ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 4/3855-11/319
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка м. І.
суддів: Харченка В.М., Чабана В.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
Закритого акціонерного не з’явився
товариства “Технопарк ЛЗТА”
ВАТ “Львівський не з’явився
науково-дослідний інститут
факсимільно-телефонної
апаратури”
розглянувши касаційну Відкритого акціонерного товариства
скаргу “Львівський науково-дослідний
інститут факсимільно-телефонної
апаратури”
на ухвалу Львівського апеляційного
господарського суду від 28.01.2004
р.
у справі № 4/3855-11/319
господарського суду Львівської області
за позовом Закритого акціонерного товариства
“Технопарк ЛЗТА”
до Відкритого акціонерного товариства
“Львівський науково-дослідний
інститут факсимільно-телефонної
апаратури”
про стягнення 15 252,66 грн.
та за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства
“Львівський науково-дослідний
інститут факсимільно-телефонної
апаратури”
до Закритого акціонерного товариства
“Технопарк ЛЗТА”
про визнання недійсною угоди від
01.03.2003р. “Про відшкодування
комунальних та інших додаткових
послуг”
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судді
Слука М.Г., Онишкевич В.В., Зданкевич З.І.) від 28.01.2004р.
апеляційну скаргу ВАТ “Львівський науково-дослідний інститут
факсимільно-телефонної апаратури”, подану на рішення
господарського суду Львівської області від 27.11.-23.12.2003р.,
повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду, ВАТ “Львівський
науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури”
подало касаційну скаргу в якій просить її скасувати, а справу
направити на розгляд до Львівського апеляційного господарського
суду.
За твердженням скаржника, апеляційний суд при винесенні спірної
ухвали допустився порушення норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Відкрите акціонерне товариство “Львівський науково-дослідний
інститут факсимільно-телефонної апаратури” звернулось з
апеляційною скаргою на рішення господарського суду Львівської
області від 27.11.-23.12.2003р. у справі № 4/3855-11/319.
Ухвалою від 28.01.2004р. Львівський апеляційний господарський
суд, керуючись п. 3 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повернув
вказану апеляційну скаргу без розгляду.
Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, платіжним дорученням
№ 3 від 13.01.2004р. державне мито в сумі 42, 50 грн. сплачено
лише за вимогу про визнання недійсною угоди від 01.03.2002р.
“Про відшкодування комунальних та інших платежів”. Разом з тим,
до апеляційної скарги не додано доказів про сплату державного
мита за апеляційною скаргою на оспорюване рішення в частині
основного позову.
На цій підставі апеляційний господарський суд дійшов висновку,
що скаржником не подано доказів сплати у встановленому розмірі
державного мита за розгляд апеляційної скарги та повернув скаргу
без розгляду.
Обставини, за наявності яких апеляційна скарга повертається без
розгляду передбачені статтею 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, так
зокрема пунктом 3 цієї статті передбачено, що апеляційна скарга
не приймається до розгляду і повертається апеляційним
господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що
підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та
розмірі.
Ставки та розмір державного мита, що справляється з позовних
заяв, апеляційних та касаційних скарг, що подаються до
господарських судів встановлені Декретом Кабінету Міністрів
України “Про державне мито” ( 7-93 ) (7-93)
від 21.01.1993р..
Так зокрема, пунктом 2 статті 3 Декрету ( 7-93 ) (7-93)
встановлено, що
із апеляційних та касаційних скарг, які подаються до
господарських судів України держмито справляється у розмірі 50
відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для
розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового
характеру – 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з
оспорюваної суми.
Як вбачається з спірної ухвали Львівського апеляційного
господарського суду та самої апеляційної скарги ВАТ “Львівський
науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури”,
скаржником заявлялись вимоги про скасування рішення
господарського суду Львівської області від 23.12.2003р. повністю
і прийняття нового рішення, яким скаржник просив визнати угоду
від 01.03.2003р. “Про відшкодування комунальних та інших послуг”
недійсною з моменту її укладення, а в позові ЗАТ “Технопарк
ЛЗТА” про стягнення 15 252, 66 грн. відмовити.
Разом з тим, з поданих до касаційної скарги матеріалів
вбачається, що державне мито за апеляційною скаргою ВАТ
“Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної
апаратури” сплачено платіжним дорученням № 03 від 13.01.2004р. в
розмірі 42, 50 грн., тобто лише за перегляд рішення місцевого
господарського суду в частині немайнових вимог.
За таких обставин, висновки Львівського апеляційного
господарського суду про невідповідність повернутої апеляційної
скарги вимогам п. 3 ст. 97 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підтверджені
матеріалами справи та відповідають чинному законодавству.
Що стосується посилання скаржника на те, що з ухвали Львівського
апеляційного господарського суду від 28.01.2004р. вбачається, що
судом розглядалась апеляційна скарга подана на рішення
господарського суду Івано-Франківської області, а фактично
скарга була подана на рішення господарського суду Львівської
області - то в даному випадку апеляційним судом у вступній
частині допущено описку, яка не зачіпає суті винесеної ухвали і
може бути виправлена за заявою сторони або ініціативою суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, ст.ст. 111-11, 111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від
28.01.2004р. у справі № 4/3855-11/319 господарського суду
Львівської області залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ
“Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної
апаратури” - без задоволення.