ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 4/410
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому - Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
матеріали касаційних - Відділення Державного казначейства у
скарг м. Свердловську
на постанову від 09.03.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 44
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до 1. Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
2. Відділення Державного казначейства у
м. Свердловську
про стягнення з Державного бюджету України
заборгованості з ПДВ за вересень 2003 р.
в сумі 1 502 537,00 грн. та процентів у
зв'язку з несвоєчасним бюджетним
відшкодуванням в сумі 6 570,00 грн. за
період з 01.12.2003р. по 19.12.2003р.
включно, разом - 1 509 107,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 09.03.2004р., по справі № 44 позов
задоволене в повному обсязі; стягнуте з Державного бюджету України
на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за вересень 2003р. в сумі 1 502 537,00 грн., проценти за
період з 01.12.2003р. по 19.01.2004р. в сумі 17289 грн.47 коп.;
стягнуте з відповідача-1 на користь позивача витрати по сплаті
державного мита в сумі 1700 грн. і на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську просить скасувати
ухвалену по справі постанову частково в сумі процентів в розмірі
17289,47 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та
процесуального права, а саме пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пп. 4.4.2 з) п.
4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 6.3 Порядку відшкодування податку на
додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової
адміністрації, Державного казначейства України від 21.05.2001р.
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 08.06.2001 р. за № 489/5680 (далі Порядок).
ВДК у м. Свердловську Луганської області в касаційній скарзі
просить скасувати ухвалені по справі судові акти повністю та
прийняти нове рішення по даній справі, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. 47 Закону України "Про Державний бюджет на 2004 рік"
( 1344-15 ) (1344-15)
.
Відзивів на касаційні скарги позивач суду не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами було встановлене, що Спільне , підприємство з іспанським
інвестором "І" м. Свердловськ - зареєстроване платником податку на
додану вартість в Державній податковій інспекції у м.
Свердловську, що підтверджується свідоцтвом № 16573184 НВ
№ 840370, індивідуальний податковий номер 058272012132 (арк.
справи 63-65).
Згідно з підпунктів 7.7.1, 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами та доповненнями) у
разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як
різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у
зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом
звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації.
Відповідно до ч. 2 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
підставою для отримання
відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний
період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у
цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. Платник
податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної
заборгованості звернутись до суду з позовом про стягнення коштів з
бюджету (ч. 5 пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
).
Як свідчать матеріали даної справи, за результатами господарської
діяльності позивача утворилось від'ємне значення між сумою
податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за вересень
2003 року на загальну суму 2 508 471,00 грн., з яких сума
бюджетного відшкодування у розмірі 1 502 537,00 грн. заявлена до
перерахування на рахунок в установі банку та підлягає
відшкодуванню з бюджету протягом місяця, наступного після подання
декларації. Таким чином, існує бюджетна заборгованість, що
підлягає відшкодуванню і яку позивач просить стягнути з державного
бюджету.
Позивачем були подані та зареєстровані ДПІ у м. Свердловську
податкова декларація з ПДВ за вересень 2003 року - 20.10.2003 року
та уточнена податкова декларація з ПДВ за вересень 2003 року
23.10.2003 року (арк. справи 12-19).
З матеріалів справи вбачається, що строки відшкодування наступили,
відомості про фактичне погашення бюджетної заборгованості
відсутні.
Наявність заборгованості бюджету перед позивачем податківцями не
оспорюється, що підтверджується двостороннім актом звірки
розрахунків з ПДВ станом на 19.01.2004 року № б/н, підписаним
сторонами без зауважень (арк. справи 74-75).
Відповідно до ч. 5 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону
суми, що не відшкодовані платнику податку протягом місяця,
наступного після подачі декларації, вважаються бюджетною
заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються
проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного
банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом
строку її дії, включаючи день погашення.
Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджено
наказом Державної податкової адміністрації України та Головного
управління Державного казначейства України від 02.07.1997 року
№ 209/72 ( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової
адміністрації України та Державного казначейства України від
21.05.2001 року № 200/86). Відповідно до пунктів 6.3 - 6.5 цього
Порядку ( z0489-01 ) (z0489-01)
податкові органи в особовому рахунку платника
податку за прострочення терміну відшкодування податку на додану
вартість нараховують проценти (на рівні 120 % річних від облікової
ставки Національного банку України, встановленої на момент її
виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення), які
за заявою платника податку можуть бути перераховані на його
розрахунковий рахунок або направлені на погашення податкового
зобов'язання з податку на додану вартість.
Сума процентів, нарахованих за несвоєчасне відшкодування ПДВ - 17
289,47 грн.. підтверджена розрахунком Спільного підприємства з
іспанським інвестором "І" м. Свердловськ станом на 19.01.2004 року
(арк. справи 73).
Колегія суддів погоджується з висновками судів щодо залучення до
участі у справі в якості відповідача Відділення державного
казначейства у м. Свердловську. Закон України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, як закон з питань оподаткування,
не регламентує взаємовідносин між органами Державного казначейства
та платниками податку, однак, відповідно до підпункту 6 пункту 7
Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 31.07.1995 року № 590 ( 590-95-п ) (590-95-п)
,
органи Державного казначейства України здійснюють за поданням
державних податкових інспекцій повернення за рахунок Державного
бюджету зайво сплачених або стягнених податків, зборів та
обов'язкових платежів.
З цією нормою кореспондується пункт 4 Порядку відшкодування
податку на додану вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України та головного управління
Державного казначейства України від 02.07.1997 року № 209/72
( z0263-97 ) (z0263-97)
(у редакції наказу Державної податкової адміністрації
України та Державного казначейства України від 21.05.2001 року
№ 200/86 ( z0489-01 ) (z0489-01)
), згідно з яким відшкодування податку на
додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного
казначейства України за висновками податкових органів або за
рішенням суду.
Органи Державного казначейства України перераховують кошти своїми
платіжними дорученнями з рахунку обліку доходів Державного бюджету
на рахунок, указаний у висновку податкового органу чи рішенні
суду, тому вони повинні залучатися як відповідачі у справах за
позовом про відшкодування з бюджету суми податку на додану
вартість.
Колегія суддів вважає, що попередніми судовими інстанціями
обґрунтовано відхилені доводи відповідача-1 щодо зміни форми
податкової звітності. Згідно пп. 4.4.2 з) п. 4.2 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
-
форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи
податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом
контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту
відповідного податку, збору (обов'язкового платежу). Платник
податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо
він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним
(керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його
податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку,
збору (обов'язкового платежу). Такий звіт за іншою формою
подається разом із поясненням мотивів його складення. Діюча форма
податкової декларації з ПДВ не відповідає даній вимозі, а саме, в
ній відсутні рядки, які передбачають норми та зміст статті 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
стосовно проведення відшкодування податку на додану вартість
протягом місяця, наступного після подачі декларації. Тобто,
податкова декларація з додатковим рядком декларування, що була
подана СП з іспанським інвестором "І" до ДПІ, відповідає нормам і
змісту зазначеного Закону. Пояснювальна записка щодо подачі цієї
декларації за вересень 2003 року на адресу Державної податкової
інспекції у м. Свердловську була направлена разом з загальною
декларацією.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суду не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Свердловську
від 01.04.2004 року № 4543/10 та Відділення Державного
казначейства у м. Свердловську від 29.03.2004 року № 317 на
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.03.2004 року у справі № 44 залишити без задоволення, а
постанову Донецького апеляційного господарського суду від
09.03.2004 року у справі № 44 - без змін.