яких
саме векселях у Позивача виникло зобов'язання і яких
зовнішньоторгівельних операцій вони стосуються, при цьому в акті
відсутні будь-які посилання на первинні документи.
Враховуючи наведене, судами правомірно зроблено висновок про
безпідставність визначення податкового зобов'язання та
застосування штрафних санкцій за порушення податкового
законодавства на підставі акту перевірки від 10.06.2003 р., який
оформлений з порушенням діючого порядку оформлення такого
документу та не видображує фактичних обставин та суті виявленого
порушення.
Згідно ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень.
В поданій касаційній скарзі відсутні доводи податкової інспекції
на спростування вищезазначених висновків попередніх судових
інстанцій.
За таких обставин, ДПІ не доведено правомірності прийняття
податкового повідомлення-рішення № 2446/04/15-0/32053088 від
16.09.2003р.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняті у
справі рішення та постанова суду відповідають нормам чинного
законодавства, а підстави для задоволення касаційної скарги
відсутні.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою
сторони оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому
районі м. Львова залишити без задоволення.
Постанову від 03.02.2004р. Львівського апеляційного
господарського суду у справі № 5/3024-3/311 Господарського суду
Львівської області залишити без змін.