ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.05.2004 Справа N 3/372
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні м. Свердловську Луганської області
касаційну скаргу
на постанову від 10.03.2004 року Донецького
апеляційного господарського суду
у справі № 33
господарського суду Луганської області
за позовом Спільного підприємства з іспанським
інвестором "І", м. Свердловськ
до - Відділення Державного казначейства у
м. Свердловську Луганської області;
- Державної податкової інспекції у
м. Свердловську Луганської області
про стягнення 1 008 249,03 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явились
від відповідача-1: не з'явились
від відповідача-2: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Луганської області від 22.01.2004
року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного
господарського суду від 10.03.2004р., по справі № 33 позов
задоволене повністю; стягнуте з Державного бюджету України на
користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану
вартість за вересень 2003 року в сумі 1 005 934, 00 грн. та
проценти за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість
по декларації за вересень 2003 р. за період з 19.11.2003 р. по
12.01.2004 р. в сумі 12 732,64 грн.; стягнуте з відповідача-2 на
користь позивача витрати по сплаті держмита в сумі 1700 грн. і на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118
грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Свердловську Луганської області
просить скасувати частково постанову Донецького апеляційного
господарського суду від 10.03.2004 року в сумі процентів в розмірі
12 732,64 грн., посилаючись на неправильне застосування норм
матеріального та процесуального права, а саме п. п. 8.1 та 8.6 ст.
8 Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.
Сторони не скористалися процесуальним правом на участь в засіданні
суду касаційної інстанції.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду,
колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Судами встановлено, що позивачем були надані до податкового органу
податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2003
року і розрахунок експортного відшкодування, в яких відображена
сума від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 2
508 471 грн., в тому числі експортне відшкодування в розмірі
1005934 грн.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України
від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
із подальшими змінами і доповненнями суми податку,
що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових
зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів
(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового
кредиту звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи 12.01.2004 року позивачем було
заявлене клопотання про збільшення позовних вимог з посиланням на
підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
У відповідності з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7
вищезазначеного закону у разі, коли за результатами звітного
періоду сума визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має
від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику
податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного
після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є
дані тільки податкової декларації за звітний період. Суми, не
відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку,
вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної
заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від
облікової ставки Національного банку України, встановленої на
момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день
погашення. Платник податку має право у будь-який момент після
виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом
про стягнення коштів бюджету.
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону платник податку,
який здійснює операції з вивезення (пересилання) товарів (робіт,
послуг) за межі митної території України (експорт) і подає
розрахунок експортного відшкодування за наслідками податкового
місяця, має право на отримання такого відшкодування протягом 30
календарних днів з дня подання такого розрахунку. А згідно пункту
8.6 статті 8 Закону розрахунок експортного бюджетного
відшкодування подається разом з декларацією з ПДВ за відповідний
звітний період.
За період з 19.11.2003 року по 12.01.2004 року відшкодування
податку на додану вартість своєчасно не проведено.
У відповідності до пункту 4.1 "Порядку відшкодування податку на
додану вартість" ( z0263-01 ) (z0263-01)
, затвердженого наказом Державної
податкової адміністрації України та Державного казначейства
України від 02.07.1997 року № 209/72 (в редакції наказу ДПА
України, Держказначейства України від 21.05.2001 року № 200/86
( z0489-01 ) (z0489-01)
, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України
08.06.2001 року № 489/5680, територіальні органі Держказначейства
здійснюють бюджетне відшкодування на підставі висновків податкових
органів або за рішенням суду.
Судами встановлене, що податковим органом не надано висновок про
бюджетне відшкодування суми 1 005 934 грн. податку на додану
вартість за вересень 2003року Відділенню державного казначейства в
м. Свердловську.
В податковій декларації з ПДВ за вересень 2003 року у рядку 21
відображена сума 2 508 471 грн. податку на додану вартість, яка
підлягає відшкодуванню з бюджету за підсумками поточного звітного
періоду, у тому числі бюджетне відшкодування у сумі 1 005 934грн.
Таким чином правомірним є висновок судів, що якщо сума 2 508 471
грн. своєчасно не відшкодована платнику податків, вона вважається
бюджетною заборгованістю, на яку нараховуються проценти, у тому
числі і на експортне відшкодування.
Колегія суддів не бере до уваги довід касаційної скарги про
порушення апеляційним судом пунктів 8.1 та 8.6 ст. 8 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
з огляду на
таке.
Загальний порядок обчислення і сплати податку на додану вартість
передбачений ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Норми статті 7 та норми статті 8 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
співвідносяться між собою як
загальні та спеціальні, оскільки ст. 8 цього Закону не встановлює
окремий, абсолютно відокремлений правовий режим для оподаткування
операцій з експортування товарів, а лише містить в собі деякі
виключення із загальних правил, встановлених статтею 7 цього
Закону.
Правило, відповідно до якого, право на експортне відшкодування
виникає в разі якщо є перевищення суми податкового кредиту
платника податку за відповідний податковий період, над сумою
податкових зобов'язань, викладене саме в пп. 7.7.3 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, отже,
зазначена норма поширюється на відносини по порядку одержання сум
експортного відшкодування.
Колегія суддів вважає, що сума експортного відшкодування
відповідно до положень Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та згідно Порядку складання та подання
податкової декларації з податку на додану вартість ( z0489-01 ) (z0489-01)
входить до складу загальної суми податку, що підлягає
відшкодуванню з Державного бюджету України за підсумками поточного
звітного періоду (рядок 21 декларації).
Отже, оскільки сума експортного відшкодування є невід'ємною
частиною суми бюджетного відшкодування, то експортне відшкодування
є бюджетною заборгованістю на яку нараховуються проценти.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх
сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування
постанови Донецького апеляційного господарського суду.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ч. 1 ст. 111-9, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Свердловську
Луганської області від 01.04.2004 року № 4544/10 на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року у
справі № 33 залишити без задоволення, а постанову Донецького
апеляційного господарського суду від 10.03.2004 року у справі № 33
- без змін.